Відкрити головне меню

Кеслер Ернест Іванович

радянський і український футболіст і футбольний тренер

Ернест Іванович Кеслер (угор. Keszler Ernő, (18 липня 1930, ? — 15 лютого 2004, Ужгород)  — колишній радянський і український футболіст, а згодом — футбольний тренер та громадський спортивний діяч. Грав на позиції нападника. Чемпіон України серед юнацьких збірних команд областей (1948), триразовий чемпіон республіки (1950, 1958, 1965) та володар кубка УРСР з футболу (1950), а також триразовий срібний призер першості України з футболу серед команд своєї зони класу «Б» (1957, 1963, 1964). Майстер спорту та один з перших спортивних діячів Закарпаття, якого удостоїли почесним званням «Заслужений тренер УРСР з футболу».

Ф
Ернест Кеслер
Особові дані
Повне ім'я Ернест Іванович Кеслер
Народження 18 липня 1930(1930-07-18)
  Чехословаччина Підкарпатська Русь,
Чехословаччина
Смерть 15 лютого 2004(2004-02-15) (73 роки)
  Ужгород, Україна
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1946—1949 СРСР «Локомотив» (Ужгород) ? (?)
1950—1952 СРСР «Спартак» (Ужгород) ? (?)
1953—1956 СРСР ОБО (Львів)[1] ? (?)
1956 СРСР «Спартак» (Ужгород) 21 (1)
1957 СРСР ОСК (Львів)[2] ? (?)
1957—1959 СРСР СКВО (Львів)[3] 50 (13)
1960—1965 СРСР СКА (Львів)[4] ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1957—1958 Україна УРСР ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1966—1968 СРСР СКА (Львів)
1970 СРСР СКА (Львів)
1974—1976 СРСР «Волинь» (Луцк)
1977 СРСР СКА (Львів)
1979—1980 СРСР «Говерла» (Ужгород)
1994 Україна «Закарпаття» (Ужгород)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єраРедагувати

Свій шлях у футбол розпочав у 1946 році в Ужгороді у місцевій команді «Локомотив». У 1948 році став чемпіоном України в складі юнацької збірної Закарпаття, а вже у 1950 році його запросили до ужгородського «Спартака», який того ж року вдруге став чемпіоном республіки та здобув Кубок УРСР з футболу. У 1952 році був призваний до лав Збройних сил. Строкову службу проходив у спортивному клубі армії, де виступав за колектив майстрів ОБО (Львів). У 1957 — 1965 роках в українській зоні класу «Б» в складі цієї команди він двічі став переможцем та чотири рази срібним призером змагань. У ці ж роки його включали до збірної України з футболу (1957, 1958).

Кар'єра тренера та спортивного діячаРедагувати

Після завершення активної футбольної кар'єри його у команді СКА (Львів) назначили тренером, а у 1966 році — головним тренером. Назва клубу протягом років декілька разів змінилася, а починаючи з сезону 1972 в другій лізі від Прикарпатського військового округу виступала команда «Волинь» (Луцк). Немала заслуга його в тому, що ця команда майстрів у 1965 році стала чемпіоном України, а у 1969 році здобула почесне друге місце. У кінці семидесятих років він очолював команду «Спартак» (Ужгород), після чого на протязі довгих років передавав свій досвід вихованцям ужгородської ДЮСШ.

Командні трофеїРедагувати

Індивідуальні досягненняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ОБО (Окружний будинок офіцерів)
  2. ОСК (Окружний спортивний клуб)
  3. СКВО (Спортивний клуб військового округу)
  4. СКА (Спортивний клуб армії)

ДжерелаРедагувати