Келеберда (Кременчуцький район)

Келеберда́ (Кереберда) — село Кременчуцького району Полтавської області на річці Дніпро, нижче гирла річки Псел. Населення за переписом 2001 року 451 особа.

село Келеберда
Keleberda selo coa 1721.gif
Герб
Православна Преображенська церква та пам'ятник Тарасу Бульбі на березі Дніпра в Келеберді (2016 рік)
Православна Преображенська церква та пам'ятник Тарасу Бульбі на березі Дніпра в Келеберді (2016 рік)
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Кременчуцький район
Рада/громада Келебердянська сільська рада
Код КОАТУУ 5322482001
Основні дані
Засноване 1646 (перша згадка поселення)
Населення 451
Поштовий індекс 39754
Телефонний код +380 536
Географічні дані
Географічні координати 48°57′56″ пн. ш. 33°42′23″ сх. д. / 48.96556° пн. ш. 33.70639° сх. д. / 48.96556; 33.70639Координати: 48°57′56″ пн. ш. 33°42′23″ сх. д. / 48.96556° пн. ш. 33.70639° сх. д. / 48.96556; 33.70639
Середня висота
над рівнем моря
68 м
Місцева влада
Адреса ради 39754, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с.Келеберда , тел. 73-35-36
Карта
Келеберда. Карта розташування: Україна
Келеберда
Келеберда
Келеберда. Карта розташування: Полтавська область
Келеберда
Келеберда
Келеберда. Карта розташування: Кременчуцький район
Келеберда
Келеберда

CMNS: Келеберда у Вікісховищі

ГеографіяРедагувати

 
Вихід граніта на березі Дніпра

Село Келеберда лежить на лівому березі річки Дніпро, на виступаючому далеко в річку мисі, вище за течією на відстані за 5 км розташоване місто Горішні Плавні. До села прилеглі великі ставки рибогосподарств, так що село практично з усіх боків оточено водою.

ІсторіяРедагувати

Заснування та етимологіяРедагувати

Географічна назва Гербердієв Ріг, яку пов'язують з Келебердою, наведена (1550 р.) Михалоном Литвином.

Поселення засновано Іваном Сірком[1]. Як поселення Кременчуцької волості Келеберда (Короберда) уперше згадана 1646 року. Назва Келеберда/Кереберда походить вірогідно від татарських слів «ке (кир)» — підвищення, «берда» — річка, отже — «узвишшя над річкою».

Сотенне містечкоРедагувати

У 1660 року містечко Келеберда стає центром Келебердянської сотні у складі Полтавського полку, утвореної на Дніпровій переправі для захисту Лівобережжя від татарських нападників, чамбули яких, в обхід Переволочни і Кременчука, проривалися для грабунку Полтавського і Миргородського полків. 1675 Іван Сірко просив російського царя надати Келеберду йому у володіння (близько того часу цей кошовий доклав певних зусиль до відбудови містечка, так що його навіть вважали новим осадником поселення). Це надання заблокував гетьман Іван Самойлович — особистий неприятель Сірка, якого небезпідставно вважав претендентом на гетьманську булаву. У 1764 році сотня була ліквідована, а територія включена до Новоросійської губернії (як ротне містечко Дніпровського пікінерного полку). 1768 група козаків пробувала опротестувати переведення до пікінерів і вимагала повернути сотню під зверхність Полтавського козацького полку.

Татари спустошували Келеберду у 1675, 1696 роках.

Знищення російськими військамиРедагувати

У 1709 р. Келеберду було зруйновано російськими військами під час каральної експедиції Петра Яковлєва.

16 квітня Яковлєв напав на Келеберду, у якій стояв запорізький табір. На табір напала партія донців і, переколовши немалу кількість запорожців, спалила містечко, залишивши неспаленою лише церкву[2] Келеберду було спалено на знак того, що келебердянці поставляли провіант Мазепі та вислали свої сім'ї в Переволочну під захист запорожців. В останній момент келебердянський сотник, бажаючи порятувати місто, запропонував покору, але після попереднього опору, росіяни вже забули про милосердя.[3]

На березі Дніпра тягнеться на виступ світло-рожевого граніту. Цей камінь в 1804 році був використаний для п'єдесталу колони на честь Петра I в Полтаві.

На початку XX містечко Келеберда налічувала 1200 жителів. У містечку була православна церква, 15 лавок, 17 водяних млинів, лісові склади; щоденні базари, 4 ярмарки на рік.

НаселенняРедагувати

Економіка та соціальна сфераРедагувати

ЗАТ «Дніпровська хвиля» — підриємство рибної промисловості.

Визначні пам'яткиРедагувати

ПерсоналіїРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Кривошея В. В. Українське козацтво в національній пам'яті. Полтавський полк. Том II. — Ч., 2014 (334 с.)
  2. Шутой В. Народна війна на Україні проти шведських загарбників у 1708—1709 рр. — К., 1951. — С.181.
  3. Костомаров Н. И. — Мазепа. — С.287
  4. Кременчуччина в першій половині XIX ст. Архів оригіналу за 5 березень 2012. Процитовано 5 березень 2012. 

ПосиланняРедагувати