Відкрити головне меню

Квінт Серторій (лат. Quintus Sertorius; 123—72 рр. до н. е.) — давньоримський воєначальник, який відділився від метрополії і, наперекір римському сенату, на протязі сімох років керував Іспанією.

Квінт Серторій
лат. Quintus Sertorius
Setorius and the Example of the Horses, after Hans Holbein the Younger.jpg
Народився 126 до н. е.
Норчія, Провінція Перуджа, Умбрія, Італія
Помер 72 до н. е.
Уеска, Арагон, Іспанія
Громадянство
(підданство)
Стародавній Рим
Діяльність політик, військовослужбовець
Посада римський губернатор[d], претор і квестор
Партія популяри

Серторій здобув до себе повагу як юрист і оратор, а також відзначився у протистоянні вторгеннню в Італію кімврів (105 р. до н. е.) і тевтонів (102 р. до н. э.). У 97 році до н. е. він проходив службу в Іспанії, а шість або сім років потому був обраний квестором у Галлію. Під час Союзническої війни він командував армією.

Під час протистояння сенату і Цинны з Мариєм (87—86 до н. е.) Серторій пристав на сторону Марія і допоміг йому заволодіти Римом, в подяку за що отримав посаду претора і керування іспанськими провінціями. З приходом до влади Сулли проти нього були направлені два легіона, і Серторій втік у Мавретанію.

Хід Серторіанської війниРедагувати

Файл:Hispania during Sertorian War
Hispania during Sertorian War

Після перемоги над римлянами при Тингісі, лузитанці відправили послів до Серторія, які просили його прибути до них, і взяти на себе керівництво над їх військом. В 80 р. до н. е. Серторій відпливає з Африки в Іспанію і стає на чолі змішаного за складом війська, доволі нечисельного (8000 чоловік), але яких він вивчив і дисциплінував на римський лад. Почалась війна серторіанців з римлянами, які потерпіли декілька поразок. Метелл Пій, котрий вдерся у Лузитанію, був змушений відступити, бо потерпів декілька поразок у партизанських боях. У Серторія були могутні союзники на морі — пірати, котрі підстерігали римські кораблі, і підвозили усе необхідне серторіанцям.

Серторій через деякий час почав контролювати більшу частину Іберійського півострова, керування яким відбувалось по римським законам — навіть був скликаний свій сенат. Причому розглядати Серторія саме як бунтівника, що відділився від Риму і захотів створити свою державу, було б великою помилкою. Це всього лише епізод громадянської війни у Римі, і метою Серторія було саме володіння Римом. Через невеликий час після смерті Сулли (78 р. до н. е.) Прибув до Серторія Марк Перперна, колишній пропретор Сицилії, останній з врятувавшихся прибічників Гая Марія, причому приєднатися до Серторія його змусили воїни його ж війська. Перперна, не був талановитим полководцем, але походячи з сім'ї нобилів, з презирством відносився до Серторія — «нової» людини — він не мав знатних предків. Взір усіх був спрямован на Іберію, яка загрожувала стати «новим Римом». Нова столиця Іберії — Уеска. Для боротьби з небезпечним супротивником був відправлений молодий, але талановитий воєначальник — Помпей, якому сенат дав проконсульську владу і зробив головним начальником у східній Іспанії (77 р. до н. е.). Відрядивши Гіртулея на захід Іспанії, щоб стримувати Метелла, Серторій вийшов назустріч Помпею і до появи свого супротивника у Іспанії, завоював усю її східну частину. Однак Помпею вдалось прорватися крізь Перперну через Ебро і розбити при Валенсії загін серторіанців. Деякий час боротьба тривала біля міста Лаврона (в Тарраконській Іспанії), яке стало на сторону Помпея і тому було взято у осаду Серторієм. Помпей прикладав усі сили, щоб зняти осаду. Але, будучи настільки впевненим у своїй перемозі, що навіть запросив на стіни жителів міста — подивитись на розгром Серторія, зайняв погану позицію. Побачивши це Помпей відмовився від битви, а Серторій не атакував його, а замість цього, явно знущаючись над «хлопчиськом», відновив осаду. Місто було атаковане та повністю розгромлене на очах Помпея і його армії. Більш того, Помпей постійно мав проблеми з постачанням фуражу, бо фуражирів атакували люди Серторія, та й місцевість біля Лаврона була вже спустошена. Але, зрештою, помпеянці знайшли незайману місцевість, де не було знайдено жодних слідів серторіанців, але вона була досить далеко. Поспостерігавши за нею певний час — було вирішено відправити фуражирів туди з сильною охороною. В наслідок хитрої засідки, влаштованої серторіанцями, були перебиті не тільки вони, але й більша частина легіону, відправленого їм на допомогу. У 75 р. до н. е. Метелл вирішив йти на з'єднання з Помпеєм у Східну Іспанію і по дорозі розбив Гіртулея, який помер у бою. До з'єднання обох військ Серторій поспішив влаштувати битву з Помпеєм близ р. Сукрона, на що Помпей, який не хотів ділити славу з Метеллом, радо пішов, і наніс йому поразку на правому флангу. При цьому Помпей сам ледь ледь уникнув поразки — його унесли з поля бою тяжко пораненим (дротиком у стегно).

Якщо б Серторій мав шанс поновити битву на наступний день, військо Помпея було б знищено, але тут підійшов Метелл, і пішов слух про поразку і смерть Гіртулея; бойовий дух війська Серторія впав, частина його розбіглась. Потім Метелл Пій розбив Перперну. З того часу Серторій не приймав участі у великих битвах, а вів партизанську війну. Метелл продовжував замирення іспанських міст, всюди уводячи з собою чоловіче населення; незважаючи на це, положення Помпея було не блискучим.

Договір з Мітрідатом ПонтійськимРедагувати

Тим часом Мітрідат, цар понтійський, відправив посольство до Серторія, пропонуючи йому допомогу у війні, але взамін вимагаючи навчати його військо на римський лад, а також, при перемозі Серторія у війні, признання за Понтійським царством права на Віфінію і Азію. Сенат Серторія проголосував «за», порахувавши, що це мала плата за перемогу у війні, але Серторій рішуче відкинув плани Мітрідата по Азії, вказавши сенату, що це важливіша римська провінція, втрата якої сильно вдарить по кишені і престижу Риму. Мітрідат був вражений: «Цікаво, як би відповів мені Серторій, якщо б він сидів у Римі, а не у глухій провінції?» Тим не менш, договір був укладений і цар відправив на допомогу Серторію 40 галер и 3000 талантів сріблом (75 р. до н. е.)

Кінець війни і смертьРедагувати

Вже вісім років тривала війна — з мінливим успіхом. Положення Серторія було складним через його повну залежність від місцевих громад, які все менш охоче давали йому людей, зброю і гроші. Число дезертирів і відпавших громад збільшувалось. Усім покинувшим Серторія сенат Риму дарував повне прощення. Перперна й інші керівники серторіанців неохоче підпорядковувалися Серторію, а сенат Риму вже давно обіцяв вбивці Серторія амністію та велику грошову винагороду. Через це Серторій відіслав від себе римську варту і оточив себе кельтиберами, що дали клятву загинути разом з ним. Цей крок, загалом, збільшив спільне невдоволення римлян, яке майстерно роздмухував Перперна. Невдача двох заговорів спонукала невдоволених пришвидшити свої дії. Перперна доповів Серторію про блискучу перемогу. яку, нібито, була здобута його військом. З цього приводу був влаштований великий бенкет, який закінчився оргією. В розпалі веселощів, по знаку Перперни, Марк Антоній, сусід Серторія за столом, наніс йому перший удар, за яким послідували удари інших змовників (73 р. до н. е.). При цьому Перперна не збирався користуватися обіцяною Римом амністією. Замість цього він сам очолив решту армії і продовжив війну. Але він не мав таланту полководця, який був у Серторія, і сили його армії були вже не великі. Через деякий час він потерпів поразку у бою з Помпеєм, потрапив у полон і був страчений, а в кінці 71 р. до н. е. Помпей і Метелл Пій відсвяткували тріумф у Римі.

Легенда про тваринРедагувати

Легенда говорить, що будь-які дикі і свійські тварини не боялись Квінта Серторія, підходили до нього і їли у нього з рук. Цим даром він дуже вражав місцевих жителів Іспанії. Він мав приручену білу олениху, яку звав Діана на честь богині мисливства, і яка завжди була з ним поруч. Він говорив, що вона — його талісман і втративши її він втратить все. Одного разу Діана пропала, і тоді Серторій потерпів жорстоку поразку. Потім Діана знайшлась і за легендою померла разом з ним.