Відкрити головне меню

Катерина Харленська (*д/н — 1618) — представниця українського князівського та магнатського роду.

Катерина Харленська
Ім'я при народженні Катерина Збаразька
Народилася невідомо
Померла 1618
Бишів
Громадянство
(підданство)
Flaga Rzeczypospolitej Obojga Narodow ogolna.svg Річ Посполита
Національність українка
Титул княгиня
Конфесія социніанство, католицтво
Рід Збаразькі
Батько Владислав Збаразький
Мати Софія Пшилуська
У шлюбі з Щенсний Харленський
Діти 1 син

Зміст

ЖиттєписРедагувати

ШлюбРедагувати

Походила з впливового роду Збаразьких гербу Корибут. Донька князя Владислава Збаразького та Софії Пшилуської. Народилася приблизно наприкінці 1570-х років. Виховувалася батьками в соціанській вірі.

У 1588 році вийшла заміж за київського підкоморія Щенсного Харленського. Невідомо про її частку спадщини. Перебралася до Бихова, місто перебування родини її чоловіка. Напередодні або після Берестейської унії перейшла в католицтво.

Бишівська спадщинаРедагувати

У 1602 році стала удовою. Не виконала заповіт чоловіка, за яким трьом синам від першого шлюбу мав перейти Бихів з навколишніми селами, міста Ставки, Соснів, Данники. З цього моменту усі її зусилля були спрямовані на збереження контролю над містами та їх розбудову. Проте, незважаючи на спроби пасинків, Катерина навіть 1607 року Бишевом і навколишніми землями володіла «за правом доживотним від мужа свого небіжчика».

В цей час доводилося вирішувати конфлікти із сусідами. 1602 року до неї позивалися Олександр Воронич і Філон Стрибиль через збіглих до Бишева підданих сіл Троянівці та Пилипівці. 1604 року бишівські міщани пограбували на «добровольному шляху з Бишева до села Гавриловки» неподалік містечка київського біскупа, забрали в нього одяг, різні речі та гроші. 30 липня того самого року до Катерини Харленської позивався Миколай Макарович через те, що піддані і міщани бишівські та піддані загальцькі спустошили Запрудичі. Там були буди спалені, розвалені новозбудовані печі будні для смальцювання попелу, речі, коні, воли забрані і до Загалець спроваджені. 1607 року до власників Бишева позивався Миколай на Губкові Семашко через підданих з міста Тучина Брацлавського повіту, що втекли до Бишева. Семашко у 1609 році позивався до Катерини і її сина Єжи стосовно повернення тучинських підданих. 26 серпня 1609 року власники Бишева позивалися до Миколая Макаровича Івашеньцевича через наслання на їхні землі людей з маєтності Макарова, званої Ясеновщина. 1613 року до Катерини і Єжи Харленських позивалися Андрій і Олізар Сингури, через підданих з Ноздриша, які втекли до Бишева. 16 серпня 1613 року Станіслав Харленський, пасинок Катерини, отримав від неї виплату за підданих з містечка Хабного, які втекли до Бишева й села Пашківки. 7 травня 1618 року подружжя Миколай і Гелена з Суринів Стецькі отримали баніцію за недопущення екзекуції в Бишеві від Катерини Харленської (Збаразької) і Єжи Харленського.

Водночас Катерина була ініціатором розбудови Бишева. У 1607 році за її наполягання син Єжи звів тут перший костел. До 1617 році Катерина і Єжи Харленський спорудили біля міста кам'яний замок. 1 червня 1616 року домоглася ухвалення польським сеймом рішення, яким підтверджено грамоту короля Стефана Баторія щодо надання Бишеву магдебурзького права. Померла Катерина Харленська приблизно в 2-й половині 1618 року. Усі маєтності заповіла синові. Поховано її в костелі Бишева.

РодинаРедагувати

Чоловік — Щенсний (Фелікс) Харленський.

Діти:

  • Єжи (Юрій), чоловік Ганни Микулинської

ДжерелаРедагувати