Вікіпедія

Катежина Жак

чеська політикиня

Катежина Жак (чеськ. Kateřina Jacques), уроджена Катежина Паєрова (чеськ. Kateřina Pajerová; (2 червня 1971(1971-06-02), Мельник)) — чеська політикеса, депутатка Палати депутатів Парламенту Чеської Республіки від Зеленої партії в 2006—2010 роках (обрана від Празького виборчого округу), раніше керівниця відділу захисту прав людини в кабінеті прем'єр-міністра Чехії[6]. Популярність здобула після того, як 1 травня 2006 року на демонстрації неонацистів її побив поліцейський[7][8].

Катежина Жак
чеськ. Kateřina Jacques
 
Ім'я при народженні: чеськ. Kateřina Pajerová[1]
Народження: 2 червня 1971(1971-06-02)[1][2] (52 роки)
Мельник[1][2]
Країна: Чехія
Освіта: Факультет мистецтв Карлового університету і Вільний університет Берліна
Ступінь: доктор філософії
Партія: Партія зелених (Чехія) (2013)[3][4] і Liberal-Environmental Partyd[3]
Батько: Otakar Pajerd
Шлюб: Martin Bursíkd[5]
Діти: Sebastian Jacquesd

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жак.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пайерова.

Життєпис ред.

 
Під час виборчої кампанії 28 травня 2006 року
 
Томаш Чермак
 
Катежина Жак в Клановице, 2006 рік

Катежина Жак народилася в місті Мельник (Центральна Богемія). Батько — Ота Паєр, фотограф; дядько — Алан Паєр, фотограф-документаліст. Старша сестра — Моніка Макдонах-Паєрова, дипломатеса, президент організації ТА за Європу.

Катежина закінчила у 1990 році середню школу, поїхала до Німеччини підробляти і вчитися у Вільному університеті Берліна. Вийшла заміж за француза Крістіана Жака, прожила з ним близько року в Страсбурзі, де продовжувала вчитися. Деякий час носила подвійне прізвище Жак-Паєрова, проте пізніше змінила прізвище на Жак завдяки зміні у чеському законодавстві. У шлюбі народилися дочка Ніна (1994) і син Себастьян-Максиміліан (1995)[9].

У 1994—2002 роках Катежина Жак навчалася в Карловому університеті в Празі, вивчаючи політологію і німецьку мову. Працювала перекладачкою[9]; захистила магістерську дисертацію «Порівняння Франтішеком Палацьким інтерпретації тем у чеському і німецькому виданнях „Історії чеського народу“» і отримала премію Больцано від університету. Співробітниця Німецької служби академічних обмінів, у 2006 році отримала ступінь доктора філософії з політології.

У 2003 році Катежина Жак почала роботу в чеському уряді, з 2005 року — секретарка заступника прем'єр-міністра Чехії, Павла Немца. Через рік очолила відділ із захисту прав людини та рівних можливостей. У 2005 році розпочала кампанію по боротьбі проти расизму і захист прав ромського населення, за що піддавалася критиці[10].

З 2005 року Катежина Жак була членкинею Зеленої партії, в серпні того ж року була обрано до складу центрального ревізійного комітету. У червні 2006 року отримала друге місце в парламенті від Зеленої партії після голови Мартіна Бурсика. Зелена партія виступала на захист прав жінок, і Катежина Жак потрапила на агітаційні плакати партії під час виборів[11], а Бурсик фігурував на білбордах[12].

На виборах вона набрала 6926 голосів (11,46 % голосів від усіх голосів за Партію зелених), на 185 більше, ніж Бурсик, і обійшла його в черзі на отримання мандатів. У 2008 році пішла з посади лідерки фракції зелених у чеському парламенті[13].

У 2015 році Катежина Жак вийшла заміж за Мартіна Бурсика (у них є спільна дочка, яка народилася в 2009 році)[14].

Інцидент з побиттям ред.

1 травня 2006 року на площі Палацького в Празі пройшла демонстрація неонацистської організації «Національний опір» (чеськ. Národní odpor), яку дозволила місцева влада, всупереч протестам правозахисників. Члени Зеленої партії влаштували акцію протесту, намагаючись зав'язати бійку з неонацистами, і обидві сторони розбороняла поліція. Коли обидві групи вирушили в бік Карлової площі, Жак вплуталася в конфлікт з офіцером поліції Томашом Чермаком. Той зажадав від протестувальників піти іншою дорогою до площі і не слідувати за неонацистами, але «зелені» відмовилися. За заявою Катежини Жак, Чермак після відмови почав її бити; в ході заворушень було заарештовано фотографа. Чермак заперечував, що застосував грубу силу по відношенню до політика[15]. Свідком заворушень була Хана Марванова, депутатка Парламенту Чехії від партії Союз свободи — Демократичний союз, яка розповіла, що якийсь поліцейський накинувся на жінку і повалив її на землю, однак не розгледіла, бив він її чи ні[16].

Після того, як на телебаченні показали відео заворушень, поведінку поліції рішуче засудив прем'єр-міністр Іржі Парубек. МВС Чехії заявило про те, що Чермаку пред'являть звинувачення в нанесенні тілесних ушкоджень, посягання на життя представника влади і обмеження особистої свободи. 9 серпня 2006 року Чермак звернувся до президента Вацлава Клауса з проханням про помилування[17], і вже у лютому 2008 року з Чермака зняв звинувачення суд першої інстанції 2-го району Праги[18]. Апеляція державного прокурора не була задоволена[19], а 23 серпня 2008 року адвокат Чермака, Ярослав Янечек, подав до суду на Катежина Жак та її колегу Петра Слунечко за напад на поліцейського і лжесвідчення, заявивши, що політикеса намагалася привернути до себе увагу перед виборами[20].

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Czech National Authority Database
  2. ↑ а б The Fine Art Archive — 2003.
  3. ↑ а б Naši politici
  4. ↑ https://web.archive.org/web/20071014104918/http://www.katerinajacques.cz/3/rubrika/strana-zelenych/
  5. ↑ novinky.cz — Borgis, Seznam.cz, 2015.
  6. ↑ Czech Republic Parties. Worldwide Guide to Women in Leadership (англ.). Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 8 грудня 2006.
  7. ↑ Czech press survey. České noviny. 22 листопада 2006. Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 8 грудня 2006.
  8. ↑ Leading policemen dismissed over attack on Jacques. Prague Daily Monitor. 11 травня 2006. Архів оригіналу за 18 листопада 2006. Процитовано 8 грудня 2006.
  9. ↑ а б Kristina Alda (21 червня 2006). Is Parliament ready for Jacques?. Prague Post (англ.). Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 9 грудня 2006.
  10. ↑ Kampaň proti rasismu se neorientuje jen na Romy [Архівовано 25 січня 2021 у Wayback Machine.](чес.)
  11. ↑ Posters of GP[недоступне посилання з 01.01.2018]
  12. ↑ Billboard of GP. Архів оригіналу за 18 жовтня 2006. Процитовано 26 травня 2019.
  13. ↑ КАТЕРЖИНА ЖАК ПОКИНУЛА СВОЙ ПОСТ ЛИДЕРА ПАРЛАМЕНТСКОГО КЛУБА «ЗЕЛЁНЫХ», ЧТОБЫ РАЗРЕШИТЬ КРИЗИС В ПАРТИИ [Архівовано 6 квітня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
  14. ↑ Bursík a Jacques se vzali. Ano si řekli na pražském Petříně [Архівовано 27 лютого 2018 у Wayback Machine.](чес.)
  15. ↑ Britské listy (in Czech). Архів оригіналу за 5 лютого 2007. Процитовано 26 травня 2019.
  16. ↑ Marvanová viděla bití Kateřiny Jacques z tramvaje [Архівовано 1 травня 2009 у Wayback Machine.](чес.)
  17. ↑ Tiscali.cz (in Czech). Архів оригіналу за 1 травня 2009. Процитовано 26 травня 2019.
  18. ↑ СУД СНЯЛ ОБВИНЕНИЯ С ПОЛИЦЕЙСКОГО, ОБВИНЯВШЕГОСЯ В ИЗБИЕНИИ КАТЕРЖИНЫ ЖАК [Архівовано 6 квітня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
  19. ↑ Policista, který zbil Jacques, žádá prezidenta o milost [Архівовано 14 березня 2007 у Wayback Machine.] {[ref-cs}}
  20. ↑ Čermákův advokát přešel do protiútoku, obvinil Jacques [Архівовано 4 травня 2009 у Wayback Machine.](чес.)

Посилання ред.

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Катежина_Жак&oldid=37723474