Вікіпедія

Клаудіо Маґріс

італійський письменник, германіст і перекладач

Клаудіо Маґріс (італ. Claudio Magris, 10 квітня 1939, Трієст) — італійський письменник, журналіст, есеїст, дослідник австрійської і німецької культури.

Клаудіо Маґріс
італ. Claudio Magris
Народився 10 квітня 1939(1939-04-10)[1][2][…] (85 років)
Трієст, Італія[4][5]
Країна  Італія
Діяльність журналіст, письменник, перекладач, есеїст, політик, сценарист, германіст
Alma mater Туринський університет
Заклад Університет Трієста і Колеж де Франс
Роки активності 1963 — тепер. час
Жанр есей і роман
Magnum opus Q3015744?
Членство Національна академія дей-Лінчей, Академія наук і літератури в Майнці, Геттінгенська академія наук, Німецька академія мови і поезії, Берлінська академія мистецтв, Європейська академія[6], Туринська академія наук[5], Австрійська академія наук і Istituto Veneto di Scienze, Lettere ed Artid
Партія незалежний політик
У шлюбі з Marisa Madierid
Нагороди
Pour le Mérite Командор ордена Мистецтв і літератури Великий офіцерський хрест Ордену «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» Кавалер Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» Австрійський почесний знак «За науку й мистецтво»

премія Еразма (2001)

 Орден Pour le Mérite в галузі мистецтв і науки

Премія миру німецьких книгарів (2009)

Премія принцеси Астурійської в галузі літературиd (2004)

премія Вілениці

премія Багутта (1987)

prix du meilleur livre étrangerd (1990)

премія Стрега (1997)

Європейська премія Шарля Вейонна за есеїстику (2009)

Премія Антоніо Фельтрінеллі

премія Франца Кафки (2016)

Sikkens Prized (1999)

FIL Awardd (2014)

Почесний доктор університету Сан-Маркосd

Почесний доктор Мадридського університету Комплутенсеd (2006)

Премія Манеса Шпербераd (1987)

Почесний доктор університету Мурсіїd (2014)

Лейпцизька книжкова премія за внесок до європейського взаєморозуміння (2001)

Австрійська державна премія з європейської літератури (2005)

премія Томаса Маннаd (2019)

почесний доктор Регенсбурзького університетуd

Walter Hallstein Prized (2008)

honorary doctorate from the University of Parmad (24 жовтня 2019)

 Медаль Гете
CMNS: Клаудіо Маґріс у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія ред.

Закінчив Туринський університет. 1966 року опублікував свою докторську дисертацію «Габсбурзький міф у австрійській літературі». З 1978 року викладав новітню німецьку літературу в Трієстинському університеті. Був обраний депутатом в сенат Італії (1994—1996). Регулярно дописує в італійську газету Corriere della Sera.

Мешкає у Трієсті, де переважно послуговується трієстським діалектом, досить відмінним від стандартної італійської[8]

Творчість ред.

З прози Маґріса найвідомішим є роман «Мікросвіти» (1997, премія Стрега). Есеїстика Маґріса присвячена Центральній Європі (книжка «Дунай», 1986, премія Багутта, перекладена понад 30 мовами), Габсбурзькому міфу, творчості Е. Т. А. Гофмана, Г. Ібсена, А. Шніцлера, Італо Звево, Й. Рота, Р. Музиля, Г. Гессе та ін. Перекладав твори Ібсена, Кляйста, Бюхнера, Ґрільпарцера та ін.

Визнання ред.

Лауреат премій Фельтрінеллі (1987), «Стрега» (1997), Еразмус (2001), принца Астурійського (2004), Державної премії Австрії з європейської літератури (2005), Премії миру німецьких книгарів (2009), премії Шарля Вейонна за есеїстику (2009). Австрійський почесний знак За науку і мистецтво 1 класу. Член Берлінської академії мистецтв (2001).

Вибрані твори ред.

Романи ред.

Драма ред.

Есе ред.

  • Il mito absburgico nella letteratura austriaca moderna (1963).
  • Wilhelm Heinse (1968)
  • Tre studi su Hoffmann (1969)
  • Lontano da dove. Joseph Roth e la tradizione ebraico-orientale (1971).
  • Itaca e oltre e Trieste. Un ' identità di frontiera (1982)
  • L'anello di Clarisse (1984).
  • Danubio (1986, французька премія за найкращу іноземну книгу, 1990).
  • Utopia e disincanto. Saggi 1974—1998 (1999).
  • L'infinito viaggiare (2005, подорожні нотатки).
  • La storia non è finita (2006).
  • Alfabeti (2008)
  • Livelli di guardia. Note civili (2006—2011) (2011)
  • La letteratura è la mia vendetta (2012, з Маріо Варгасом Льосою)

Листування, інтерв'ю ред.

  • Ti devo tanto di ciò che sono. Carteggio con Biagio Marin, a cura di Renzo Sanson, Collana Saggi, Milano, Garzanti, 2014, ISBN 978-88-11-68758-0.
  • Marco Alloni intervista Claudio Magris, Comportati come se fossi felice, Wingsbert House, 2015, ISBN 978-88-99276-30-0.

Література ред.

  • Governatori L. Claudio Magris: l'opera saggistica e narrativa. Trieste: LINT, 1999
  • Rica A. de la. Estudio sobre Claudio Magris. Pamplona: Ediciones Universidad de Navarra, 2000
  • Lubrani S. Ritratto: Claudio Magris. Pescara: Tracce, 2001
  • Haakman A. De grens: een essay over Claudio Magris. Groningen: Boekhandel Godert Walter, 2001
  • Pellegrini E. Epica sull'acqua: l'opera letteraria di Claudio Magris. Bergamo: Moretti & Vitali, 2003
  • Aversa Y. Claudio Magris, la escritura en la frontera. Cuenca: Ediciones de la Universidad de Castilla-La Mancha, 2004
  • Maffia D. Risalendo il Danubio. Roma: Lepisma, 2005

Примітки ред.

  1. ↑ Encyclopædia Britannica
  2. ↑ Берлінська академія мистецтв — 1696.
  3. ↑ BD Gest'
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119130513 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ а б www.accademiadellescienze.it
  6. ↑ https://www.ae-info.org/ae/User/Magris_Claudio
  7. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  8. ↑ Розмова Клаудіо Маґріса з Мартіном Шельцом In: FAZ. vom 23. April 2014, S. 12.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Клаудіо_Маґріс&oldid=38989165