Ква́ша — страва з гречаного та/чи житнього борошна з солодом, подібна до густого киселю.[1]

Кваша
Походження Україна Україна

Квашу готували з двох частин житньої та однієї частини гречаного борошна, а також невеликої кількості борошна з житнього солоду. Борошно змішували, запарювали окропом, розводили до густини рідкого тіста і ставили на ніч у тепле місце для скисання. Таке кисло-солодке молоде тісто вранці варили у горщику, уважно стежачи, щоб кваша «не втекла», і вживали на сніданок чи вечерю або як третю (солодку) обідню страву. Влітку квашу заправляли садовими ягодами, взимку — свіжою калиною, сушеними, вареними й товченими грушами.

У Правобережній Україні існував інший спосіб виготовлення кваші. Брали три горщики з окропом і в кожен всипали, поступово вимішуючи, щоб не було грудок, кукурудзянє, житнє та ячне солодове борошно. Потім всі три тіста змішували разом, уквашували у теплі й варили.

Кваша вважалася ласощами, її дуже любили, вихваляючи:

Така кваша, якби й наша; Як кваша ся вдасть, дівка ся віддасть

Нинішня народна кухня втратила цю самобутню страву.

Примітки ред.

Джерела ред.

  • Українські народні традиції [Архівовано 27 березня 2012 у Wayback Machine.]
  • Українська народна кулінарія — Іст.-етногр. дослідження — Артюх Л. Ф. Київ — 1977
  • Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян -Маркевич Н. А. — Киев — 1860
  • Українська минувшина. Ілюстрований етнографічний довідник. Київ — Либідь — 1994

Посилання ред.

  • Кваша // Страви й напитки на Україні / З. Клиновецька. — Київ - Львів. 1913 р. — С. 57.
  • Кваша // Пища и питье крестьянъ-малороссовъ, съ нѣкоторыми относящимися сюда обычаями, повѣрьями и примѣтами / В.Щ[елоковская]. / Этнографическое обозрѣніе / Янчук Н. А. (ред.). — Москва, 1899. — № 1—2. — С. 295. (рос. дореф.)