Клімов Григорій Петрович

письменник

Григорій Петрович Клімов (справжнє ім'я — Ігор Борисович Калмиков; в Німеччині був відомий під ім'ям Ральф Вернер; 26 вересня 1918, Новочеркаськ — 10 грудня 2007, Нью-Йорк) — російсько-американський письменник-перебіжчик, журналіст, редактор, автор численних публікацій та лекцій конспірологічного і євгенічного змісту.

Клімов Григорій Петрович
Ім'я при народженні рос. Игорь Борисович Калмыков
Народився 26 вересня 1918(1918-09-26)[1]
Новочеркаськ, Донська Республіка
Помер 10 грудня 2007(2007-12-10) (89 років)
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Країна  СРСР
 Німеччина
 США
Діяльність письменник, журналіст, редактор, військовослужбовець
Alma mater Південно-Російський державний політехнічний університет (НПІ) імені М. І. Платова
Знання мов російська
Роки активності з 1953
IMDb ID 0459554
Сайт g-klimov.info

Розробляв концепцію так званої «вищої соціології» («дегенералогії»), що являє собою інтерпретацію історії і соціології. Риторика Клімова на захист створеної ним концепції, на думку частини дослідників (радше консервативних), становить сплетіння ксенофобних побудов [2]. З іншого боку, Клімов неодноразово підкреслює, що він виступає в першу чергу за максимальну поінформаваність людей з певних питань. Також дослідник категорично проти будь-яких підкилимних ігрищ і кривавого терору, якими так рясніє історія ХХ століття. Книги Клімова мають досить велику популярністю в Російській Федерації та середовищі радянських емігрантів в США та НІмеччині, що дозволяє говорити про культовий статус в певних колах (читайте бесіду Ярослава Могуітна з Григорієм Петровичем Клімовим, професором сатанознавства і вищої соціології, автором «Князя світу цього» та інших книг [1]). У книзі «Лімоніана або Невідомий Лимонов» наведені визнання Едуарда Лимонова, що він був знайомий з Клімовим в Америці і навіть написав про нього розповідь «Перше інтерв'ю».

Біографія ред.

Зі слів самого Климова, Григорій Климов, уроджений Ігор Борисович Калмиков (він же — Ральф Вернер), народився в місті Новочеркаську в сім'ї лікаря 26 вересня 1918. В 1941 у закінчив Новочеркаський індустріальний інститут і вступив до Військового інституту чужоземних мов в Москві.

Після закінчення ВІІМ в 1945 р. був направлений для проходження служби перекладачем німецької мови у званні майора в Берлін, в Радянську Військову Адміністрацію. В 1947, отримавши наказ повернутися до Москви, втік до Західної Німеччини. За іншими його ж словами, рішення ухвалено після наказу з Москви про звільнення. Після втечі на Захід документи були ним втрачені, і Климов придбав фальшиві документи на ім'я Ральфа Вернера. Григорій Климов — літературний псевдонім, під яким опубліковані його книги.

В 1949 — 1950 рр., за його словами, працював в Гарвардському проекті під егідою ЦРУ, проводячи психологічні опитування московськомовних іммігрантів-біженців.

В 1951 — 1955 ах був головою Центрального об'єднання післявоєнних емігрантів з СРСР (ЦОПЕ) і головним редактором журналів «Свобода» і «Антикомуніст» (останній - німецькою мовою).

Його книга «Машина Терору» була серіалізована в журналі «Рідерс Дайджест» («Reader's Digest») в 1953 р.

Нині завдяки учаснику проектів Григорія Клімова 1988 та 1989 рр., який називає себе НН, українці мають можливіть переглянути на YouTube відеолекції Клімова записані російською мовою, а саме "Божий народ" (14 лекцій) та "Красная Каббала" (16 лекцій).

Твори ред.

Екранізації ред.

Фільм за книгою «Машина терору» був знятий в Західній Німеччині в 1953 році.

  • 1953 'Weg ohne Umkehr' (ФРН) [4] — екранізація твору «Машина терору». На міжнародному кінофестивалі в Берліні в 1954 у цей фільм удостоївся призу «Золотого Кубка».

Ідеї ред.

Ідеї Г. Климова викладені в його книгах та інтерв'ю. Згідно з його поглядами:

  • Старість і смерть властиві не тільки людям, але і цілим сім'ям — кланам, а також класам (аристократія) і навіть цілим народам і цивілізаціям.
  • Старіння кланів (тобто сімей, громадських класів, націй) походить від близькоспоріднених зв'язків. Інцест Клімов називає «Коренем древа дегенерації», першою ознакою дегенерації (старіння суспільства (клану, роду, нації)) є те, що пропадає тяга до біологічного розмноження, це проявляється в тому, що людина перестає відчувати природний потяг до статевозрілих людей протилежної статі, а починає випробовувати збочені варіанти: до осіб своєї статі, дітей, тварин і т. д. Тобто природа ніби блокує його подальше розмноження. У разі, якщо схильний до дегенерації рід (клан, клас) має дітей, то у них виявляються подальші ознаки дегенерації — психічні розлади. При подальшому розмноженні — вроджені тілесні дефекти.
  • Гомосексуальність, як і взагалі сексуальні «нетрадиційності», є чіткою вказівкою на наявність дегенерації — «якщо не в порядку між ніг, то не в порядку і в голові», але, згідно Климову це може бути і вплив декадентських ЗМІ (на думку Клімова сучасне «Західне» суспільство — старіє і вироджується (дегенерує), що проявляється в очевидній деградації західної культурі).
  • Перевірити наявність ознак поганої спадковості у себе просто — якщо статеві зносини йдуть звичайним, класичним способом, «як робили наші предки»: обличчям до обличчя, чоловік зверху і не представляючи на місці партнера кого-небудь або кого-небудь на своєму місці, якщо такі зноисини приносить більше задоволення — значить ознак дегенерації немає, якщо людина багато разів пробувала таким чином вступати в статеві зносини і це не приносило їй задоволення — у такої людини є ознаки старіння роду (дегенерації).
  • Серед евреїв відсоток дегенератів в середньому вище в 6 разів, а в Німеччині в 8 разів вище, ніж у "не евреїв" (за дослідженнями видатного світили з психіатрії професора Цезара Ламброзо, 1835-1909)[5] тому, що серед жидів дуже частий інцест.
  • Найважливішим джерелом зла, «дияволом» є психічно нездорові люди, які дорвалися до влади («легіонери», від «ім'я їм легіон»). Психічні розлади мають головним чином генетичну природу і зумовлені народженням дітей в результаті інцесту в основному у сектах та в середовищі т.з. еліти, традиція, яка йде ще від єгипетських царів.

Г. Климов є піонером витягування на загальний огляд «пікантних» фактів з життя великих історичних особистостей, з яких випливає їх належність до «легіонерів». Зокрема, «легіонерами за Климовим» є засновники США, Карл Маркс, справжнє ім'я якого, по думку Климова — Мордехай Леві, французькі революціонери, більшовики ленінсько-троцькістської хвилі, Альберт Ейнштейн, Віктор Гюго, Борис Пастернак [6] і Сальвадор Далі.

Схожі девіації у експериментах над тваринами ред.

У експериментах Джона Келхуна з спільнотами гризунів спостерігали схожі девіації, з тими, які описує Клімов як ознаки старіння роду (підвищена агресивність, статеві девіації). Джоном Келхоуном проведено багато подібних дослідів на мишах в умови так званого "мишачого раю", усі з них закінчились однаково - незворотними психічними змінами та спричиненою ними смертю популяції. При цьому причинами виникнення девіантної поведінки у тварин могло бути як схрещування споріднених особин, так і умови існування: обмежений простір, відсутність хижаків і дефіциту їжі, яку можна було отримати фактично без зусиль.

Примітки ред.

  1. Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги / под ред. Н. Н. Скатов — 2005. — С. 199–203. — ISBN 5-94848-262-6
  2. Тютюн Ю. М. Сутінки шовінізму
  3. Крылья холопа. Электронная версия Киев, 1999. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 22 вересня 2020. 
  4. Див. в IMDB [Архівовано 23 січня 2008 у Wayback Machine.]
  5. Книга Климова «Протоколи радянських мудреців»
  6. Григорій Климов. Ім'я моє легіон. Глава 20. Друге життя

Посилання ред.