Клюєв Леонід Михайлович
Леонід Михайлович Клюєв (нар. 1 січня 1940, Мелітополь, Запорізька область, Українська РСР, СРСР — пом. 1 липня 1981, Донецьк, Українська РСР, СРСР) — український радянський футболіст, воротар.
 | ||
| Особисті дані | ||
|---|---|---|
| Народження | 1 січня 1940 | |
| Мелітополь, УРСР, СРСР | ||
| Смерть | 1 липня 1981 (41 рік) | |
| Донецьк, УРСР, СРСР | ||
| Громадянство | Україна | |
| Позиція | воротар | |
| Звання, нагороди | ||
| Нагороди |
 | |
Біографія ред.
Вихованець мелітопольської команди «Буревісник». Перші кроки у великому футболу робив у складі севастопольського СКЧФ. Із запорізьким «Металургом» переміг у чемпіонаті Української РСР 1960 року і отримав запрошення до київського «Динамо».
Наступний сезон став видатним для всього українського футболу — вперше «динамівці» здобули золоті нагороди першості СРСР[1]. Леонід Клюєв був дублером Олега Макарова і провів чотири матчі: з єреванським «Спартаком», мінським клубом «Білорусь», алматинським «Кайратом» і московським «Локомотивом». Щоправда, через невелику кількість ігрового часу, медалі не отримав. З цієї ж причини залишив і команду.
Два роки захищав кольори донецького «Шахтаря», який домінував в іншому внутрішньому турнірі — кубку СРСР. Першого року Клюєв грав лише на попередніх етапах, а у вирішальній грі проти команди «Знамя труда» ворота захищав Борис Стрєлков. На другий рік — грав у фінальному матчі проти «Спартака», але того разу сильнішим виявився суперник.
1964 року отримав запрошення від луганської «Зорі» і провів в цій команді п'ять сезонів. У сезоні 1966 р. встановив два досягнення, про які мало хто пам'ятає. У перших шести іграх серед команд другої групи класу «А» залишав свої ворота «сухими». Рекордну серію перервав гравець львівських «Карпат» Янош Габовда на 60-й хвилині сьомого матчу. Загалом, за весь турнір, Клюєв не пропускав голи у 25 іграх з 38 і вніс істотний внесок у здобуття путівки до еліти радянського футболу[2].
Протягом наступних п'яти сезонів грав за українські клуби другої ліги «Будівельник» (Полтава), «Локомотив» (Донецьк), «Шахтар» (Горлівка) і «Граніт» (Черкаси). 1974 року повернувся до «Зорі», за два сезони провів декілька матчів і завершив виступи.
Був більш схожий на інтелігентного молодого вченого, ніж на спортсмена. Завжди діяв зібрано і надійно, був спокійним і врівноваженим. За межами футбольного поля характеризувався як порядна і скромна людина.
Після завершення футбольної кар'єри пішов працювати на одну з шахт Донецька, трагічно загинув під час аварії[1].
Досягнення ред.
Статистика ред.
| Сезон | Команда | Чемпіонат | Кубок | |||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Ліга | Ігри | Пг | Ігри | Пг | ||
| 1958 | СКЧФ (Севастополь) | Д-2 | 3 | 5 | 2 | |
| 1960 | «Металург» (Запоріжжя) | Д-2 | 9 | 4 | — | — |
| 1961 | «Динамо» (Київ) | Д-1 | 4 | 2 | — | — |
| 1962 | «Шахтар» (Донецьк) | Д-1 | 12 | 12 | 2 | 1 |
| 1963 | «Шахтар» (Донецьк) | Д-1 | 14 | 9 | 2 | 3 |
| 1964 | «Зоря» (Луганськ) | Д-2 | 38 | 24 | 2 | 2 |
| 1965 | «Зоря» (Луганськ) | Д-2 | 43 | 33 | 1 | 1 |
| 1966 | «Зоря» (Луганськ) | Д-2 | 37 | 16 | — | — |
| 1967 | «Зоря» (Луганськ) | Д-1 | 34 | 37 | — | — |
| 1968 | «Зоря» (Луганськ) | Д-1 | 13 | 15 | 1 | 1 |
| 1969 | «Будівельник» (Полтава) | Д-2 | 27 | 23 | 1 | 1 |
| 1970 | «Будівельник» (Полтава) | Д-3 | ||||
| 1971 | «Локомотив» (Донецьк) | Д-3 | — | — | ||
| 1972 | «Шахтар» (Горлівка) | Д-3 | ||||
| 1973 | «Шахтар» (Горлівка) | Д-3 | ||||
| 1974 | «Граніт» (Черкаси) | Д-3 | 13 | — | — | |
| 1974 | «Зоря» (Ворошиловоград) | Д-1 | 1 | 0 | — | — |
| 1975 | «Зоря» (Ворошиловоград) | Д-1 | 3 | 5 | — | — |
| Усього в «Зорі» | 169 | 129 | 4 | 4 | ||
| Загалом за кар'єру | Д-1 | 81 | 80 | 11 | 9 | |
| Д-2 | 157 | 105 | ||||
Примітки ред.
- ↑ а б Золотые парни — 61-го. Судьбы. [Архівовано 8 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Сорок восемь лет назад — 600 сухих минут Леонида Клюева (рос.)
- ↑ У фіналі не грав.
Посилання ред.
- Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
- Профіль. Український футбол (історія та статистика). Процитовано 1 червня 2017.
- Профіль (рос.) . Луганск. Наш футбол. Процитовано 1 червня 2017.