Катерина Бєлкіна
Катерина Бєлкіна (справжнє ім'я — Катерина Миколаївна Туманова[1][2][3] (по чоловікові Майсснер (нім. Meißner))[4]; нар. 16 квітня 1974, Куйбишев, РРФСР, СРСР) — російська фотограф і художниця.
| Катерина Бєлкіна | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| При народженні | Катерина Миколаївна Туманова | |||
| Народження |
16 квітня 1974 (50 років) Куйбишев, РРФСР, СРСР | |||
| Країна |
 Росія | |||
| Жанр | фотомонтаж, коллаж, digital photo | |||
| Діяльність | художниця, фотографка | |||
| Сайт | belkina.art | |||
|
| ||||
 Катерина Бєлкіна у Вікісховищі | ||||
Життєпис ред.
Катерина Туманова (Катерина Бєлкіна — псевдонім) народилася в Куйбишеві. Її мати — художниця[5]. Катерина закінчила художню школу, а потім Самарське художнє училище ім. К. С. Петрова-Водкіна[6]. У 1994-1999 роках працювала у видавничій корпорації «Федоров». У 2000-2002 роках навчалася в Самарській школі фотографії, одночасно працюючи у відділі комп'ютерної графіки ДТРК «Самара»[7]. Співпрацювала як ілюстратор зі студією Артемія Лебедєва[8].
Член Союзу фотохудожників РФ[9]. Від 2002 до 2013 року жила і працювала у Москві, потім переїхала до Берліна[10]. Виховує трьох доньок[2][11].
Творчість ред.
Катерина почала малювати ще в школі. У вільний час стала відвідувати фотостудію в будинку піонерів. Там вона навчилася проявляти плівки, друкувати фотографії з допомогою реактивів. Її батьки, бачачи це, подарували на день народження першу камеру — «Зеніт». Саме захоплення фотографією підштовхнуло Катерину до усвідомленої творчості. Вона закінчила художню школу, потім художнє училище, а потім школу фотографії[7]. Перед переїздом до Москви з'явився творчий псевдонім «Бєлкіна»[2].
У своїх роботах Катерина Бєлкіна застосовує техніку монтажу і колажу цифрового фото, фактично поєднуючи фотографію з мистецтвом живопису[12]. За допомогою жанру «digital photo» Катерина створює унікальні, ні на кого не схожі образи. Як модель для своїх робіт найчастіше виступає сама[13]. Вона використовує фотографію як матеріал, малюючи на ній за допомогою Фотошопу. Фотографія приваблює її реалістичністю, а вміння малювати допомагає трансформувати зображення, наблизити його до її уявних образів. Колір у композиції для Бєлкіної має таке ж значення, як форма. «Мені подобається ось цей конфуз перед моїми роботами на виставках — а це що? Живопис чи фотографія?» — казала в інтерв'ю Катерина[14]. Більшість робіт Бєлкіної тематично об'єднані в серії й мають свої назви — серед них: «Домашня робота» (англ. Home Work), «Нечоловічий світ» (англ. Not a Man's World), «Знамениті мисливиці» (англ. Famous hunters), «Живопис» (англ. Paint), «Відродження» (англ. Revival), «Порожні простори» (англ. Empy Spaces), «Ієрогліф мого тіла» (англ. Hieroglyph of my Body), «Легке і важке» (англ. Light and Heavy)[15].
Починаючи з 2002 року Катерина стала брати участь у міжнародних виставках фотомистецтва, перші її перемоги в конкурсах фотографів і художників припадають на 2007 рік. 2009 року чотири роботи Катерини Бєлкіної увійшли до альманаху Державного Російського музею в Санкт-Петербурзі[1][3]. У 2015 році нагороджена міжнародною мистецькою премією Лукаса Кранаха Молодшого за роботу «Грішниця» — алегорію на його відому картину «Христос і грішниця». Премію заснували у зв'язку зі святкуваннями 500-ї річниці з дня народження визначного німецького художника епохи Відродження[16]. 2016 року за цей самий твір одержала одну з найпрестижніших премій у світі фотографії — Hasselblad Masters Award[en][17]. Робота, яка перемогла в категорії «Образотворче мистецтво», являє собою автопортрет вагітної Катерини, яка сидить на тлі картини «Христос і грішниця»[18].
Критика ред.
Андрій Єрофєєв (мистецтвознавець, член експертної ради конкурсу Кандинського)[19] описував три проекти («Нечоловічий світ», «Знамениті мисливиці», «Живопис») Катерини як добре вивірені і емоційно насичені портрети, які є результатом прочитання різних культурних сюжетів жіночими очима і метафорою цих сюжетів. На його думку, вони нагадують журнальні серії[9].
|
Катерина виявляє в сучасному світі моделі жіночих доль... Глядач бачить жіночий творчий початок як начинку, як ідею - плід всередині жінки... Зовнішня краса і витонченість приховують внутрішній гострий біль - такий портрет молодої жінки, що живе серед нас[9]. Оригінальний текст (рос.) Катерина обнаруживает в современном мире модели женских судеб… Зритель видит женское творческое начало как начинку, как идею — плод внутри женщины… Внешняя красота и изящество скрывают внутреннюю острую боль — таков портрет молодой женщины, живущей среди нас. |
|
— Андрій Єрофєєв | ||
Успенський Антон Михайлович (кандидат мистецтвознавства, провідний науковий співробітник відділу новітніх течій Державного Російського музею) у своїй критичній статті «Аболон полведерський, або експансія маргінального» поставився до серії робіт Катерини Бєлкіної «Живопис» як до «влізання в шкуру» персонажів картин відомих художників (Тамари Лемпицької, Еґона Шіле, Рене Магрітта) за допомогою цифрової техніки[20].
Критик італійського фотожурналу «IL FOTOGRAFO» Додо Веніціано описував ранні роботи Катерини як такі, що викликають сильні і психоделічні настрої. Він вважав, що наявність у проектів Катерини ретельного проекту і плану, професійне використання для доопрацювання фотографій технічних засобів робить її роботи багатими і унікальними:
|
|
Герої її фотографій позбавлені формального динамізму, застиглі в часі і в невизначеному просторі. Чіткі посилання на живопис характеризують природу моменту, але водночас поєднуються з композиційними елементами і виглядають абсолютною протилежністю до самої природи. Свого роду фотографії абсурду, в яких на перший погляд все здається спонтанним і приносять чисте композиційне задоволення. Але детальніший аналіз показує ретельну і точну режисуру і майже нескінченну кількість смислів і символів[21][22]. Оригінальний текст (італ.) LE IMMAGINI della Belkina suscitano una moltitudine di stati d’animo, sono travolgenti e psichedeliche, i suoi soggetti appaiono privi di un dinamismo formale, congelati in un tempo ed in uno spazio indefiniti. Nitidi riferimenti alla pittura connotano la natura dell’istante, ma al tempo stesso si fondono con elementi compositivi e sguardi assolutamente in antitesi con quella stessa natura. Una sorta di fotografia dell’assurdo, nella quale ad una prima visione tutto sembra vincolato alla sensazionali zzazione e ad un puro piacere compositivo. Ma un’analisi più approfondita svela l’attento e preciso lavoro di regia, ed una serie pressoché infinita di significati e simboli. Non si può certo dire che le immagini di Katarina Belkina siano istantanee, si evin ceche dietro ogni foto, c’è un progetto completo e pianificato che fin dalla fase della ripresa si avvale di una profondaconoscenza tecnica dei mezzi, che continua nelle successive fasi di post produzione dell’immagine, manipolata sia fisicamente che in ultima istanza digitalmente. Una commistione di interventi che danno alle sue immagini ricchezza e unicità, e che ne consente la massima fruibilità e riproducibilità. |
|
— Dodo Veneziano | ||
Нагороди ред.
- 2007: Номінантка Премії Кандинського, Москва (номінація «Проект року»)[9][23]
- 2007: «International Photography Awards[en]», Лос-Анджелес (2-ге місце в категорії «фотомонтаж»)[24]
- 2008: «Px3 Photo Competition», Париж (1-ше, 2-ге і 3-тє місце в різних категоріях)[25][26]
- 2008: «Art Interview — International Online Artist Competition», Берлін (1-ше місце)[27]
- 2010: «Px3 Photo Competition», Париж (1-ше місце в категорії «Портрет»)[28]
- 2011: «Px3 Photo Competition», Париж (1-ше місце у двох категоріях)[27]
- 2012: «International Photography Awards», Лос-Анджелес (1-ше місце у 8-ми категоріях)[29]
- 2014: «MIFA Moscow International Foto Awards», Москва (1-ше місце в категорії «Fine Art»)[30]
- 2015: «International Lucas-Cranach-Preis of the Cranach-Foundation» (1-ше місце)[31]
- 2015: «MIFA Moscow International Foto Awards», Москва (1-ше місце у двох категоріях)[32]
- 2016: «Hasselblad Masters Award[en]» (1-ше місце в категорії «Арт»)[17]
Виставки (вибірково) ред.
- 2002: Канада, London, «Rashen eye»[33]
- 2003: США, Групова фотовиставка Ann Arbor[6]
- 2005: Москва, Спільна виставка з А.Полушкіним «Частная жизнь ожившей натуры»[34].
- 2005: Санкт-Петербург, Нижній Новгород, «Молоді фотографи Росії- 2005»[35]
- 2005: Москва, Благочинна персональна виставка-продаж для фонду «Childrens Hearts»[36]
- 2006: Москва, Санкт-Петербург, «ФотоFusion 2006»[35][37]
- 2007: Брюссель, галерея Espace-art22 «White Fair» — колективна виставка[35]
- 2007: Москва, «Клуб на Брестській»[38]
- 2007: Москва, Виставка номінантів на премію Кандинського. ЦСИ «Винзавод»[35]
- 2007: Казань, Музей Горького, персональна виставка[35]
- 2008: Москва, Музей актуального мистецтва ART4.ru[10]
- 2008: Голландія, Амстердам, Heusden[en], галерея «Lilja Zakirova»[10]
- 2008: Москва, Галерея ФотоЛофт, — персональна виставка «25 жінок, яких я любила»[12][35]
- 2008: Париж, «Contes Russes» Galerie SMALL&CO — колективна виставка[39]
- 2009: Бельгія, Намюр, галерея «Belffroi» -групове шоу «On the trace of Turgenev»[10]
- 2009: Франція, Гренобль, Ancient Museum of Painting, Verdun square — колективна виставка «Russian Fairytales in Grenoble»[10]
- 2011: Москва, Галерея ФотоЛофт, персональна виставка «Катерина Бєлкіна. Empty Spaces»[40]
- 2015: Німеччина, Cranach 2.0, Der Lucas Cranach Preis 2015[11]
Примітки ред.
- ↑ а б Gosudarstvennyĭ russkiĭ muzeĭ (Saint Petersburg, Russia). Указатель имён фотографов(англ.). Palace Editions (2009). Перевірено 12 квітня 2016. Архівовано з першоджерела 12 квітня 2016.
- ↑ а б в Стор Андрей. Чудо сказки. журнал Foto&Video №5 (18 липня 2005). — рецензия, работы. Перевірено 11 квітня 2016. Архівовано з першоджерела 26 квітня 2016.
- ↑ а б Gosudarstvennyĭ russkiĭ muzeĭ (Saint Petersburg, Russia). «Photobiennale of the Russian Museum 1» Alʹmanakh (Том 259) / E. N. Petrova. — Palace Editions, 2009. — Vol. 485, 494, 560. — ISBN 978-3-940761-61-3. Архівовано з джерела 18 квітня 2016
- ↑ Licensing/Artist Search/Belkina(англ.). The Design and Artists Copyright Society is a Company Limited by Guarantee. Reg England No. 1780482 (2016). Перевірено 15 квітня 2016. Архівовано з першоджерела 23 квітня 2016.
- ↑ Tumanova Katerina(англ.). Photographer / Bak 12. — интервью. Перевірено 12 квітня 2016. Архівовано з першоджерела 8 квітня 2016.
- ↑ а б Katya Belkina. Об авторе.(англ.). ГАЛЕРЕЯ ФОТОЛОФТ. Центр современного искусства ВИНЗАВОД. Перевірено 11 квітня 2016. Архівовано з першоджерела 22 квітня 2016.
- ↑ а б Давид Дюбуа. Катерина Белкина. LUXURY PUBLICATIONS. Перевірено 12 квітня 2016.
- ↑ Иллюстраторы - Катерина Белкина. Студия Артемия Лебедева. Перевірено 12 квітня 2016. Архівовано з першоджерела 29 жовтня 2013.
- ↑ а б в г Ерофеев Андрей. Катерина Белкина. сайт Премии Кандинского (2007). — рецензия. Перевірено 11 квітня 2016. Архівовано з першоджерела 21 квітня 2016.
- ↑ а б в г д Katerina Belkina(нім.). Artist.de. Перевірено 12 квітня 2016. Архівовано з першоджерела 11 квітня 2016.
- ↑ а б MARIELL DÖRRSCHMIDT. Ausstellung zum Lucas-Cranach-Preis eröffnet(нім.). Mediengruppe Oberfranken GmbH & Co. KG (19 Juni 2015). Перевірено 15 квітня 2016. Архівовано з першоджерела 9 серпня 2016.
- ↑ а б Шеркунова Анна. Fotoloft. Лучшее и сразу. // журнал «Смена». — № 2 — С. 52-54.
- ↑ Вадим Куликов. Фотоповести Белкиной.. Журнал «ШО» (22 липня 2013). — интервью. Перевірено 14 квітня 2016. Архівовано з першоджерела 26 квітня 2016.
- ↑ Каплан Феодора. «Катерина Белкина: „Мои работы — мой персональный театр“». журнал «Bleek Magazine» (4 серпня 2015). — интервью. Перевірено 15 квітня 2016. Архівовано з першоджерела 23 квітня 2016.
- ↑ About Katerina Belkina(англ.). "LensCulture". — Описание проектов. Перевірено 15 квітня 2016. Архівовано з першоджерела 6 квітня 2016.
- ↑ Элла Володина. Учреждена новая премия в честь Лукаса Кранаха Младшего. Deutsche Welle (27 жовтня 2015). Перевірено 4 червня 2016.
- ↑ а б От заснеженных пейзажей до фэшн-арта. Опубликованы впечатляющие фото конкурса Masters Awards. «ИЗДАТЕЛЬСКИЙ ДОМ «МЕДИА-ДК», Журнал «Новое время» (14 січня 2016). Перевірено 11 квітня 2016. Архівовано з першоджерела 25 квітня 2016.
- ↑ Hasselblad Masters Awards 2016: Art Category Winner Katerina Belkina(англ.). Art - Hasselblad (4 February 2016). Перевірено 11 квітня 2016. Архівовано з першоджерела 9 квітня 2016.
- ↑ «Экспертный совет Премии Кандинского - номинации «Проект года» и «Молодой художник.». Сайт Премии Кандинского (2007). Перевірено 14 квітня 2016. Архівовано з першоджерела 12 квітня 2016.
- ↑ Антон Успенский. «"Аболон полведерский" или экспансия маргинального». журнал «ДИ», стр. 95 (березень 2009). — в архиве полный pdf. Перевірено 15 квітня 2016. Архівовано з першоджерела 23 квітня 2016.
- ↑ Dodo Veneziano. Katarina Belkina. FAIRY FOREST. Bosco incantato.(італ.). Сайт Dodo Veneziano (dicembre 2006). — часть журнала "IL FOTOGRAFO". Перевірено 14 квітня 2016. Архівовано з першоджерела 23 квітня 2016.
- ↑ Dodo Veneziano. Katarina Belkina. FAIRY FOREST. Bosco incantato. // Il Fotografo. — 2006. — Fasc. 12. — P. 7—18.
- ↑ Кулик Ирина. Русских художников выстроили в изобразительный ряд. Названы номинанты премии Кандинского.. «Коммерсантъ» (10 жовтня 2007). Перевірено 14 квітня 2016. Архівовано з першоджерела 21 квітня 2016.
- ↑ IPA 2007 Winners(англ.). International Photography Awards (2007). Перевірено 12 квітня 2016. Архівовано з першоджерела 4 квітня 2016.
- ↑ "Prix de la Photographie, Paris" (Px3) Winners 2008(англ.). Prix de la Photographie, Paris (Px3) (2008). Перевірено 12 квітня 2016. Архівовано з першоджерела 4 квітня 2016.
- ↑ Белов Антон. России везет не только в спорте. Наши фотохудожники побеждают в парижском конкурсе Px3. Photographer.Ru (26 травня 2008). — заметка. Перевірено 11 квітня 2016. Архівовано з першоджерела 24 квітня 2016.
- ↑ а б "Prix de la Photographie, Paris" (Px3) Winners 2011(англ.). Prix de la Photographie, Paris (Px3). Перевірено 12 квітня 2016. Архівовано з першоджерела 27 квітня 2016.
- ↑ "Prix de la Photographie, Paris" (Px3) Winners 2010(англ.). Prix de la Photographie, Paris (Px3) (2010). Перевірено 12 квітня 2016. Архівовано з першоджерела 27 квітня 2016.
- ↑ IPA 2012 Winners(англ.). International Photography Awards (2012). Перевірено 12 квітня 2016. Архівовано з першоджерела 26 березня 2016.
- ↑ MOSCOW INTERNATIONAL FOTO AWARDS - 2014(англ.). Moscow international foto awards. Перевірено 12 квітня 2016. Архівовано з першоджерела 25 квітня 2016.
- ↑ Fotografin Katerina Belkina erhält Lucas-Cranach-Preis(нім.). FOCUS Online (19 April 2015). — заметка. Перевірено 11 квітня 2016. Архівовано з першоджерела 21 квітня 2016.
- ↑ MOSCOW INTERNATIONAL FOTO AWARDS - 2015(англ.). Moscow international foto awards (2015). Перевірено 12 квітня 2016. Архівовано з першоджерела 15 квітня 2016.
- ↑ RUSSIAN EYE. Выставка работ российских фотографов. Photographer.Ru (2002). Перевірено 11 квітня 2016. Архівовано з першоджерела 25 квітня 2016.
- ↑ DeArt. Частная жизнь ожившей натуры (30 натюрмортов). indexmarket.ru. Перевірено 12 квітня 2016. Архівовано з першоджерела 31 травня 2016.
- ↑ а б в г д е Катя Белкина «25 женщин, которых я любила». Photographer.Ru (2008). — анонс выставки. Перевірено 11 квітня 2016. Архівовано з першоджерела 24 квітня 2016.
- ↑ Anna Smolchenko. Saving Young Lives, One Heart at a Time(англ.). The Moscow Times (2 March 2005). Перевірено 12 квітня 2016. Архівовано з першоджерела 22 квітня 2016.
- ↑ HP на выставке ФОТОFUSION - 2006. Hewlett-Packard Development Company, L.P. (2006). — снимок сайта HP.ru. Перевірено 11 квітня 2016. Архівовано з першоджерела 2 квітня 2007.
- ↑ Стор Андрей. Москва. Выставка Екатерины Белкиной. журнал Foto&Video (1 червня 2007). — рецензия. Перевірено 11 квітня 2016. Архівовано з першоджерела 24 квітня 2016.
- ↑ «Contes Russes» Galerie SMALL&CO(фр.). Actuphoto (10 août 2008). Перевірено 12 квітня 2016. Архівовано з першоджерела 23 квітня 2016.
- ↑ Катерина Белкина. Empty Spaces. Photographer.Ru (2011). — анонс выставки. Перевірено 11 квітня 2016. Архівовано з першоджерела 24 квітня 2016.
Посилання ред.
- Набір фактів про Катерину Бєлкіну в базі ArtFacts.Net [Архівовано 5 грудня 2017 у Wayback Machine.]
- Інтерв'ю та роботи на сайті All-About-Photo.com [Архівовано 21 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Виставки — список і план
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |