Кенні Беррелл

американський джазовий гітарист

Ке́нні Бе́ррелл (англ. Kenny Burrell), повне ім'я Ке́ннет Ерл Бе́ррелл (англ. Kenneth Earl Burrell; 31 липня 1931, Детройт, Мічиган) — американський джазовий гітарист. У 2005 році одержав найпрестижнішу нагороду в області американського джазу «Маестро джазу».

Кенні Беррелл
англ. Kenny Burrell
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я Кеннет Ерл Беррелл
Дата народження 31 липня 1931(1931-07-31) (91 рік)
Місце народження Детройт, Мічиган
Роки активності 1950-ті—2010-ті
Громадянство США
Професія музикант, композитор
Освіта Університет Вейна
Інструменти гітара
Жанр джаз
Співпраця Джон Колтрейн, Джиммі Сміт, Стенлі Террентайн
Лейбли Argo, Blue Note, Cadet, Columbia, Moodsville, Prestige, Savoy, Verve
Нагороди
CMNS: Файли у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Народився 31 липня 1931 року в Детройті, штат Мічиган. Його матір співала у церкві; батько грав на банджо, а брати Біллі і Дональд на гітарі. У віці 12 років почав грати на гітарі. В основному був самоуком, однак брав уроки з клачисної гітари у 1952—53 роках. У 1955 році здобув бакалавра мистецтв з музичної композиції та теорії в Університеті Вейна.

Грав з Кенді Джонсоном (1949), Каунтом Белчером (1949), Томмі Барнеттом (1950). Очолював власне комбо та недовго працював з трубачем Діззі Гіллеспі, у 1951 році дебютував у студії з Гіллеспі на лейблі DeeGee (у сесії також взяли участь саксофоніст Джон Колтрейн, вібрафоніст Мілт Джексон і басист Персі Гіт). До 1955 року грав з вланими гуртами, коли його найняв Оскар Пітерсон, аби замінити Герба Елліса у своєму тріо. Переїхав до Нью-Йорка, де виступав зі своїм гуртом та різниим комбо (1955—56).

У 1956 році зробив свій перший запис у студії в якості соліста на сесії для лейблу Blue Note, Introducing Kenny Burrell, технічно це була його друга сесія на лейблі, однак вона була випущена раніше. Працював з Бенні Гудменом (1957). З того часу очолював власні тріо, квартети і продовжував активно записуватися. У 1965 році записав альбом Guitar Forms з гуртом із 13 музикантів та аранжуванням Джила Еванса на Verve. Їздив на гастролі по Каліфорнії (1967), в Європу (1969). У 1969 році відкрив власний музичний клуб The Guitar в Нью-Йорку. Гастролював в Японії (1970 і 1971).

З 1971 року почав проводити різні семінари в коледжах, включаючи перший основний курс в США з музики композитора, піаніста і керівника оркестру Дюка Еллінгтона. У 1980-х і 1990-х продовжив виступати, записуватися і викладати; випустив декілька альбомів, зокрема Guiding Spirit (1989), Sunup to Sundown (1991), Collaboration з піаністом ЛаМонтом Джексоном (1994), Primal Blue (1995) і Love Is the Answer (1998).

У 2001 випустив A Lucky So and So на лейблі Concord, за яким послідував у 2003 році альбом Blue Muse. Відсвяткував своє 75-річчя у 2006 році записавши концертний виступив, який випустив наступного року під назвою 75th Birthday Bash Live! У 2010 випустив концертний альбом Be Yourself: Live at Dizzy's Club Coca-Cola, записаний у невеликому клубі при Лінкольн-центрі, а через два роки вийшов Special Requests (And Other Favorites): Live at Catalina's. У 2015 випустив The Road to Love, записаний у клубі Catalina's в Голівуді. Наступний концертний альбом з Catalina's під назвою Unlimited 1, вийшов у 2016 році за участі Лос-Анджелеського джазового оркестру. Є засновником і директор програми навчання з джазу в Каліфорнійському університеті у Лос-Анджелесі (UCLA), а також почесним президентом Фонду джазової спадщини.

ДискографіяРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Feather, Leonard; Gitler, Ira. The Biographical Encyclopedia of Jazz — Oxford University Press; 1 ed., 2007. — 744 p. ISBN 978-0195320008

ПосиланняРедагувати