Вікіпедія

Кифішин Анатолій Георгійович

(Перенаправлено з Кифішин)

Анато́лій Гео́ргійович Кифі́шин (нар. 2 червня 1935, с. Біле Троїцького району Алтайського краю — 21 червня 2017) — російський шумеролог.

Кифішин Анатолій Георгійович
рос. Анато́лий Гео́ргиевич (Ю́рьевич) Кифи́шин
Народився 2 червня 1935(1935-06-02)
Біле (Троїцький район), Троїцький район, Західно-Сибірський край, РСФРР, СРСР
Помер 25 червня 2017(2017-06-25) (82 роки)
Громадянство СРСР СРСР→Росія Росія
Діяльність орієнталіст
Галузь Ассирологія і мовознавство
Alma mater ЧНУ імені Юрія Федьковича і Східний факультет СПбДУd
Науковий керівник Струве Василь Васильовичd
Знання мов російська
Заклад Інститут сходознавства РАНd, Інститут філософії РАНd і Інститут етнології та антропології РАН

Біографія ред.

Народився на Алтаї. Родина незабаром переїхала в Україну, у м. Дашів, Іллінецький район Вінницької області. У березні 1944 року в дев'ятирічному віці підірвався на міні Другої світової війни, втративши руку й одне око. Закінчив Чернівецький університет за фахом історика (1958), потім Східний факультет Ленінградського університету. Учився в аспірантурі в академіка В. В. Струве, але захистити дисертацію не встиг через смерть свого вчителя.

Після смерті В.Струве Кифішин перебував у постійній опозиції до визнаного лідера радянського сходознавства, Ігоря Михайловича Дьяконова. Кифішин відстоював точку зору свого вчителя на переклади деяких слів, мав власну позицію по топографії міста Лагаш[1], що прямо суперечила позиції Дьяконова, не погоджувався з перекладами шумерських поем Дьяконова, вважаючи їх підігнаними під сучасне мислення. Кифішин надалі самостійно перевів десятки шумерських творів у менш художньому, але, на свою думку, у більше точному виді.

Авторитет І. М. Дьяконова був дуже високий, і Кифішин був змушений покинути Ленінградський університет. Кифішин переїхав у Москву, де закінчив аспірантуру при Інституті сходознавства АН СРСР. Кифішин надалі спеціалізувався на ритуалістиці у шумерів і геноструктурі шумерських міфів, на тематиці, що йшла врозріз із «позитивістською радянською історичною наукою». Протистояння з Дьяконовим досягло свого піка в 1969—1970, коли вчені обмінялися відкритими листами на сторінках журналу «Вестник древней истории»[2][3]. У результаті Анатолій Георгійович був змушений залишити й московський інститут, а Дияконов, будучи членом безлічі редколегій, протягом багатьох років особисто стежив за тим, щоби Кифішина не публікували в наукових журналах. За публікацію робіт Кифішина постраждав і головний редактор «Вестника древней истории», історик античності Сергій Львович Утченко.

Однак Анатолій Георгійович не покинув Москви й не припинив заняття шумерологією. Відсутність прописки і постійного місця роботи його також не зупинили. У 1970-ті роки, незважаючи на інвалідність, він жив у власноручно вибудуваному курені в районі станції Перловка на Ярославській залізниці, а весь денний час проводив в Ленінській бібліотеці, пропуск у яку діставав по знайомству. Написав кілька книг, включаючи «Історію Шумеру», але опублікувати їх у СРСР не зміг. З 1970 року аж до розпаду СРСР, Кифішин зміг опублікувати лише короткі, піддані цензурі популярні статті в журналі «Техника — молодежи», а також кілька робіт у Болгарії болгарською мовою.

У 1990-ті роки Анатолій Георгійович вивчав пам'ятники Чатал-Гуюку в Туреччини й Кам'яну Могилу в Україні і прийшов до висновку, що обидва пам'ятники містять протошумерську писемність. У 2001 році опублікував велику монографію, де привів протошумерський словник, силлабарій Кам'яної Могили й версію перекладів текстів Кам'яної Могили[4]. Результати цих досліджень Кифішина одержали суперечливу оцінку в популярній літературі. З одного боку, Дияконов перед своєю смертю (1999), ще до публікації праці Кифішина, встиг дискредитувати його припущення[5], з іншого боку, обережні припущення Кифішина були підхоплені деякими українськими публіцистами в перекрученому виді («Україна — батьківщина шумерів»). Популістська полеміка привела до того, що багаторічна праця Кифішина дотепер не одержала наукової оцінки, і поки що не можна сказати, чи зробив Кифішин видатне відкриття, чи помилявся.

Примітки ред.

  1. ↑ Кифишин А. Г. Западние квартали Лагаша // Вестник древней истории, 1968, № 3 ISSN 0321-0391
  2. ↑ Дьяконов И. М. Письмо в редакцию: (По поводу статьи А. Г. Кифишина «Западние квартали Лагаша») // Вестник древней истории, 1969, № 3, ISSN 0321-0391
  3. ↑ Кифишин А. Г. Ответ на письмо И. М. Дьяконова в редакцию «Вестника древней истории». // Вестник древней истории", 1970, № 1, ISSN 0321-0391
  4. ↑ Кифішин А. Г. Древнє святилище Кам'яна Могила. Досвід дешифрування протошумерського архіву XII-ІІІ тисячоріч до н. е. — К.: «Аратта», 2001 ISBN 9667865088
  5. ↑ Колинько В., Корец М. Ищут «Пуп земли» // Труд, № 036, 01.03.2002

Література ред.

  • Акімова Л. И. Геніальний Ніхто // Древнє святилище Кам'яна Могила. — К.: «Аратта», 2001 ISBN 9667865088
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кифішин_Анатолій_Георгійович&oldid=41141938