Відкрити головне меню

Катери́нівка — село в Україні, в Лозівському районі Харківської області. Населення становить 1912 осіб. Орган місцевого самоврядування — Катеринівська сільська рада.

село Катеринівка
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Лозівський район
Рада/громада Катеринівська сільська рада
Код КОАТУУ 6323981501
Облікова картка Катеринівка 
Основні дані
Перша згадка 1859
Населення 1912
Площа 1,868 км²
Густота населення 1023,55 осіб/км²
Поштовий індекс 64662
Телефонний код +380 5745
Географічні дані
Географічні координати 48°55′50″ пн. ш. 36°19′10″ сх. д. / 48.93056° пн. ш. 36.31944° сх. д. / 48.93056; 36.31944Координати: 48°55′50″ пн. ш. 36°19′10″ сх. д. / 48.93056° пн. ш. 36.31944° сх. д. / 48.93056; 36.31944
Середня висота
над рівнем моря
127 м
Відстань до
районного центру
3 км
Відстань до
залізничної станції
3 км
Місцева влада
Адреса ради 64662, Харківська обл., Лозівський р-н, с.Катеринівка, вул.Слобожанська,18, тел. 61-2-33
Сільський голова Чабан Андрій Андрійович
Карта
Катеринівка. Карта розташування: Україна
Катеринівка
Катеринівка
Катеринівка. Карта розташування: Харківська область
Катеринівка
Катеринівка
Катеринівка. Карта розташування: Лозівський район
Катеринівка
Катеринівка

До сільради належать села Братолюбівка, Довгове, Катеринівка, Михайлівка, Світловщина.

Географічне розташуванняРедагувати

Село Катеринівка знаходиться на річці Лозова, вище за течією на відстані в 1 км розташоване місто Лозова, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Світловщина. На відстані 1 км розташоване смт Панютине. Поруч проходить автомобільна дорога Т 2107. Навколо села проходить кілька залізничних гілок, найближчі станції Панютине та Лозова.

ІсторіяРедагувати

 
Братська могила радянських воїнів. Поховано 48 воїнів

Село виникло на землях Запоріжжя. Адміністративно належало до Павлоградського повіту Катеринославської губернії.

Вперше село згадується 1859 року у переліку населених пунктів Катеринославської губернії. На той час село належало Надії Панютиній - доньці місцевого землевласника Михайла Куликовського та дружині генерала Панютина[ru], - тому мало подвійну назву — Катеринівка (Панютина). Село нараховувало 63 двори, 518 мешканців (270 чоловічої статі, 248 жіночої)[1].

Назва села за місцевими переказами пов'язується із царицею Катериною ІІ, за указом якої тут з'явилися перші поселенці.

Станом на 1886 рік у селі Михайлівської волості Павлоградського повіту Катеринославської губернії кількість мешканців зменшилась до 429 осіб, налічувалось 104 дворових господарства, існували 2 лавки та паровий млин[2].

На початку ХХ століття Катеринівка стає центром однойменної волості. У селі було 10 шинків та крамниць, 13 вітряків та олійниця.

Землею володіли:

  • 1200 десятин — четверо поміщиків
  • 350 десятин — заможні селяни
  • 1250 десятин — середняки й бідняки (наділи не перевищували 2-3 десятини)

У селі було багато скупників збіжжя, що займалися його перепродажем. Багато господарів не мало коней та сільськогосподарського реманенту, використовувалися застарілі знаряддя праці — сохи, дерев'яні борони. Частина розорених селян виїздили у пошуках роботи до сусідніх Лозової та Панютиного, а також до Харкова та на Донбас. На початок 1905 р. 40 % селян-катеринівців працювали в Панютинському депо та на залізниці у Лозовій.

У селі діяли дві школи — земська (трирічна) й парафіяльна (дворічна), вчителів було двоє. Загалом село було неписьменним.

1905 року катеринівці, що працювали у Лозовій та Панютиному, брали участь у всеросійському жовтневому політичному страйку. Катеринівці допомагали страйкарям харчами, переховували робітників, яких переслідувала поліція.

Після Лютневої революції у селі створено земельний комітет (голова — Я. Козлов). Через робітників у Катеринівці поширюється більшовицька пропаганда, влаштовуються мітинги. Частина катеринівців вступила до проросійського загону «червона гвардія» у Лозовій. Восени 1917 року до Лозової, а також до Катеринівки прибувають українські війська, що беруть під контроль ситуацію в регіоні. В грудні цього ж року з Харкова вібувається наступ російських більшовицьких військ М. Руднєва, підтриманих місцевими колаборантами. Після кількаденних боїв ворог захопив Лозову, Панютине й Катеринівку.

Владу на селі захопив «сільський ревком», до якого увійшли місцеві колаборанти: Я. Козлов (голова), Г. Левченко, П. Карпенко, С. Могильченко. «Ревком» відібрав у поміщиків землю та все майно (худобу, збіжжя, реманент), ділив її між біднотою, а також відбирав у селян харчі для окупаційної більшовицької армії. Із своїх прислужників «ревком» формує загін «червоної гвардії» (50 осіб). Ватажком призначають Г. Левченка, а «начальником штабу» — П. Карпенка.

У квітні 1918 року Катеринівку визволяють українсько-німецькі війська. Загін «червоної гвардії» тікає до Брянських лісів, де вливається до регулярних військ червоних окупантів.

На початку січня 1919 починається ворожий наступ з Харкова в напрямку Лозової. Після боїв із українськими підрозділами більшовики 17 січня захопили Катеринівку та інші населені пункти. На селі відновлюється окупаційна влада — «ревком», створюється «волосний виконком». 8 березня 1919 року тут організовано «трудову сільськогосподарську комуну». Вона мала 374 га землі, об'єднувала 85 осіб, з яких лише 32 були працездатними. Активістом комуни був О. Журавель — селянин, колишній моряк Чорноморського флоту, засуджений до 20 років каторги. Звільнений 1917 р. він на початку 1919 р. прибуває до Катеринівки й починає тут більшовицьку діяльність.

 
Братська могила радянських воїнів. Загальний вид

У червні 1919 р. село захопив інший ворог — білі війська Денікіна. Частина більшовицьких активістів (О. Журавель, Я. Базарний та І. Базарний) була схоплена й після тортур порубана шаблями. Червоні окупанти відбивають село в кінці грудня 1919 р. На селі закріплюється комуністична влада.

На початку 1920-х, згідно із декретом про землю, селяни Катеринівки та навколишніх сіл отримали 2 тисячі десятин землі. 1921 року місцеві комуністи заснували на селі свій осередок (секретар — Л. Ткаченко), осередок «комсомолу», а також «комнезам». Останній очолював Г. Левченко, згодом — голова районного «комнезаму». Того ж року сім родин утворюють «сільськогосподарську комуну ім. Чубаря». Вони мали одного коня та пару волів. В перший рік засіяли 33 га землі.

1923 р. в антиукраїнських організаціях Катеринівки було:

  • в комуністах — понад 30
  • в комсомольцях — 12
  • в комнезамівцях — понад 100

Комсомольці зайняли приміщення колишнього поміщицького будинку, влаштовували різноманітні заходи, під час яких проводили посилену пропаганду комуністичних поглядів, проводили військові вишколи.

На 1924 р. село мало 296 господарств:

  • безкінних — 120
  • однокінних — 117
  • по 2-3 коні — 55 господарств
  • по 4 коней — 4.

В той же час корів мали:

  • одну — 239 господарств
  • дві — 20 господарств
  • три — 5 господарств

Загалом більшість господарів були бідняками й середняками. 1924 р. виникло кілька товариств спільного обробітку землі.

До 1927 року місцева комуна вже мала свою олійницю, млин, електричну станцію, свою племінну худобу. Її діяльність всіляко рекламувалася комуністичною пресою. 1928 р. у селян починається відбирання хліба в селян, а 1929 р. розпочалася масова «колективізація» — насильницьке заганяння до колгоспів. Продовжується відбирання хліба, у якому беруть активну участь місцеві комсомольці (зокрема В. Фуфрянський). Крім «комуни ім. Чубаря», утворено кілька т. зв. «артілей» — «Степовик», «ім. Ворошилова» та «Лозівщина». До комуни приєдналися товариства спільного обробітку землі. Цього ж, 1929 р., було завершено «колективізацію», селян загнано до колгоспу. «Степовик» та «ім. Ворошилова» об'єднуються в один колгосп ім. Орджонікідзе. Його головою з 1930 р. був Г. Могильченко.

ЕкономікаРедагувати

  • ПОСП «Агросвіт»

Об'єкти соціальної сфериРедагувати

  • Катеринівський дошкільний навчальний заклад
  • Катеринівський ліцей
  • Катеринівська сільська бібліотека
  • Катеринівський сільський Будинок культури
  • Поштове ввідділення
  • ФАП
  • Лозівська центральна районна лікарня

ДжерелаРедагувати

  • Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с. (рос. дореф.)
  • Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  • рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Павлоградскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911
  • Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область. — К.: АН УРСР, 1967. — 1002 с.
  • Погода в селі Катеринівка

ПриміткиРедагувати

  1. Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с. (рос. дореф.)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)

ПосиланняРедагувати