Відкрити головне меню

Київський авангард — неформальна група композиторів-авангардистів, що сформувалася у Києві до 1965[1] року.

Композитори групи вивчали творчість Стравінського, Бартока, композиторів Другої Віденської школи (Шенберґа, Веберна, Берґа), а також Едґара Вареза, Кейджа, Ксенакіса, Лучано Беріо, Вітольда Лютославського та інших пост-серійних авангардових композиторів (зокрема польських). Через розходження з ретроградними тенденціями офіційних музичних кіл СРСР члени «Київського авангарду» зазнавали різного роду утисків. Деяких членів групи було виключено зі Спілки композиторів УРСР у 1970 році. Невдовзі група розпалася, а виключених зі спілки членів «Київського авангарду» поновили лише через три роки, після того, як вони у пошуках протекції написали листа лауреатам Ленінської премії — Шостаковичу, Кара Караєву та Хачатуряну. За словами Валентина Сильвестрова, виключення зі спілки «можна було порівняти із задушенням».[2]

Членами групи «Київський авангард» на початку 60-х років були:[2]

Дещо пізніше до них долучились:

ПриміткиРедагувати