Клімов Леонід Михайлович
Леонід Михайлович Клімов (нар. 31.03.1953) — колишній народний депутат України, член групи «Економічний розвиток» (з лютого 2014), голова підкомітету з питань грошово-кредитної політики, валютного регулювання та взаємодії з Національним банком України Комітету з питань фінансів і банківської діяльності (з грудня 2012); член Політради Партії регіонів, голова Одеської обласної організації Партії регіонів (з березня 2005).
| Леонід Михайлович Клімов | ||||
|---|---|---|---|---|
 світлина 2009 р. | ||||
| Народився |
31 березня 1953 (71 рік) Макіївка, Сталінська область, Українська РСР | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Діяльність | політик | |||
| Відомий завдяки | олігарх, народний депутат | |||
| Alma mater | Одеський національний економічний університет | |||
| Посада | народний депутат України[1], народний депутат України[2], народний депутат України[3], народний депутат України і народний депутат України | |||
| Партія | Партія регіонів і Відродження[4] | |||
| Нагороди |
| |||
Життєпис ред.
Освіта, ранні роки ред.
Народився 31 березня 1953 року в місті Макіївці Донецької області.
Закінчив Одеський інститут народного господарства (1979), економіст, за спеціальністю «Товарознавство та організація торгівлі продовольчими товарами».
- 1970—1971 — пожежник протипожежної частини в м. Макіївці Донецької області;
- 1971—1973 — строкова військова служба;
- 1973—1976 — водій Одеського відділення Радіотелеграфного агентства України при РМ УРСР (РАТАУ), водій Одеського заводу будівельно-обробних машин, водій облтубдиспансеру;
- 1974—1979 — студент Одеського інституту народного господарства;
- 1976 — завідувач магазину № 11 Одеської обласної контори Українського республіканського об'єднання «Спорттовари»;
- 1976—1979 — завідувач організаційно-інструкторського відділу Центрального РК ЛКСМУ міста Одеси;
- 1979—1980 — інструктор оргвідділу виконкому Одеської міськради.
Робота ред.
- 1980—1982 — в.о. заступника начальника ВРП, начальник торговельно-виробничого сектору Одеської залізниці;
- 1982—1989 — заступник директора, директор Приморського продторгу Одеського управління торгівлі;
- 1989 — заступник начальника управління торгівлі Одеського облвиконкому;
- 1989—1990 — начальник служби, генеральний директор дорожнього об'єднання, начальник відділу робітничого постачання Одеської залізниці;
- 1990—1991 — директор МП «Прогрес», м. Одеса;
- 1991—1995 — президент СП "Торговий дім «Примор'я ЛТД», м. Одеса;
- 1995—2001 — президент ЗАТ "Фінансова група «Примор'я», м. Одеса;
- 2001—2002 — президент ЗАТ "Футбольний клуб «Чорноморець».
Імексбанк ред.
Леонід Клімов — колишній власник АТ «Імексбанк», який наприкінці січня 2015 року було визнано неплатоспроможним[5].
У січні 2021 року, Одеський апеляційний суд ухвалив рішення стягнути з Клімова 309 млн грн на користь НБУ для погашення заборгованості «Імексбанку» за наданим раніше стабілізаційним кредитом[6].
У січні 2023 року, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав позов до Господарського суду міста Києва про відшкодування збитків АТ «Імексбанк» на суму близько 8,4 млрд грн проти колишнього власника банку Леоніда Клімова[7][8].
Політика ред.
- Народний депутат України 7-го скликання з грудня 2012, виборчій округ № 137, Одеська область, від Партії регіонів. «За» 48,46 %, 6 суперників. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член фракції Партії регіонів (грудень 2012 — лютий 2014);
- Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 до грудня 2012 від Партії регіонів, № 38 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член фракції Партії регіонів (з листопада 2007), член Комітету з питань національної безпеки і оборони (з грудня 2007);
- Народний депутат України 5-го скликання з квітня 2006 до листопада 2007 від Партії регіонів, № 39 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член фракції Партії регіонів (з травня 2006). Член Комітету з питань фінансів i банківської діяльності (з липня 2006);
- Народний депутат України 4-го скликання з квітня 2002 до квітня 2006, в.о. № 143, Одеська область, «За єдину Україну». «За» 30.35 %, 10 суперників. На час виборів: президент Одеського банківського союзу, член ПР. Член фракції «Єдина Україна» (травень — червень 2002), уповноважений представник фракції «Регіони України» (червень 2002 — вересень 2005), уповноважений представник фракції партії «Регіони України» (з вересня 2005). Член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності (з червня 2002).
Радник Президента України Віктора Януковича (поза штатом) (до лютого 2014)[9][10].
Нагороди ред.
- Орден «За заслуги» I ст. (27 червня 2013)[11]
- Орден «За заслуги» II ст. (1 грудня 2011) — від Федерації футболу України[12]
- Орден «За заслуги» III ст. (14 квітня 2003)[13]
Сім'я ред.
Дружина: Тетяна Юріївна (1962) — домогосподарка.
Діти:
- Дарія (1983), Олексій (1994), Анастасія (1997).
Примітки ред.
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_deputat?d_id=5423
- ↑ Зниклі мільярди «Імексбанку» (розслідування). // Автор: Катерина Каплюк. 29.04.2016, 14:36
- ↑ НБУ виграв суд проти екс-власника Імексбанку на 300 млн гривень. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 19 січня 2021.
- ↑ Фонд гарантування вкладів подав позов проти Леоніда Клімова. 13.01.2023
- ↑ Фонд гарантування подав позов до суду проти колишнього власника «Імексбанку». 13.01.2023, 13:06
- ↑ Указ Президента України від 24 червня 2010 року № 720/2010 «Про призначення Л. Клімова Радником Президента України»
- ↑ Указ Президента України від 24 лютого 2014 року № 123/2014 «Про увільнення Л. Клімова від виконання обов'язків Радника Президента України»
- ↑ Указ Президента України № 355/2013 від 27 червня 2013 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України». Архів оригіналу за 14 квітня 2015. Процитовано 30 червня 2013.
- ↑ Указ Президента України № 1096/2011 від 1 грудня 2011 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 30 червня 2013.
- ↑ Указ Президента України № 328/2003 від 14 квітня 2003 року «Про нагородження орденом „За заслуги“». Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 30 червня 2013.