Катерина Брауншвейг-Вольфенбюттельська (1488—1563)

герцогиня-консорт Саксен-Лауенбургу

Катерина Брауншвейг-Вольфенбюттельська (нім. Katharina von Braunschweig-Wolfenbüttel), (нар. 1488 — пом. 29 червня 1563) — принцеса Брауншвейг-Вольфенбюттельська з дому Вельфів, донька герцога Брауншвег-Люнебургу князя Брауншвейг-Вольфенбюттелю Генріха IV та померанської принцеси Катерини, дружина герцога Саксен-Лауенбургу Магнуса I.

Катерина Брауншвейг-Вольфенбюттельська
нім. Katharina von Braunschweig-Wolfenbüttel
Катерина Брауншвейг-Вольфенбюттельська
Портрет Катерини та її чоловіка пензля невідомого майстра, замок Гріпсгольм
герцогиня-консорт Саксен-Лауенбургу
Початок правління: 20 листопада 1509
Кінець правління: 1 серпня 1543

Попередник: Доротея Бранденбурзька
Наступник: Сибілла Саксонська

Дата народження: 1488(1488)
Країна: Священна Римська імперія
Дата смерті: 29 червня 1563(1563-06-29)
Місце смерті: Нойгаус-на-Ельбі, Саксен-Лауенбург, Священна Римська імперія
Чоловік: Магнус I
Діти: Франц, Доротея, Катерина, Клара, Софія, Урсула
Династія: Вельфи, Асканії
Батько: Генріх IV
Мати: Катерина Померанська

БіографіяРедагувати

Народилась у 1488 році. Була другою дитиною та старшою донькою в родині принца Брауншвейг-Вольфенбюттельського Генріха та його дружини Катерини Померанської. Мала старшого брата Крістофа та сімох молодших суродженців. Вольфенбюттелем в цей час правив її дід Вільгельм IV.

У 1491 році батько та його брат Еріх стали фактичними правителями держави, а у 1494 році — розділили землі між собою. Генріх отримав східну частину країни з містами Брауншвейг і Вольфенбюттель.

У віці 21 року Катерина була видана заміж за 39-річного герцога Саксен-Лауенбургу Магнуса I. Весілля відбулося 1720 листопада 1509 у Вольфенбюттелі. Аби зібрати посаг для доньки Генріх IV скликав ландтаг для ухвалення введення податку для принцеси. Лише після тривалих перемовин ландтаг надав три земельні володіння для даної мети.

Резиденціями подружжя були замки у Лауенбурзі та Ратцебурзі.[1] У них народилося шестеро дітей:

 
Ратцебурзький собор

Катерина була палкою католичкою та підтримувала тісні зв'язки з родичами у Брауншвейзі. Це спонукало короля Швеції Густава I Вазу одружитися з однією з її доньок в спробі перешкодити німецьким князям-католикам підтримувати короля Данії Крістіана II.

Магнус І помер 1 серпня 1543 року. Удовиною резиденцією Катерини став замок у Нойгаусі-на-Ельбі. Їхній син Франц, який очолив Саксен-Лауенбург, часто навідував матір.[2]

Герцогиня була енергійною жінкою, яка відстоювала свої права та відмовлялася миритися з посяганнями влади сусіднього Люнебургу. Втім, із занепадом Лауенбургу змінилися і відносини з сусідами. Почастішали всілякі напади на лауенбуржців, села Нассау та Банке відмовилися платити десятину, відбулося навіть повстання селян у Штрахау. Скарги та суперечки почастішали настільки, що уряди обох сторін встановили «день» для їх врегулювання. У 1558 році Катерина та герцог Франц І уповноважили Германа фон Бюлова, Ульріха Шаде та Йоганна Шульце представляти їх у справі проти Брауншвейг-Люнебургу.[2]

Герцогиня пережила чоловіка на двадцять років і пішла з життя 29 червня 1563. Була похована у крипті Ратцебурзького собору.[3]

ГенеалогіяРедагувати

Вільгельм Переможець
 
 
Цецилія Бранденбурзька
 
Бодо VII
 
Анна Шварцбург-Бланкенбурзька
 
Вартислав IX
 
 
Софія Саксен-Лауенбург-Ратцебурзька
 
Богуслав IX
 
 
Марія Мазовецька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Вільгельм IV
 
 
 
 
 
Єлизавета Штольберг-Верніґеродська
 
 
 
 
 
Ерік II Померанський
 
 
 
 
 
 
Софія Померанська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Генріх IV
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Катерина Померанська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Катеріна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПриміткиРедагувати

  1. Ратцебурзький замок [1] (нім.)
  2. а б Archiv des Vereins für die Geschichte des Herzogthums Lauenburg. Der Darzing mit dem neuen Hause im Besitz der Herzöge von Sachsen-Lauenburg. [2] (нім.)
  3. Ратцебурзький собор [3] (англ.)

ЛітератураРедагувати

  • William Havemann: History of the territories of Brunswick and Lüneburg, Volume 3, Dieterich, 1857, стор. 138.
  • Friedrich Steger: Das Haus der Welfen. Braunschweig 1843, стор. 153—161.
  • Ivo Asmus, Heiko Droste, Jens E. Olesen: Gemeinsame Bekannte: Schweden und Deutschland in der Frühen Neuzeit, LIT Verlag Münster, 2003, стор. 18.
  • Anne-Simone Knöfel: Dynastie und Prestige: Die Heiratspolitik der Wettiner, Böhlau Verlag Köln Weimar, 2009, стор. 128.

ПосиланняРедагувати