Вікіпедія

Киянченко Георгій Васильович

український радянський художник
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Киянченко.

Георгій (Юрій) Васильович Кия́нченко (25 травня 1911, Обухів — 19 червня 1989, Київ) — український радянський художник; член Спілки радянських художників України з 1950 року. Чоловік художниці Надії Компанієць-Киянченко, батько художника Дмитра Киянченка.

Киянченко Георгій Васильович
Народження 12 (25) травня 1911
Обухів, Київська область
Смерть 19 червня 1989(1989-06-19) (78 років)
  Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  Російська імперія
 УНР
 СРСР
Жанр історичний живопис, портрет, пейзаж і натюрморт
Навчання Київський інститут пролетарської мистецької культури
Діяльність художник, педагог
Вчитель Трохименко Карпо Дем'янович, Волокидін Павло Гаврилович, Шовкуненко Олексій Олексійович, Кричевський Федір Григорович, Шаронов Михайло Андрійович, Єлева Костянтин Миколайович і Налепинська-Бойчук Софія Олександрівна
Відомі учні Бідноший Данило Пантелійович і Сидорук Володимир Федорович
Працівник Республіканська художня школа імені Тараса Шевченка
Член Спілка радянських художників України
У шлюбі з Компанієць-Киянченко Надія Дмитрівна
Учасник німецько-радянська війна

Біографія ред.

Народився 12 [25] травня 1911(19110525) року у містечку Обухові Київської губернії Російської імперії (нині місто Київської області, Україна). Упродовж 1930—1932 років навчався у Київській індустріальній профшколі; у 1932—1939 роках — у Київському художньому інституті, де його викладачами були Карпо Трохименко, Павло Волокидін, Олексій Шовкуненко, Федір Кричевський, Михайло Шаронов, Костянтин Єлева, Софія Налепинська-Бойчук. Дипломна робота — картина «Володимир Ленін у камері попереднього ув'язнення» (керівник Олексій Шовкуненко).

У 1939—1941 роках викладав у Київській художній середній школі імені Тараса Шевченка та з кінця 1940-х років — у художній студії Київського товариства художників. Співпрацював із видавництвами Академії наук УРСР, «Мистецтво». З початком німецько-радянської війни, у жовтні 1941 року, мобілізований до Червоної армії. Через два місяці потрапив в оточення і був узятий у полон. Перебував у концентраційному таборі «Хорольська яма» під Полтавою. У 1942 році стараннями дружини був визволений і до кінця війни мешкав у різних місцях окупованої України і Європи[1].

У грудні 1945 року повернувся до Києва. Працював у майстерні Київського товариства художників, вів художню студію. У 1954 році від Спілки художників України разом з дружиною отримав майстерню на території Києво-Печерської лаври[1]. У 1971—1972 роках знову викладав у Київській художній середній школі імені Тараса Шевченка. Мешкав у Києві в будинку на вулиці Редутній, № 30/5, квартира № 4. Помер у Києві 19 червня 1989 року.

Творчість ред.

Працював у галузях станкового живопису (створював історичні картини, портрети, пейзажі, натюрморти) та плаката. Серед творів:

плакати
  • «Смерть фашизму» (1941);
  • «Кривавий безумець» (1941);
  • «Фашизм буде розбитий» (1941);
живопис
  • «Літній день»/«На сінокосі» (1947, Одеський національний художній музей)
  • «Розгром німців під Корсунь-Шевченківським» (1947; Музей історії Корсунь-Шевченківської битви);
  • «Парад Перемоги у Москві» (1948);
  • «Трипільська трагедія» (1949, Харківський художній музей);
  • «Лівий берег Дніпра» (1949);
  • «Тарас Шевченко на засланні на Аральському морі» (1949, Шевченківський національний заповідник);
  • «Шевченко серед робітників Городищенського цукрового заводу» (1959; Шевченківський національний заповідник),
  • «Квітнуть яблуні над Дніпром» (1950);
  • «Володимир Ленін у Розливі» (1950, Харківський художній музей);
  • «Тарас Бульба» (1951, Дніпровський художній музей);
  • «Смерть Андрія» (1951);
  • «Труханів острів» (1951);
  • «Чоловік» (1952);
  • «Повінь на Дніпрі» (1957);
  • «Портрет Героя Соціалістичної Праці Л. Р. Компанійця» (1957);
  • «Весна» (1959);
  • «Григорій Котовський» (1960);
  • «Шевченко-солдат» (1961, Вінницький обласний художній музей);
  • «Дніпро та соняшники» (1962);
  • «Маки» (1963);
  • «Ти на панщині, а я в неволі» (1963—1964, Національний музей Тараса Шевченка);
  • «Зустріч Тараса Шевченка з сестрою Яриною» (1963—1964);
  • «Тарас Шевченко у дяка в науці» (1964);
  • «Чорне море» (1965);
  • «Напередодні Жовтня» (1967);
  • «Дніпро» (1969);
  • «Володимир Ленін у Горках»/«Весна» (1969—1970);
  • «Розлив» (1971);
  • «Портрет учасника Жовтневої революції робітника Купріянова» (1972);
  • «Портрет Героя Радянського Союзу льотчика Миколи Киянченка» (1974);
  • «Козаки в степу» (1975);
  • «Портрет генерал-майора С. Галицького» (1975);
  • «Портрет партизанки О. Ф. Ковалевської» (1976-1977);
  • «Академік Валентин Глушко» (1977);
  • «Автопортрет» (1979);
  • «Портрет командира бригади Є. Волянського» (1980);
  • «І. Захарчук» (1984);
серії
  • «Полковники» (1972—1979);
  • «Ветерани Великої Вітчизняної війни» (1979—1987).

Брав участь у виставках з 1939 року, республіканських — з 1947 року, всесоюзних — з 1948 року. Персональні посмертні виставки відбулися у Києві у 1993, 1999, 2008 роках.

Крім вище згаданих музеїв твори художника зберігаються в Національному художньому музеї України, Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, Національному музеї у Львові, Запорізькому і Полтавському художніх музеях, Чернівецькому краєзнавчому музеї, приватних колекціях Польщі, Чехії, Франції, Англії, США.

У мистецтві ред.

Портрети художника виконали:

Примітки ред.

  1. ↑ а б Киянченко Георгий (Юрий) Васильевич / Галерея «Art-Nostalgie» (рос.)

Література ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Киянченко_Георгій_Васильович&oldid=39772817