Відкрити головне меню
Каус Австраліс[1]
Розташування Каус Австраліс на небосхилі
Дані спостереження
Епоха J2000.0
Сузір’я Стрілець
Пряме піднесення 18h 24m 10.31840s[2]
Схилення –34° 23′ 04.6193″[2]
Видима зоряна величина (V) +1.85 [3]
Характеристики
Спектральний клас В9.5 III [4]
Показник кольору (B−V) -0,03[3]
Показник кольору (U−B) -0,13[3]
Тип змінності {{{variable}}}
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) −15[5] км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: -39.42[2] мас/р
Схил.: −124[2] мас/р
Паралакс (π) 22,76[2] ± ±0,24[2] мас
Відстань 145±7 св. р.
(44±2 пк)
Абсолютна зоряна
величина
(MV)
−1.45[6]
Фізичні характеристики
Маса 3.515 ± 0.138[6] M
Радіус 6.8[7] R
Світність 363[6] L
Ефективна температура 9,960[8] K
Інші позначення
Kaus Australis, ε Sagittarii, ε Sgr, epsilon Sgr, 13 Sagittarii, CCDM J18242-3423A, BD-21 12784, FK5 689, GC 25100, HD 169022, HIP 90185, HR 6879, IDS 18175-3427 A, PPM 297655, SAO 210091, WDS J18242-3423A.
Посилання
SIMBADдані для Epsilon+Sgr

Каус Австраліс або ε (епсілон) Стрільця (epsilon Sgr, ε Sagittarii, ε Sgr) — подвійна зоряна система в сузір'ї Стрільця. Зоря має видиму зоряну величину +1,85 (блиск зірок ковша Великої Ведмедиці), що робить її найяскравішою в сузір'ї[3].

Каус Австраліс перекладається як «південна частина лука» — це найпівденніша і найяскравіша зоря лука Стрільця, який складається з трьох зір. Разом з Каус Мерідіоналіс (δ Стрільця) і Каус Бореаліс (λ Стрільця) утворює лук Стрільця.

Умови спостереженняРедагувати

Зоря Каус Австраліс має велике південне схилення і на території України видима тільки південних областях улітку. У південній півкулі зоря має важливу навігаційну роль.

ХарактеристикиРедагувати

Яскравий компонент (Каус Австраліс А) - це блакитний гігант спектрального класу В 9,5 III[4]. Він приблизно в 5 разів масивніший за Сонце і в 7 разів більший за радіусом. Діаметр зорі дорівнює приблизно 10 мільйонам кілометрів. Відстань до зорі — 44 парсек (145 світлових років). Температура поверхні зорі дорівнює 9 200 Кельвінів (в 1,5 рази вища сонячної).

Ця зоря швидко обертається з проектованою швидкістю обертання 236 км/с[9]. Також вона має потужне магнітне поле з напруженістю в діапазоні 10.5-130.5 Гаусів[10] та є джерелом рентгенівського випромінювання. Зважаючи на те, що система Каус Австраліс відбиває надлишкове випромінювання інфрачервоного діапазону, можна припустити наявність навколозоряного пилового та уламкового диску. Виходячи з температури цього диску, він розташований на орбіті головної зорі системи приблизно на відстані 155 а.о. від неї[11].

Каус Австраліс А має на відстані 2,392 кутових секунди під кутом 142,3° від себе зорю-супутник з видимим блиском 14 м (2001 р.). Це зоря головної послідовності з масою приблизно 95 % від сонячної і приблизно 89 % від світності Сонця. На цій відстані до системи, такий кут еквівалентний фізичній відстані близько 106 а.о., тобто зоря-супутник перебуває всередині уламкового диску основної зорі. Система має вищу лінійну поляризацію, ніж очікується з її відстані до Сонця; як пояснення запропоновано розсіювання світла від уламкового диска супутника[12]. До ідентифікації супутника (1993 року за допомогою коронографа адаптивної оптики), ймовірно був відповідальний за спектральні аномалії, які приписували головній зорі[13].

На відстані 32,3 кутових секунди виявлено зорю-кандидата у третій компонент системи[6].

ПриміткиРедагувати

  1. Стрілець // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 455. — ISBN 966-613-263-X.
  2. а б в г д е van Leeuwen, F. (November 2007). Validation of the new Hipparcos reduction. Astronomy and Astrophysics 474 (2): 653–664. Bibcode:2007A&A...474..653V. arXiv:0708.1752. doi:10.1051/0004-6361:20078357. 
  3. а б в г Johnson, H. L. та ін. (1966). UBVRIJKL photometry of the bright stars. Communications of the Lunar and Planetary Laboratory 4: 99–100. Bibcode:1966CoLPL...4...99J. 
  4. а б Houk, Nancy; Smith-Moore, M. (1979). Michigan catalogue of two-dimensional spectral types for the HD stars. Michigan Catalogue of Two-dimensional Spectral Types for the HD stars. Volume_3. Declinations -40_ƒ0 to -26_ƒ0 (Ann Arbor, Michigan: Dept. of Astronomy, University of Michigan) 3. Bibcode:1982mcts.book.....H. 
  5. Evans, D. S. (June 20–24, 1966). The Revision of the General Catalogue of Radial Velocities. У Batten, Alan Henry; Heard, John Frederick. Determination of Radial Velocities and their Applications, Proceedings from IAU Symposium no. 30. Determination of Radial Velocities and their Applications 30 (University of Toronto: International Astronomical Union): 57. Bibcode:1967IAUS...30...57E. 
  6. а б в г Hubrig, S.; Le Mignant, D.; North, P.; Krautter, J. (June 2001). Search for low-mass PMS companions around X-ray selected late B stars. Astronomy and Astrophysics 372: 152–164. Bibcode:2001A&A...372..152H. arXiv:astro-ph/0103201. doi:10.1051/0004-6361:20010452. 
  7. Lang, Kenneth R. (2006). Astrophysical formulae. Astronomy and astrophysics library 1 (вид. 3rd). Birkhäuser. ISBN 3-540-29692-1. . Радіус (R*) визначається:
     
  8. Zorec, J. та ін. (July 2009). Fundamental parameters of B supergiants from the BCD system. I. Calibration of the (λ_1, D) parameters into Teff. Astronomy and Astrophysics 501 (1): 297–320. Bibcode:2009A&A...501..297Z. arXiv:0903.5134. doi:10.1051/0004-6361/200811147. 
  9. Royer, F. та ін. (October 2002). Rotational velocities of A-type stars in the northern hemisphere. II. Measurement of v sin i. Astronomy and Astrophysics 393 (3): 897–911. Bibcode:2002A&A...393..897R. arXiv:astro-ph/0205255. doi:10.1051/0004-6361:20020943. 
  10. Bychkov, V. D.; Bychkova, L. V.; Madej, J. (August 2003). Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields. I. Chemically peculiar A and B type stars. Astronomy and Astrophysics 407 (2): 631–642. Bibcode:2003A&A...407..631B. arXiv:astro-ph/0307356. doi:10.1051/0004-6361:20030741. 
  11. Rodriguez, David R.; Zuckerman, B. (February 2012). Binaries among Debris Disk Stars. The Astrophysical Journal 745 (2): 147. Bibcode:2012ApJ...745..147R. arXiv:1111.5618. doi:10.1088/0004-637X/745/2/147. 
  12. Cotton, D. V. (January 2016). The linear polarization of Southern bright stars measured at the parts-per-million level. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 455 (2): 1607–1628. Bibcode:2016MNRAS.455.1607C. arXiv:1509.07221. doi:10.1093/mnras/stv2185. 
  13. Golimowski, David A.; Durrance, Samuel T.; Clampin, Mark (March 1993). Detection of an apparent star 2.1 arcsec from the circumstellar disk candidate Epsilon Sagittarii. Astronomical Journal 105 (3): 1108–1113. Bibcode:1993AJ....105.1108G. doi:10.1086/116498. 

ПосиланняРедагувати