Відкрити головне меню

Граф (з 1797) Михайло Васильович Каховський (Коховський; 1734(1734) — 1800) — російський генерал-аншеф катерининської епохи1784; 1796 — генерал від інфантерії). Перший могильовський губернатор (17731779). Командувач військами під час російсько-польської війни 1792 року. У 17911796 роках нижньогородський генерал-губернатор. Його брат Василь Васильович Каховський — генерал-майор, правитель Таврійської області і губернатор Катеринославської губернії.

Каховський Михайло Васильович
Михаил Васильевич Каховский
Каховський Михайло Васильович
граф
 
Народження: 1734(1734)
Смерть: 1800(1800)
Білогірськ, Кримська АРСР
Нагороди:
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святої Анни 3 ступеня з мечами та бантом

Медіафайли у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Ранні рокиРедагувати

Представник дворянського роду Каховських. Виховувався в сухопутному шляхетськом корпусі. На військовій службі з 1752 року. Брав участь у Семирічній війні починаючи з 1758 року і був в битвах при Цорндорфі, при Пальцигу і Кунерсдорфі. У 1760 році підвищено в поручики; у тому ж році призначений бути при австрійському генералові Лаудоні, при якому і знаходився під час блокади Бреславля, в битві при Лігніце і при відступі після битви, потім знаходився в корпусі графа Чернишова при узятті Берліна.

З 1761 року — капітан. У 1766 році Каховський був представлений у бригадири; у 1768 році призначений генералом-квартирмейстером в армію князя О. М. Голіцина, з якою і взяв участь в кампанії 1769 року проти турок (Хотин); у 1770 році перейшов в армію П. І. Паніна (Бендери), а у 1771 — в армію князя Долгорукова, що діяла в Криму. У 1770 році був нагороджений орденом Святої Анни.

У БілорусіРедагувати

Відмінні здібності Каховського як офіцера Генерального штабу і адміністратора висунули його з ряду інших; у 1771 році він був представлений у генерал-майори, і йому було надано командування над особливим загоном, призначеним тримати кордон по річках Західній Двіні і Дніпру, «для заграждения прилегающей к Польской Литве границы нашей» і проведення «екзекуцій» в маєтках польських магнатів, відмічених в протидії видам російського уряду в Польщі.

У 1772 році Каховський був призначений губернатором Могильовської губернії, приєднаної до Росії після першого розділу Польщі. Згодом сенат ставив в приклад іншим намісникам заходи, прийняті Каховським з забезпечення населення губернії хлібом, будівництва шляхів сполучення, пошти тощо.

У КримуРедагувати

У 1779 році Каховський був призначений членом Воєнної колегії, а в 1783 — командувачем окремим корпусом, брав участь в операціях в Криму, що закінчилися анексією його Росією. У 1784 році представлений у генерал-аншефи.

У 1785 році нагороджений орденом Святого Олександра Невського.

З початком другої турецької війни (1787) Каховський був призначений командувачем 2-ою дивізією Катеринославської армії і управителем Таврійської області. Для протидії висадці турків в Криму він пропонував, не обороняючи узбережжя півострова, відступити вглиб оборони, зосередити весь Кримський корпус або велику його частину і атакувати.

У 1791 князь Потьомкін, що оцінив здібності Каховського з управління Кримом і такого, що старанно рекомендував його з тих пір імператриці, викликав його з Криму в армію, де він взяв участь в облозі Анапи, а після від'їзду Потьомкіна з армії і швидкої його смерті вступив в командування армією і Чорноморським флотом.

Втім, вести військові дії як командувачу Каховському не довелося, бо в цей час вже велися мирні переговори, і йому випало лише вивести армію з театру війни і розташувати в прикордонному районі.

В Речі ПосполитійРедагувати

Услід за тим почалися приготування до нової війни з Польщею, і Каховському було ввірено командування над 65-тисячною Українською армією, призначеною для дій проти головних сил князя Юзефа Понятовського на Поділлі та Волині.

Каховський склав план, за яким головні сили армії (корпуси Голеніщева-Кутузова і Дуніна) повинні були вторгнутися до Польщі з боку Дністра і діяти в обхват правого флангу поляків; корпус Дерфельдена повинен був рушити через Ольвіополь проти лівого флангу противника, а корпус Леванідова — діяти з тилу.

Діючи згідно з цим планом, Каховський змусив ворожу армію після ряду дрібних боїв відступити за Буг, на берегах якого у с. Дубенки і завдав полякам настільки сильної поразки, що король Станіслав Август Понятовський визнав подальший опір неможливим, приєднався до Тарговицької конфедерації і послав своєму племінникові Йосипу наказ припинити військові дії.

Останній, проте, не відразу підкорився і спробував раптовим нападом біля Маркушева обернути військове щастя на користь Польщі. Проте передбачливий і обережний Каховський не дав застати себе зненацька, відбив напад і, здолавши за 72 дні понад 700 верст від Дністра до Вісли, захопивВаршаву. Ця перемога спричинила другий розділ Польщі, а Каховський 28 червня 1792 був нагороджений орденом Святого Андрія Первозванного.

Останні рокиРедагувати

Через зіткнення з молодим графом Зубовим, що мав широкі зв'язки при дворі, Каховський пішов з армії і був призначений пензенським і нижньогородським генерал-губернатором. У 1794 році йому, проте, знову було ввірено командування над військами в Криму із збереженням звання генерал-губернатора названих вище провінцій.

Після вступу на престол імператор Павло I присвоїв Каховському звання генерала від інфантерії, призначивши начальником Таврійської дивізії і (з 1798 року) шефом Севастопольського мушкетерського полку. У 1797 році він подарував Каховському графську гідність, але благовоління государя продовжувалося недовго. У лютому 1800 року «за старостью лет и неумеренную им отставку нижних чинов» Каховський був відставлений від служби і в тому ж році помер.

Сім'яРедагувати

Діти:

  • Олександр (1768—1827)
  • Олександра (?—1812), фрейліна; заміжня за Д. М. Арсеньєвим
  • Катерина (?—1832), заміжня за П. І. Арсеньєвим

ДжерелаРедагувати

  • Каховский, Михаил Васильевич, граф // Военная энциклопедия: [в 18 т.]: [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.]: Тип. т-ва И. В. Сытина, 1911—1915. (рос.)

ПосиланняРедагувати