Відкрити головне меню

Климкович Ксенофонт Григорович

Ксенофо́нт Григо́рович Климко́вич (псевд. і крипт. Іван Хмара, 17 січня 1835, Хотимир — 19 жовтня 1881, Львів) — український письменник, поет, перекладач, журналіст і співробітник галицьких видань 60-х років XIX ст.

Климкович Ксенофонт Григорович
Климкович Ксенофонт.jpg
Ксенофонт Климкович
Народився 17 січня 1835(1835-01-17)
село Хотимир, тепер Івано-Франківської області
Помер 19 жовтня 1881(1881-10-19) (46 років)
Львів
Поховання Личаківський цвинтар
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Діяльність письменник

Життя і творчістьРедагувати

Народився в Хотимирі Городенківького повіту (тепер Тлумацького району Івано-Франківської області), в сім'ї священика УГКЦ, який походив з кріпаків панів Ратиборських. Навчався у Станіславській гімназії, по тому перебував на урядовій службі.

Навчався до 1852 в Станіславській гімназії. Був дрібним чиновником у Станіславі (тепер Івано-Франківськ).

З 1862 жив у Львові. У 1863—1865 видавав журнал «Мета»[1], книжкову серію «Руська читальня», співробітничав у журналі «Вечерниці» та інших західноукраїнських періодичних виданнях.

1862 року стає помічником редактора газети «Слово».

Його переклади з російської, польської, французької та чеської мов надруковано в семи книжках «Руської читальні», виданої у 1864—1865 роках.

1865 року видання «Мета»[1] збанкрутувало. Климкович виїхав до Відня та у 1867 став заступником редактора і співредактором москвофільського журналу «Славянская заря».

1868 року він повертається до Львова та пориває з москвофілами. Протягом 1870—1872 років був редактором в часописі «Основа»[2].

Багато зробив для популяризації Т. Шевченка в Галичині, публікував його твори, був ініціатором відзначення ювілеїв поета, 1864 вперше видав поему «Сон»[3]. Збирав рукописні матеріали для випуску двотомника «Поезії Тараса Шевченка» (Львів,1867).

В літературі дебютував як поет під впливом письменників «Руської трійці»[4].

Перші публікації-вірші «Сон», «Молодцеві», «До вітчизни» — з'явилися 1855 у газеті «Зоря галицька»[5]. У віршах звертався до історико-патріотичної тематики, фольклористичних мотивів. («Святославова долина», «Пропалий престол», обидва-1862; «На вічну пам'ять Тарасові», 1863), обстоював єдність Галичини з Наддніпрянською Україною («Великі роковини», 1863), закликав збирати народну творчість.

Друкувався у «Зорі галицькій» (1855), «Вечорницях», «Зорі», «Основі», «Русалці», інших виданнях.

Був ініціатором відзначення ювілеїв Кобзаря[6].

Зібрані твори Климковича вперше вийшли в книзі «Твори Л. Глібова, К. Климковича, М. Шашкевича», Львів, 1911.

Помер 19 жовтня 1881 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 72.[7]

КриптонімиРедагувати

Кс. Кл.

ПерекладиРедагувати

Переклав з російської мови роман «Чайковський» (1864) та повісті «Можебилиця» і «Так іноді люди женяться» Є.Гребінки (обидві- 1863), комедію «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ'яненка, цикл повістей «Вечори на хуторі біля Диканьки» М. Гоголя, повість «Вогняний змій» Панька Куліша; з польської — драму «Верховинці» Ю. Коженьовського; з англійської — кілька поезій з циклу «Єврейські мелодії» Дж. Байрона; з французької — п'єсу «Грушенків зять» (1866 ішла в Руському народному театрі у Львові), деякі твори Гомера, Й. В. Гете. Німецькою мовою переклав ряд поезій Т. Шевченка (поеми «Гайдамаки» і «Гамалія», вірші «Мені тринадцятий минало», «І виріс я на чужині», «Якби ви знали, паничі» та ін.,усі-1880-81), оповідання «Два сини» Марка Вовчка (1873).

1879 року задумав здійснити видання Шевченка на німецькій мові.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Мета (часопис, 1863). Вікіпедія (uk). 2015-12-22. Процитовано 2016-12-20. 
  2. Основа (журнал). Вікіпедія (uk). 2016-11-21. Процитовано 2016-12-20. 
  3. Сон (поема). Вікіпедія (uk). 2015-12-18. Процитовано 2016-12-20. 
  4. Руська трійця. Вікіпедія. 
  5. Зоря Галицка. Вікіпедія (uk). 2016-10-17. Процитовано 2016-12-20. 
  6. Кобзар. Вікіпедія (uk). 2016-11-29. Процитовано 2016-12-20. 
  7. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 393, 397. — ISBN 966-8955-00-5.

ЛітератураРедагувати