Відкрити головне меню

Фундаменти церкви Богородиці в Кловському монастирі
SoborKlov.jpg
Реконструкція Кловського собору

50°26′30″ пн. ш. 30°31′51″ сх. д. / 50.441722° пн. ш. 30.531083° сх. д. / 50.441722; 30.531083Координати: 50°26′30″ пн. ш. 30°31′51″ сх. д. / 50.441722° пн. ш. 30.531083° сх. д. / 50.441722; 30.531083
Статус пам'ятка археології національного значення
Країна Україна Україна
Розташування Київ
Кловський монастир. Карта розташування: Україна
Кловський монастир
Кловський монастир (Україна)

Кловський (Стефанич) монастир — православний монастир давнього Києва, в урочищі Клов (від якого та однойменного струмка отримав свою назву).

Знаходився на території сучасного Кловського ліцею № 77 по вул. Шовковичній, 25.

Зміст

ЗаснуванняРедагувати

Заснований у останній чверті XI століття (точна дата невідома) колишнім ігуменом Печерського монастиря Стефаном внаслідок конфлікту останнього з печерською братією.

Соборна церква Пресвятої Богородиці ВлахернськоїРедагувати

1108 року було завершено спорудження «верху» церкви.[1]

УсипальницяРедагувати

За одними даними, тут був похований князь Давид Ігорович[2]

ІгумениРедагувати

ЗанепадРедагувати

У 1096 році під час нападу на Київ монастир зруйновано військом половецького хана Боняка. Остаточно знищений під час татаро-монгольської навали у 1240 році і більше не відновлювався. Протягом наступних століть руїни поступово розібрано на будматеріали. На думку деяких дослідників, вагомим аргументом проти відновлення Кловського монастиря була його конкуренція із Печерським у домонгольську епоху.

Археологічні дослідженняРедагувати

Рештки святині досліджено київською археологічною експедицією у 1974-1975 роках. Вдалося визначити контури плану собору, який багато в чому нагадував план Десятинної церкви, на думку Ю. С. Асєєва[3], - вона для будівничих Кловського собору правила за зразок. Дослідили також залишки числених приміщень, що оточували собор.

Фундаменти монастирської соборної церкви Пресвятої Богородиці Влахернської є пам'яткою археології національного значення. Охоронну зону встановлено у межах вулиць Пилипа Орлика, Академіка Богомольця, Шовковичної[4].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Извлеченіе изъ древнихъ Русскихъ лѣтописей / Отделъ І. Извѣстія лѣтописные // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей.— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874.— С. 14
  2. Извлеченіе изъ древнихъ Русскихъ лѣтописей / Отделъ І. Извѣстія лѣтописные // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей.— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874.— С. 14
  3. Є. С. Асєєв, Нариси з історії українського мистецтва. Джерела. Мистецтво Київської Русі. К., Мистецтво, 1980, ст. 108
  4. Розпорядження КМДА №979 від 17.05.2002. Архів оригіналу за 06.10.2008. Процитовано 08.08.2009. 

Джерела та літератураРедагувати