Київка (Апанасенковський район)
Київка (рос. Киевка) — село[1], що утворює муніципальне поселення «Сільське поселення Село Київка» Апанасенковського району Ставропольського краю Російської Федерації засноване українцями.
| село Київка | |
|---|---|
| Киевка | |
| Країна |  Росія
|
| Суб'єкт Російської Федерації | Ставропольський край |
| Муніципальний район | Апанасенковський район |
| Код ЗКАТУ: | 07205822001 |
| Код ЗКТМО: | 07605422101 |
| Основні дані | |
| Населення | 1774 (2019) |
| Поштовий індекс | 356702 |
| Географічні координати: | 46°04′56″ пн. ш. 42°55′40″ сх. д. / 46.08222222224977571° пн. ш. 42.92777777780577253° сх. д.Координати: 46°04′56″ пн. ш. 42°55′40″ сх. д. / 46.08222222224977571° пн. ш. 42.92777777780577253° сх. д. |
| Мапа | |
  Київка  Київка | |
|
| |
Географія ред.
Село розташоване на річці Дунда на відкритому місці в балці Дунде.
Відстань до крайового центру: 136 км.
Відстань до районного центру: 38 км.
Історія ред.
Засноване село селянами-переселенцями з Київської та Полтавської губерній 4 листопада 1876 року[2]. В 1886 році в селі було збудовано і освячено православний храм в ім'я Святого Великомученника Димитрія Солунського.
Рішенням Президії Північно-Кавказького крайвиконкому від 4 грудня 1930 року населення села Київка було переселене, сільрада ліквідована. Територія села увійшла в організовану на території ліквідованого Дивенського району спецзону для розселення висланих куркулів і контрреволюційних елементів.
У 30-х роках XX століття сюди почали виселяти розкуркулених та спецпоселенців з Кубані, Дону і Ставрополля. Ними були створені чотири сільгоспартілі: «Хвиля революції», «Червоноармієць», «Сталінський шлях» та імені Чкалова. Після Другої світової війни, у якій брало участь все чоловіче населення Київки, відбулося об'єднання всіх сельхозартілей в один колгосп. Зона ризикованого землеробства, посушливий клімат не дозволяли вести тут вузькоспеціалізоване виробництво, тому крім зерна, вовни, племінного молодняку овець і баранини, колгосп виробляв молоко, свинину, овочі, баштанні, насіння багаторічних і однорічних трав, корми для тваринництва.
У 1955 році на базі кращої частини тонкорунних овець тут була створена племінна ферма. У наступні ж роки для поліпшення породи використовувалися високопродуктивні барани з держплемзаводу «Радянське руно» Іпатовського району, а з початку 1970-х років — австралійські мериносні барани. У 1972 році колгосп був переведений в розряд племінних заводів з розведення овець ставропольської породи і щорічно продавав від трьох до п'яти тисяч племінних тварин в різні регіони нашої країни і за кордон.
Населення ред.
Введіть назву об'єкта АТД
- Національний склад
За підсумками перепису населення 2010 року в селі проживали такі національності (національності менше 1 %, див. у виносці до рядка «Інші»)[3]:
| Національність | Чисельність | Відсоток |
|---|---|---|
| Росіяни | 1719 | 86,56 |
| Білоруси | 81 | 4,08 |
| Даргинці | 77 | 3,88 |
| Молдавани | 20 | 1,01 |
| Інші[4] | 89 | 4,48 |
| Разом | 1986 | 100,00 |
Інфраструктура ред.
- Будинок культури
- Ощадбанк, Доп. офіс № 5241/010
Освіта ред.
- Дитячий садок № 5 «Топольок»
- Середня загальноосвітня школа № 4. Відкрита 4 листопада 1966 року
Економіка ред.
- Колгосп-племзавод імені Леніна[5]
Люди, пов'язані з селом ред.
- Чесняк Віктор Іванович (1927—2002). З 1960 по 1997 рік — голова колгоспу-племзаводу імені Леніна. Лауреат премії Ради Міністрів СРСР. Нагороджений Орденом Леніна, Орденами Жовтневої Революції, Знаком Пошани, Почесний громадянин Апанасенковья (посмертно).
- Виродов Микола Петрович (нар. 1945 р., село Київка) — вівчар-селекціонер, Найкращий тваринник Ставрополля, кавалер ордена Трудового Червоного Прапора [1] [Архівовано 22 Грудня 2015 у Wayback Machine.] [2] [Архівовано 22 Грудня 2015 у Wayback Machine.]
- Долот Андрій Хомич (1898—1977) — Герой Соціалістичної Праці.
- Павло Кашуба (1913, село Київка — 1944) — капітан авіації РСЧА, льотчик, учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу
- Мороз Василь Андрійович (нар. 1937 р.) — головний зоотехнік колгоспу-племзаводу ім. Леніна (1961—1987), Герой Соціалістичної Праці.
Пам'ятники ред.
- Пам'ятник воїнам, загиблим у роки Другої світової війни. Встановлений в 1961 році[6]
Природа ред.
- Державний природний заказник крайового значення «Манич-Гуділо». Утворений у грудні 2010 року[7]. Заказник на карті [Архівовано 18 Листопада 2021 у Wayback Machine.]
Посилання ред.
- Київське село (Благодаринський повіт) у книзі «Ставропольська губернія в статистичному, географічному, історичному та сільсько-господарському відносинах», А. Твалчрелидзе (інспектор народних училищ). Ставрополь, друкарня М. Н. Корицького, 1897 р. [Архівовано 18 Серпня 2017 у Wayback Machine.]
- с. Київське, Благодаринского повіту, 1-ї земської ділянки в книзі «Довідник з Ставропольської єпархії (огляд міст, сіл, станиць і хуторів Ставропольської губернії і Кубанської області)». Н. Т. Михайлов. 1911 р. [Архівовано 18 Серпня 2017 у Wayback Machine.]
- Інформаційний блок муніципального освіти села Київка Апанасенковского району Ставропольського краю
- Прямий ефір 13.06.12 — Дітей забули в покинутому будинку [Архівовано 18 Серпня 2017 у Wayback Machine.]
- Відроджена гордість краю[недоступне посилання з квітня 2019]
- село Київка на картах
- Сільське поселення Село Київка на карті
Примітки ред.
- ↑ Реестр зарегистрированных в АГКГН географических названий объектов на 18/11/2011 Ставропольский край[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Календарь государственных праздников Российской федерации, памятных дат и знаменательных событий Ставропольского края на 2011 год. Архів оригіналу за 16 січня 2015. Процитовано 17 січня 2015.
- ↑ Всеросийская перепись населения 2010 года на территории Ставропольского края. Том 3 книга 1 «Национальный состав и владение языками, гражданство». Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 5 квітня 2015.
- ↑ азербайджанцы (18), армяне (14), украинцы (15), чеченцы (10), не указавшие национальную принадлежность (3)
- ↑ Предприятия. Архів оригіналу за 5 Грудня 2012. Процитовано 18 Серпня 2017.
- ↑ Памятники истории и культуры[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Об образовании государственного природного заказника краевого значения «Маныч-Гудило». Архів оригіналу за 4 Березня 2016. Процитовано 18 Серпня 2017.