Кеннет Геддес Вільсон

|портрет=

Кеннет Вільсон
англ. Kenneth Geddes Wilson
Народився	8 червня 1936(1936-06-08)[…] Волтем, Массачусетс
Помер	15 червня 2013(2013-06-15)[…] (77 років) Сако, Мен ·лімфома
Країна	США
Національність	США
Діяльність	фізик-теоретик, викладач університету, педагог, фізик
Alma mater	Гарвардський університет
Галузь	фізика
Заклад	Корнельський університет
Вчене звання	професор
Науковий керівник	Мюррей Гелл-Манн
Вчителі	Маррі Гелл-Ман
Відомі учні	Майкл Пескін
Аспіранти, докторанти	Майкл Пескін Пол Гінспарг Роман Яцків H. R. Krishnamurthyd Joel L. Horowitzd
Членство	Національна академія наук США Американська академія мистецтв і наук Американське фізичне товариство Американське філософське товариство
Відомий завдяки:	Теорія критичних явищ у зв'язку з фазовими переходами
Нагороди	Премія Вольфа з фізики за 1980 Нобелівська премія з фізики (1982)

Ке́ннет Ге́ддес Ві́льсон (англ. Kenneth Geddes Wilson; 8 червня 1936, Волтем, Массачусетс — 15 червня 2013, Сако, Мен) — американський фізик, Нобелівський лауреат з фізики 1982 «за теорію критичних явищ у зв'язку з фазовими переходами».

Біографія

Для навчання в Гарвардському університеті Вільсон отримав стипендію за результатами математичного змагання ім. Вільяма Ловелла Путнема. Ступінь доктора філософії отримав в 1961 р. в Каліфорнійському технологічному інституті, під керівництвом Мюррея Гелл-Манна.

У 1963 р. прийшов працювати в Корнельський університет на фізичний факультет як молодший науковий співробітник, ставши в 1970 р. професором. У 1974 р. отримав в Корнелльському університеті професуру ім. Джеймса Вікса з фізики. Був одним з тих, що заслужили премію Вольфа з фізики в 1980 р. У 1982 р. став лауреатом Нобелівської премії з фізики за розвиток теорії фазових переходів другого роду, яка враховує вплив довколишніх молекул.

У 1985 році був призначений директором Корнелльського центру теорії і моделювання в науці і конструкторській справі (відоміший як Корнелльський теоретичний центр) — одного з п'яти центрів з суперкомп'ютерами, що були створені за допомогою Національного наукового фонду США.

У 1988 р. Вільсон перейшов до факультету в університеті штату Огайо.

Найвідоміші роботи Вільсона стосуються проблеми критичних станів при фазових переходах. Для опису критичних станів Вільсон розробив математичний апарат ренормалізаційних груп, створення якого і принесло вченому Нобелівську премію з фізики 1982 року. Крім фізики твердого тіла, вчений також вніс значний внесок у створення квантової хромодинаміки, теорії, що описує взаємодію кварків в елементарних частинках. Крім того, Вільсон був одним з ентузіастів використання суперкомп'ютерів для фізичних досліджень.

Посилання

• Біографія Вільсона [Архівовано 24 квітня 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
• Нобелівська лекція [Архівовано 6 вересня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
• Автобіографія Вільсона [Архівовано 18 жовтня 2012 у Wayback Machine.](англ.)