Відкрити головне меню

Кедров-Зіхман Оскар Карлович (нар.12 грудня 1885, Тукумс, Курляндська губернія — пом.12 лютого 1964, Москва) — радянський вчений, агрохімік. Академік ВАСГНІЛ1935).

Оскар Карлович Кедров-Зіхман
Oscar-Heinrich-Adolf Sichmann
Народився 12 грудня 1885(1885-12-12)
Тукумс, Курляндська губернія
Помер 12 лютого 1964(1964-02-12) (78 років)
Москва
Поховання Новодівочий цвинтар (Москва)
Громадянство
(підданство)
СРСР СРСРFlag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність хімік
Галузь агрохімія
Alma mater Златопільська чоловіча гімназія, Київський університет Святого Володимира
Науковий ступінь доктор хімічних наук і доктор сільськогосподарських наук
Заклад Білоруська сільськогосподарська академія
Конфесія протестантизм
У шлюбі з Ольга Едмундівна
Нагороди
Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»

ЖиттєписРедагувати

РодинаРедагувати

Народився 12 грудня 1885 року в сім'ї тукумського селянина[1].

НавчанняРедагувати

Оскільки сім'я переїхала до Златополя, Оскар-Гейнріх-Адольф Зіхман 1896 року почав навчатися у підготовчому класі Златопільської чоловічої гімназії[2], яку успішно закінчив (випуск 1905 року, атестат № 832)[3].

Подальшу освіту здобував в Київському університеті (диплом хіміка від 1913 року).

Трудова діяльністьРедагувати

Працював агрономом-практикантом Департаменту землеробства (1913-1914) і Київського губернського земства (1914-1915), агрохіміком Миронівської селекційно-дослідної станції (1915-1917). Асистент Київської обласної сільськогосподарської дослідної станції (1917-1920). Заступник завідувача Київським Губземвідділом і завідувачем відділом сільськогосподарської освіти Губпрофосвіти; асистент Київського політехнічного інституту (1920-1921). Викладач (1921-1923), завідувач кафедрою агрономічної і органічної хімії, декан робітфаку, декан агрофаку і заступник ректора Горецького СГІ (1923-1931), одночасно керівник групи фосфору НДІ добрив (1930-1931). Завідувач кафедрою агрохімії Московського інституту рослинництва (1930-1941). Керівник лабораторії вапнування ґрунтів ВНДІ добрив, агротехніки і агроґрунтознавства (1932-1964), одночасно заступник голови секції агрохімії ВАСГНІЛ (1935-1950), член Ради наукової експертизи Держплану СРСР (1945-1946).

Наукові здобуткиРедагувати

Розробив ряд важливих напрямів у агрохімії і ґрунтознавстві. Одним з перших в СРСР розгорнув роботу зі всебічного вивчення питань вапнування кислих ґрунтів і його впровадження в практику. Організатор і керівник лабораторії вапнування ґрунтів при ВНДІ добрив і агроґрунтознавства. Розробив різні прийоми підвищення ефективності вапняних добрив і поєднання вапнування із застосуванням органічних добрив і мікроелементів. Сформулював основне теоретичне положення сучасного вапнування. Довів, що вапнування ґрунтів сприяє переходу в доступний для рослин стан різних поживних речовин. Була показана можливість широкого застосування величезних запасів доломітового борошна і доломітизованих вапняків, а також різних магнієвмісних відходів промисловості, що дозволило не тільки розширити асортимент вапняних препаратів майже вдвічі, але й вирішити проблему зниження кислотності піщаних і супіщаних дерново-підзолистих ґрунтів.

Автор близько 200 наукових робіт, в тому числі 8 монографій.

Останні роки життяРедагувати

Помер 12 лютого 1964 року у Москві і похований на Новодівочому цвинтарі[4].

Сім'яРедагувати

Дружина — Ольга Едмундівна, (1894—1970), кандидат сільськогосподарських наук, співробітник Всесоюзного інституту агротехніки і агроґрунтознавства.

Вибрані наукові праціРедагувати

  • Вапнаванне глеба у БССР. Мн., 1951. (біл.)
  • Известкование почв и применение микроэлементов. М.: Сельхозгиз, 1957. (рос.)
  • Основные вопросы известкования дерново-подзолистых почв Советского Союза. М., 1957. (рос.)

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

Див. такожРедагувати