Качур Вадим Миколайович

Вадим Качур
Прізвисько	КВН
Народився	18 жовтня 1940; Херсон, УРСР
Помер	17 червня 2018 (77 років); Гола Пристань, Херсонська область, Україна
Поховання	Херсон, Україна
Громадянство	СРСР → Україна
Національність	українець
Діяльність	тренер з веслування, керівник спортивних закладів
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Качур (прізвище).

Вади́м Микола́йович Ка́чур (рос. Вади́м Никола́евич Ка́чур) 18 жовтня 1940(19401018) р. - 17 червня 2018 р. Радянський веслувальник на байдарці.
Заслужений тренер СРСР, заслужений тренер МРСР, заслужений тренер УРСР з веслування на байдарках і каное.

Біографія ред.

Народився 18 жовтня 1940(19401018) року в місті Херсоні. Навчався в середній школі № 2 міста Херсона. Пройшов військову службу в лавах танкових військ Радянсьскої Армії. Вищу освіту отримав, скінчивши в 1974 році Державний педагогічний інститут імені Іона Крянге, місто Кишинів.

Спортивні досягнення ред.

В 1958 році, виступаючи за добровільне спортивне товариство «Водник», під керівництвом свого тренера Ястребова Григорія Федоровича у 18-річному віці здобув звання чемпіона УРСР з веслування на байдарках серед дорослих. В тому самому 1958 році став срібним призером чемпіонату СРСР серед дорослих. В 1959 році повторно став чемпіоном УРСР. В цьому ж році Вадимові Качуру було присвоєно звання «Майстер спорту СРСР», та він був включений до складу збірної команди СРСР з веслування на байдарках і каное. Неодноразовий чемпіон і призер чемпіонатів МРСР та Збройних сил СРСР з веслування на байдарках і каное, виступав за ЦСКА. В 1959—1962 роки проходив військову службу в спортивній роті при військової частині № 44605 Спортивного клубу Армії двічі Червонопрапорного Одеського військового округу в м.Дубоссари, МРСР, де продовжив спортивну діяльність.

Тренерська та керівна діяльність в спорті ред.

Під час строкової військової служби в 1960 році, рішенням Комітету з фізичної культури та спорту при Раді міністрів СРСР, Качур Вадим Миколайович був призначений «граючим» головним тренером збірної команди Одеського військового округу.

З 1962 року цілком перейшов на тренерську роботу. В період з 1964 по 1977 роки — головний тренер збірної МРСР з веслування на байдарках і каное. В цей самий час з 1965 по 1967 роки — тренер з веслування на байдарках юнацької збірної команди СРСР, с 1967 по 1974 роки — тренер з веслування на байдарках основної збірної команди СРСР.

За роки тренерської роботи Вадим Миколайович Качур підготував^[1]^[2]^[3]:

5 олімпійських чемпіонів;
17 чемпіонів світу;
15 чемпіонів Європи;
3 Заслужених майстра спорту СРСР та Заслуженого майстра спорту України;
29 майстрів спорту міжнародного класу;
більш 110 майстрів спорту СРСР;
більш 30 майстрів спорту України.

З 1970 по 1972 роки Вадим Качур підготував екіпаж байдарки-четвірки, до якого входили Юрій Філатов^[4], Юрій Стеценко^[5], Володимир Морозов (1940 р.н.)^[6], Валерій Діденко^[7]. Цей склад отримав перемогу на Літніх Олімпійських іграх 1972 в Мюнхені.

Інші досягнення його вихованців:

Матвєєв Дмитро^[8] — чемпіон Світу серед юнаків (1963 рік), чемпіон Європи серед юнаків (1963 рік), чемпіон Світу (1966 рік);
Філатов Юрій^[9] — чемпіон Літніх Олімпійських ігор 1972 в Мюнхені, чемпіон Літніх Олімпійських ігор 1976 в Монреалі, шестиразовий чемпіон Світу, неодноразовий чемпіон Європи;
Цегоєв Олег^[10] — чемпіон Світу (1973 рік) та чемпіон Європи (1973 рік);
Борзуков Андрій^[11] — чемпіон Світу (2003 рік) і т.і.;
також 4 спортсмени зі складу вихованців Вадима Качура в різний час були удостоєні звання Заслужений тренер СРСР з веслування на байдарках і каное, а 16 — звання Заслужений тренер республіки СРСР (країни колишнього СНД).

За підготовку чемпіона Світу 24-річному тренеру Вадимові Качуру в 1964 році було присвоєно звання Заслужений тренер Молдавської РСР;
за підготовку збірної команди СРСР-2, яка зайняла 3-є командне місце на Чемпіонаті Європи — в 1969 році присвоєне звання Заслужений тренер СРСР;
за підготовку срібного призера Чемпіонату світу 1989 року та бронзового призера Чемпіонату світу 1990 року — Вадимові Миколайовичу Качуру в 1990 році присвоєне звання Заслужений тренер Української РСР.

В 1977 році Вадим Качур обіймає посаду директора Республіканської школи вищої спортивної майстерності, м. Кишинів, Молдавська РСР. За період з 1977 по 1982 роки Республіканська школа вищої спортивної майстерності під його керуванням підіймається у всесоюзній системі оцінки діяльності ШВСМ з 65 на 12 місце серед 130 шкіл СРСР.

В 1983 році Вадим Миколайович очолює Навчально-спортивне управління Комітету по фізичній культурі і спорту при Раді міністрів МРСР. В 1985 році займає піст 1 заступника Голови Комітету по фізичній культурі і спорту. Під безпосереднім керівництвом В. М. Качура підготовкою, зведена збірна команда Молдавської РСР в 1986 році підіймається з 13 на 9 місце на Спартакіаді народів СРСР.
З 1990 по 1999 роки Вадим Миколайович Качур працював директором Школи вищої спортивної майстерності (ШВСМ) на батьківщині, в місті Херсоні. В 1994 році Херсонська ШВСМ під його керівництвом за високий рівень кваліфікації та досягнення тренерського складу, отримує статус бази Олімпійської підготовки з веслувальних видів спорту. В 1996 році в складі збірної команди, яка представляла Україну на Літніх Олімпійських іграх 1996 року в Атланті, Херсонську Школу вищої спортивної майстерності представляє найбільша кількість вихованців — 12 спортсменів.
З 1999 по 2001 роки Вадим Качур працює головним тренером Національної збірної команди України з веслування на байдарках і каное. Під його керівництвом на Чемпіонаті Європи в 2000 році Українська збірна посіла 6 командне місце, а по кількості здобутих медалей — 4 місце. Під керівництвом Качура В. М. на Літніх Олімпійських іграх 2000 року в Сіднеї збірна команда України у фінальних заїздах була представлена 3 екіпажами, яки зайняли 5, 7 та 8 місця^[12].

З 2007 по 2017 роки, перебуваючи в пенсійному віці, мешкав та працював в місті Гола Пристань, Херсонська область, Україна. Спортивну діяльність продовжував на посту директора Дитячо-юнацької спортивної школи міста Гола Пристань^[13], відновленої зусиллями групи тренерів-однодумців під його керівництвом.
Помер 17 липня 2018 року в місті Гола Пристань, Херсонська область, Україна. Похований в Почесном секторі кладовища селища Геологів міста Херсона, Україна.

Звання і державні нагороди ред.

Майстер спорту СРСР (1959)
Заслужений тренер Молдавської РСР (1964)
Медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1966)
Почесна грамота ЦК ВЛКСМ (1966)
Грамота Міністра оборони СРСР (1966)
Почесна грамота Верховної Ради Молдавської РСР (1967)
Заслужений тренер СРСР (1969)
Грамота Міністра оборони СРСР (1969)
Медаль "За доблесну працю (1970)
Медаль «За трудову доблесть» (1972)
Знак «Переможець Соціалістичного змагання» (1973)
Почесна грамота Верховної Ради Молдавської РСР (1975)
Орден «Знак Пошани» (1976)
Почесний знак Ради Міністрів Молдавської РСР «За заслуги в розвитку фізичної культури і спорту Молдавської РСР» (1984)
Заслужений тренер Української РСР (1990)
Почесна грамота та Подяка голови Херсонської обласної державної адміністрації (1995)
Медаль «300 років Російському флоту» (1996)
Почесна грамота та Подяка голови Херсонської обласної державної адміністрації (1996)
Почесна грамота та Подяка голови Херсонської обласної державної адміністрації (2000)
Почесна грамота та Подяка голови Херсонської обласної державної адміністрації (2007)
Державна стипендія Президента України видатному діячеві фізичної культури і спорту (2013)^[14]

Примітки ред.

↑ Приднестровская Государственная Телерадиокомпания [Архівовано 8 Травня 2016 у Wayback Machine.] — матеріал про ювілей Дубоссарської школи веслування (рос.)
↑ Відеоогляд [Архівовано 27 Вересня 2016 у Wayback Machine.] матеріал «Дубоссарская школа гребли отмечает юбилей» (рос.)
↑ Официйальный информационный сайт г. Дубоссары [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.] матеріал «Исторический очерк к 55-летию Дубоссарской школы гребли» (рос.)
↑ Юрій Філатов, Олімпіада в Мюнхені 1972 — олімпійська статистика на сайті Sports-Reference.com (англ.) (архівна версія)
↑ Юрій Стеценко, Олімпіада в Мюнхені 1972 — олімпійська статистика на сайті Sports-Reference.com (англ.) (архівна версія)
↑ Володимир Морозов, Олімпіада в Мюнхені 1972 — олімпійська статистика на сайті Sports-Reference.com (англ.) (архівна версія)
↑ Валерій Діденко, Олімпіада в Мюнхені 1972 — олімпійська статистика на сайті Sports-Reference.com (англ.) (архівна версія)
↑ Matveev Dimitri [Архівовано 4 Березня 2016 у Wayback Machine.] — медалі на найбільших міжнародних змаганнях (англ.)
↑ Юрій Філатов, Олімпіада в Монреалі 1976 — олімпійська статистика на сайті Sports-Reference.com (англ.) (архівна версія)
↑ Oleg Tsegoyev [Архівовано 4 Березня 2016 у Wayback Machine.] — медалі на найбільших міжнародних змаганнях (англ.)
↑ Andrei Borzukov [Архівовано 4 Березня 2016 у Wayback Machine.] — медалі на найбільших міжнародних змаганнях (англ.)
↑ Качур Вадим Миколайович [Архівовано 27 Квітня 2016 у Wayback Machine.] Енциклопедія Сучасної України
↑ Центральный спортивный портал Херсонской области [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], «Голопристанская ДЮСШ» (рос.)
↑ "Про призначення державних стипендій видатним діячам фізичної культури і спорту… [Архівовано 26 Квітня 2016 у Wayback Machine.] Указ Президента України від 15.04.2013 № 213/2013

[1] Приднестровская Государственная Телерадиокомпания [Архівовано 8 Травня 2016 у Wayback Machine.] — матеріал про ювілей Дубоссарської школи веслування (рос.)

[2] Відеоогляд [Архівовано 27 Вересня 2016 у Wayback Machine.] матеріал «Дубоссарская школа гребли отмечает юбилей» (рос.)

[3] Официйальный информационный сайт г. Дубоссары [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.] матеріал «Исторический очерк к 55-летию Дубоссарской школы гребли» (рос.)

[4] Юрій Філатов, Олімпіада в Мюнхені 1972 — олімпійська статистика на сайті Sports-Reference.com (англ.) (архівна версія)

[5] Юрій Стеценко, Олімпіада в Мюнхені 1972 — олімпійська статистика на сайті Sports-Reference.com (англ.) (архівна версія)

[6] Володимир Морозов, Олімпіада в Мюнхені 1972 — олімпійська статистика на сайті Sports-Reference.com (англ.) (архівна версія)

[7] Валерій Діденко, Олімпіада в Мюнхені 1972 — олімпійська статистика на сайті Sports-Reference.com (англ.) (архівна версія)

[8] Matveev Dimitri [Архівовано 4 Березня 2016 у Wayback Machine.] — медалі на найбільших міжнародних змаганнях (англ.)

[9] Юрій Філатов, Олімпіада в Монреалі 1976 — олімпійська статистика на сайті Sports-Reference.com (англ.) (архівна версія)

[10] Oleg Tsegoyev [Архівовано 4 Березня 2016 у Wayback Machine.] — медалі на найбільших міжнародних змаганнях (англ.)

[11] Andrei Borzukov [Архівовано 4 Березня 2016 у Wayback Machine.] — медалі на найбільших міжнародних змаганнях (англ.)

[12] Качур Вадим Миколайович [Архівовано 27 Квітня 2016 у Wayback Machine.] Енциклопедія Сучасної України

[13] Центральный спортивный портал Херсонской области [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], «Голопристанская ДЮСШ» (рос.)

[14] "Про призначення державних стипендій видатним діячам фізичної культури і спорту… [Архівовано 26 Квітня 2016 у Wayback Machine.] Указ Президента України від 15.04.2013 № 213/2013

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]