Відкрити головне меню

Катівня в Лебедині (рос. Казни казаков в Лебедине, англ. Executions of Cossacks in Lebedin) — події в історії України в 1708–1709 рр., пов'язані з діяльністю слідчої канцелярії московського царя Петра І в місті Лебедин, де було піддано нелюдським тортурам і закатовано близько 900 козацьких старшин і місцевих жителів, що підтримували гетьмана Мазепу під час Північної війни. Прізвища козаків, закатованих в Лебедині та їх точна кількість, на сьогоднішній день не встановлена[1].

Portret Mazepa.jpg Ця стаття є частиною
серії статей про

Івана Мазепу

Княжий титул гетьмана Мазепи
Іван Мазепа й Харківщина
Батуринська трагедія
Катівня в Лебедині
Церковна політика гетьмана Мазепи
Анафема на гетьмана Івана Мазепу
Пам'ять про гетьмана Мазепу
Договір гетьмана Мазепи і Карла ХІІ
Зовнішність гетьмана Мазепи
Гетьман Мазепа в художніх творах
Мазепинці (прихильники гетьмана)
Молитва за Івана Мазепу
Мазепіана
Мазепинка
Мазепівка (село)
Герб гетьмана Мазепи
Палати гетьмана Мазепи (Москва)
Ivan Mazepa Signature.svg

POL COA Kurcz Mazepa.svg

Зміст

Опис подійРедагувати

 
Пам'ятний хрест козакам, закатованим у слідчій канцелярії, на вулиці Прикордонній у Лебедині
 
Страта колесуванням, яка застосовувалась до козаків і мешканців Лебедина. Гравюра часів Петра І

Микола Маркевич так описує ці події:

Підозрювані у вірності до Мазепи, всі що не з'явилися на Глухівську Раду були витребувані в Лебедин - тортури і страта була їхня участь. Ось опис катувань, запозичене від слова до слова у Архієпископа Конісскаго: «Страта ця була звичайна Меньшикова ремесла: колесувати, на кіл садити, а сама найлегша, вважалася за іграшку, - це вішати й голови рубати. Провини їх вишукувалися від визнання їх самих, і тому надійним засобом служило препохвальне тоді таїнство - тортури, догмат якої і донині відомий з цього прислів'я Руського: батог не Янгол, душі не витягне, а правду скаже, і які були зроблені з усією акуратністю і по вказівці Соборного Уложенія, сиріч: ступенями і по порядку-батогом, батогом і шиною, тобто розпеченим залізом, що водиться з тихістю і повільно ще не померлої людини, які від того кипіли, зварювалися і підіймалися.
Минулий одне випробування, спробував вступити до другого, а хто всіх їх не витримав, такі шанувалися, вважалися винними і їх зразу вели на страту. Постраждало таким чином, не перенесших тортури, до дев'ятисот осіб; число це, можливо, збільшено, але, судячи з кладовища, відлученого від Християнського і відомому під назвою «Цвинтаря Гетманців», можна стверджувати, що закопано їх тут дуже не мало».[2]

Підставою для тортур і страт в Лебедині став «Указ військовій старшині, яка пішла з Мазепою до Шведов», виданий Петром І 1 листопада 1708 року:

А буде кто по сим нашим, великого государя, указом, забыв страх Божий и присягу свою к нам, великому государю, и целость отчизны своей от него, вора и изменника Мазепы, и от неприятеля нашего не отстанет и к нам, великому государю, не возвратитца во время месяца, то есть декабря по первое число 1708 г., тех объявляем изменников наших и отчизны вашей. И будут их чины и маетности и пожитки их отобраны и розданы верным за службы их. Також жены и дети их взяты и сосланы будут в ссылку. А кто из них пойманы будут, и те, яко изменники, казнены будут смертью без пощады[3]

Опис подій у Лебедині відомий з «Історії Русів»[4] і складеної на її основі «Історії Малої Росії» [2] Н. А. Маркевича [5]. У той же час в «Історії Русів» немає опису місця розташування «могили гетьманців» та її розмірів.

Про катування і страти козаків в Лебедині, посилаючись на ймовірного автора «Історії Русів» архієпископа Білоруського Георгія Кониського і на перекази, що збереглися серед місцевих жителів, пише архієпископ Філарет (Гумілевський) в своїй книзі «Історико-статистичний опис Харківської єпархії», написаної в 1852-59 роках:

Найчудовішим часом для Лебедина був кінець 1708 і початок 1709 року. Близько 20 листопада прибув до Лебедина Великий Петро з військом. У Лебедині разом з Петром були полководці його - Меньшиков та інші. Кониський вказує в Лебедині на велику могилу Гетьманців, як на пам'ятник нелюдської жорстокості князя Меньшикова. Він каже, що Меньшиков різними тортурами, - батогами, розпеченим залізом, допитувався в нещасних жертв Мазепина обману відомості та участі їх у справі Мазепи. За місцевими відомостями, могила Гетьманців нині знаходиться в саду одного з прихожан Вознесенської церкви, в 300 саженях від колишнього міського валу; піднесена насип тягнеться більш, ніж на 10 саженів у довжину і ширину; місцями на цьому насипу виявляються провалинами і часом під час будівельних робіт викопувалися людські кістки.[6]

Він же дає опис можливого місця розташування" могили гетьманців "і її розміри.

У різних дослідницьких роботах і в художній літературі українських та зарубіжних авторів, присвячених гетьманові Мазепі наводиться інформація про ці події. Так, Лебединська катівня описується: у літературно — мистецькій праці «Іван Мазепа» українського історика І. Борщака і французького історика Рене Мартель [7], виданому в Парижі у 1931 році; в праці Т. Мацьківа «Іван Мазепа в західноєвропейських джерелах 1687—1709» [8], виданій у Мюнхені в 1988 році. Ці ж відомості також наведені в Енциклопедії українознавства.

Пам'ять про закатованих козаківРедагувати

Сумською обласною державною адміністрацією, а також органами місцевого самоврядування здійснюється ряд заходів щодо увічнення пам'яті жертв катувань. Інформація про них розміщена на офіційних сайтах Сумської обласної ради [9], Лебединської міської ради [10] і Лебединської районної державної адміністрації [11], за рішенням яких на місці ймовірного поховання встановлено пам'ятний хрест і планується встановити пам'ятник Козацької слави. Виконком міста Лебедина оголосив конкурс на найкращий проект пам'ятника [12]. За інформацією заступника голови Сумської обласної державної адміністрації Медуниці А. В., у квітні 2009 року запланована заміна дерев'яного хреста на могилі «гетьманців» на пам'ятник.[13].

ПриміткиРедагувати

  1. Ефименко П. Могила гетьманців в м. Лебедині / / Київська старовина. — 1884. — Т. 8. — № 4. — С. 693–695.
  2. а б Н. А. Маркевич. Історії Малої Росії Глава XLVII
  3. Листи та накази Петра I-го
  4. Карпов Г. Ф.Критичний огляд розробки головних російських джерел до історії Малоросії відносяться. М., 1870.
  5. Маркевич, Микола Андрійович
  6. Філарет (в миру Димитрій Григорович Гумілевський)
  7. І. Борщак, Р . Мартель «Іван Мазепа». Архів оригіналу за 9 березень 2004. Процитовано 23 листопад 2009. 
  8. mazk11.htm «Іван Мазепа в західньоевропейськіх джерелах 1687-1709»
  9. сайт Сумської обласної ради[недоступне посилання з квітень 2019]
  10. Сайт Лебединського міської ради. Архів оригіналу за 20 листопад 2008. Процитовано 23 листопад 2009. 
  11. / istoriya-lebedinshhini Сайт Лебединської районної державної адміністрації
  12. Виконком міста Лебедин. Архів оригіналу за 21 липень 2011. Процитовано 23 листопад 2009. 
  13. Лист Сумської обласної державної адміністрації № 01-44/6948 від 5.12.2008 року

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати