Відкрити головне меню

Вале́рій Володи́мирович Кау́ров (* 2 квітня 1956, Одеса, УРСР) — український колабораціоніст з Росією, проросійський громадський діяч, політик, лідер православних об'єднань (УПЦ МП) України. Бере участь у діяльності проросійських організацій в Україні, головний редактор порталу «Єдіноє Отєчество» і газети «Православный телеграфъ». Відомий завдяки організації акцій протесту проти української мови і навчань НАТО в Одесі. Обстоює ідеї знищення української державності шляхом федералізації й подальшого відділення її територій[1]. Був нагороджений Російською Православною Церквою за свою діяльність Орденом Св. Князя Даніїла Московського ІІІ ступені.

Кауров Валерій Володимирович

Голова «Союзу православних громадян України»
Нині на посаді
На посаді з2001

Народився2 квітня 1956(1956-04-02) (63 роки)
Одеса, УРСР
Політична партіяПрогресивна Соціалістична Партія України
Професіяпідприємець
РелігіяПравославний (УПЦ МП)

БіографіяРедагувати

 
Країни, в яких Валерій Кауров потрапив під санкції

Про батька Валерія Каурова нічого невідомо. Його мати працювала у Чорноморському морському пароплавстві і була вимушена віддати сина на виховання державі майже з моменту народження. Навколо етнічного походження Каурова вирує безліч чуток. Його опоненти стверджують, що він має циганське коріння, сам Валерій Володимирович ці чутки заперечує і стверджує, що він етнічний росіянин, корінням з Уралу[2][3]. Після закінчення інтернату поступив на навчання до ПТУ, де отримав спеціальність фрезерувальника. Вже в 17 років Кауров був засуджений до 3 років позбавлення волі за особливо злісне хуліганство, відбував покарання в Чернігівській області.[4] Семирічний строк відбував у виправно-трудовій колонії м. Прилуки.[5]

Після звільнення з тюрми, до середини 1980-х продовжив працювати різноробом на одеському заводі «Електронмаш». Покинувши завод Кауров організував кооператив по пошиву штанів, до яких ліпили ярлики відомих фірм і продавали, як оригінальні.[5] Вже в 1990-х роках займається прибутковішим бізнесом, стає генеральним директором фірми «Интеродекс». В середині 1990-х років його знову арештовують за звинуваченням в несплаті податків. Поки тривало слідство Кауров сидів 2 місяці в ізоляторі і зрештою був звільнений, а пізніше виправданий по амністії. Після визволення, свою долю в підприємстві він віддав своєму партнеру по підприємству — кримінальному авторитету Ігорю Маркову («Марадонні»), і більше бізнесом не займався.[5].

Саме в цей час він стає віруючим і бере участь у діяльності православної громади Одеси, організовує поїздки по святим місцям та паломництво. Він також відвідує разом з сином Романом Санакарський чоловічий монастир. Пізніше його призначено уставщиком-паломником при Свято-Сретенській церкві м. Черноморка під Одесою. У цей час він також починає займатися політичною діяльністю, організує «Єдіноє Отєчество».

У 2007 році в міністерство Закордонних справ Російської Федерації на нього був написаний колективний донос «соратниками з боротьби», на ґрунті ділення фінансування з Росії, який продемонстрував значні масштаби фінансових вливань російського уряду для функціонування подібних організацій в Україні.[6]

Працював в кредитному союзі «Україна» (Одеса). З 2011[7] року голова наглядової ради цієї кредитівки, яка невдовзі збанкрутувала, а її очільників обвинувачено в фінансових махінаціях[8]. Відтак, очільника цієї спілка Каурова також було обвинувачено в незаконному присвоєнні 59 мільйонів 835 тисяч 444 гривень[9].

Політична діяльністьРедагувати

Президентські вибори 2004 р.Редагувати

Політичну діяльність почав у 2001 р., коли на знак протесту проти приїзду до України папи Римського Івана Павла ІІ створив і очолив одеську обласну організація «Єдіноє отєчество». На чолі цієї організації брав участь у акціях протесту у Києві з приводу відвідин папи Римського. Під час Помаранчевої революції підтримував Віктора Януковича. Під час переголосування другого туру президентських виборів був ініціатором акцій протесту, зокрема розчавлювання апельсинів котком в Одесі та блокуванні автотраси Одеса-Київ. В грудні 2004 р. прокуратура Одеської області порушила проти Каурова кримінальну справу за статтею 279 УК України по факту блокування автостради.[10] У 2005 р. Кауров створив «Союз православних громадян України», який є складовою частиною російського «Союзу православних громадян» під егідою Московського Патріархату.

Протести проти участі в навчаннях НАТОРедагувати

Влітку 2006 р. Кауров разом з іншими противниками участі України в навчаннях НАТО брав участь у акціях протесту і блокуванні підрозділів НАТО в Феодосії. Це призвело до зриву навчань у 2006 р. У 2006 р. Кауров був 10-им у списку Прогресивної Соціалістичної партії на чолі з Наталією Вітренко, однак ПСПУ не подолала 3-відсотковий бар'єр і не була представлена в парламенті. Також у 2006 р. Кауров виступив на чолі т. зв. Російського маршу в Одесі, де поруч з закликами до єдності з Росією були й антисемітські гасла.[11]

У 2007 р. була зроблена спроба знову зашкодити навчанням НАТО. Однак, розпорядженням Приморського суду м. Одеси акції протесту проти навчань були заборонені. Попри це, «Єдиному Отєчеству» був наданий дозвіл на проведення маршу на честь останнього російського імператора Миколи ІІ. Коли ж маніфестація відхилилася від дозволенного маршруту і перекрила рух Кауров був затриманий і оштрафований на 170 грн. за адміністративне порушення.[12]

Низка громадських організацій і релігійних об'єднань висловили стурбованість діяльністю Каурова і його організації і звинуватили його в дестабілізації релігійно-суспільної ситуації в регіоні. В цей час прес-служба Одеської єпархії УПЦ МП оприлюднила заяву в якій заперечувала зв'язки, або підтримку Каурова і його організації з боку церкви.[13] Також почали поширюватися чутки, що УПЦ МП навіть відлучила Каурова від одного з таїнств церкви — причастя.[14]

Облиття фекаліямиРедагувати

У квітні 2007 р. Кауров і «Єдіноє Отєчество» брало участь у акції в захист російської мови «Я говорю по-русски!»(укр. Я розмовляю російською). Ця акція викликала негативну реакцію представників української громади міста, оскільки, крім іншого вона проходила під такими ксенофобськими гаслами як «Наши дети — не дитлохи», «Держите государственный язык за государственными зубами» та інші.[15] 5 квітня 2007 р. під час проведення мітингу в Одесі на Каурова вилили 10 літрів фекалій. Відповідальність за цю акцію взяло «Братство» Дмитра Корчинського. За власним визнанням організаторів акції на веб-сторінці організації, ця акція було відповіддю на розпалювання Кауровим, за їх словами «міжнаціональної ворожнечі у багатонаціональному українському народі, яка упроваджується сьогодні в Україні насильницькими методами за російські кошти».[16] Після скоєння нападу, активістів затримали, але після перевірки документів і медичної допомоги відпустили. Братство Корчинського висловило догану учасникам нападу на Каурова.[17] Цей випадок отримав розголос майже у всіх ЗМІ країни і став об'єктом численних жартів і глузувань. Колишній однопартієць Каурова Наталія Вітренко прокоментувала ці події наступним чином:

« Він відійшов від нас і організовує якісь дивні акції. А з партією Братство ми проводили всього два сумісні мітинги в 2005 році – тоді вона приєдналися до наших мітингів. Це маргінали, які мене не хвилюють, втім, так само, як і Валерій Кауров.[15] »

Нагорода РПЦРедагувати

18 червня 2007 р. за увагу та працю на благо церкви і в зв'язку з його 50-річчям Кауров був нагороджений орденом Російської православної церкви Св. князя Даніїла Московського (ІІІ ступені). Нагороду вручив голова відділу зовнішніх стосунків Московського патріархата митрополит Смоленський і Калінінградський Кирил[18].

Засудження Каурова православними організаціямиРедагувати

В листопаді 2007 року велика кількість православних (пов'язаних з УПЦ МП) та проросійських організацій України надіслала колективного листа на ім'я Міністра закордонних справ РФ, посла Росії в Україні, та керівника представництва в Україні Російського центра міжнародного наукового та культурного співробітництва. В цьому листі засуджено громадську діяльність Валерія Каурова, а його самого звинувачено в політичному та фінансовому шахрайстві.[19][6]21 грудня 2007 року Архієрейський собор УПЦ МП прийняв спеціальну резолюцію про діяльність громадської організації «Союз Православних Громадян України» та її голови, Валерія Каурова. Резолюція наголошує, що діяльність вказаної організації «не має відношення до Української православної Церкви. Голова цієї організації, пан Валерій Кауров, не має права представляти позицію УПЦ МП та висловлюватись від її імені з будь-яких питань». Собор також засвідчив, що окремі дії та висловлювання В. Каурова «спрямовані проти Української Православної Церкви та шкодять її рятівній місії у суспільстві». Резолюція також визнала деструктивним втручання в церковне життя України «політичних та навколоцерковних організацій, в тому числі і закордонних, котрі підтримують діяльність пана Каурова та його прибічників»[20][21]. Пізніше Валерій Кауров вдавався до прямої брехні щодо резолюцій Арієрейського Собору УПЦ МП, що було знову спростовано головою УПЦ МП митрополитом Володимиром[22].

Конфлікт із ПСПУРедагувати

Десятого липня 2008 року прес-служба ПСПУ розповсюдила заяву, в якій звинуватила Валерія Каурова та його організацію в брехні щодо їхньої участі в акціях «анти-НАТО» та розкраданні коштів[23] спільно з депутатом Держдуми Росії Костянтином Затуліним та керівником так званого «українського філіалу Інституту Країн СНД» Володимиром Корніловим.

«Народна республіка Новоросія»Редагувати

21 квітня 2014 року Валерій Кауров оголосив себе новообраним президентом «Народної реуспубліки Новоросія», про утворення котрої оголосили деякі православні активісти Одеси[24].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. http://evrazia.info/article/3296 Архівовано 22 лютий 2014 у Wayback Machine. "Российские полководцы, в том числе Александр Суворов, отвоевывали ее у турок, развивали ее. У нас совершенно другая ментальность, поэтому мы имеем право на федерацию, чтоб нам никто не навязывал нам те культурные и духовные ценности, которые господствуют в других регионах. Я думаю, что здесь должны быть российские военные базы, "
  2. «Время Ч» Русские пришли. Архів оригіналу за 30 січня 2008. Процитовано 1 жовтня 2010. 
  3. Кауров: «Православно-прогрессивный Майдан состоится при любом стечении обстоятельств»
  4. «Єдіноє Отєчество». Архів оригіналу за 6 лютий 2008. Процитовано 1 жовтень 2010. 
  5. а б в Без Имени
  6. а б «Православного» агента Кремля решили отлучить от денег
  7. Архівована копія. Архів оригіналу за 19 березень 2014. Процитовано 10 лютий 2014. 
  8. http://timer.od.ua/news/doljnostnie_litsa_kreditnogo_soyuza_ukraina_snova_predstanut_pered_sudom_415.html Сотрудники Одесского областного управления Госслужбы по борьбе с экономическими преступлениями отчитались о разоблачении троих бывших должностных лиц кредитного союза «Украина», от действий которых пострадали более 7 тысяч вкладчиков.
  9. http://timer.od.ua/news/kreditniy_soyuz_ukraina_priznan_bankrotom_360.html в ходе судебного заседания упомянули и грехи бывшего председателя правления КСУ Валерия Каурова. В частности, он обвиняется правоохранительными органами в том, что вместе с главных бухгалтером и другими лицами, в период с августа 2006 года по ноябрь 2007 года завладел имуществом кредитного союза: средствами на общую сумму 59 миллионов 835 тысяч 444 гривны.
  10. Я ему — про Ивана, а он мне — про Боделана…
  11. Російський марш провели в Одесі
  12. Приморский райсуд наложил на Валерия Каурова штраф в размере 170 грн за нарушение в ходе проведения Крестного хода[недоступне посилання з липень 2019]
  13. Главы християнських церквей одесского региона хотят знать точку зрения власти на «Единое Отечество».
  14. Отлучен ли Валерий Кауров от причастия?[недоступне посилання з липень 2019]
  15. а б Русским духом запахло. Архів оригіналу за 7 липень 2007. Процитовано 7 липень 2007. 
  16. Борца за русский язык в Одессе облили фекалиями
  17. Кауров і лайно: як це було. Архів оригіналу за 27 вересень 2007. Процитовано 8 вересень 2007. 
  18. Митрополит Кирилл наградил борца за права великороссов на Украине
  19. Открытое письмо архиепископа Львовского и Галицкого УПЦ МП Августина и православных организаций Украины с осуждением авантюр и политического мошенничества Валерия Каурова, называющего себя «председателем СПГ Украины»
  20. УПЦ МП определяет стратегические задачи. Аналитический обзор состоявшегося Архиерейского собора УПЦ МП и принятых на нем решений
  21. «Політичне православ'я» відокремили від церкви
  22. «Осиновый кол» для афериста Каурова
  23. Провокатор Кауров взялся за старое
  24. В Одесі православні сепаратисти створили народну республіку Новоросію. «Українська правда». Процитовано 22 квітня 2014. 

ПосиланняРедагувати