Відкрити головне меню

Кафедральний костел святих Апостолів Петра і Павла в Кам'янці-Подільському (Катедра Св. Апостолів Петра і Павла) — діючий католицький храм, кафедральний костел у місті Кам'янці-Подільському (Хмельницька область), визначна пам'ятка історії культури та архітектури держави, одна з головних туристичних атракцій міста.

Кафедральний костел святих Апостолів
Петра і Павла
Назва на честь: День апостолів Петра і Павла[d]
68-104-0222 Kafedral Petra Pavla Kostel 4.jpg
Катедра Св. Апостолів Петра і Павла

48°40′ пн. ш. 26°34′ сх. д. / 48.667° пн. ш. 26.567° сх. д. / 48.667; 26.567Координати: 48°40′ пн. ш. 26°34′ сх. д. / 48.667° пн. ш. 26.567° сх. д. / 48.667; 26.567
Статус діючий
Країна

Україна Україна

Розташування Кам'янець-Подільський, вул. Татарська, 20
Конфесія Римо-Католицька Церква
Тип будівлі собор
Архітектурний стиль ренесанс, бароко, неоготика
Засновано 1375
Будівництво 1428 — численні будівництва й перебудови протягом XVIXVII ст.ст.
1757
Сайт camenecensis.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=187&Itemid=92
Собор святих Апостолів Петра і Павла (Кам'янець-Подільський). Карта розташування: Україна
Собор святих Апостолів Петра і Павла (Кам'янець-Подільський)
Собор святих Апостолів Петра і Павла (Кам'янець-Подільський) (Україна)

Собор святих Апостолів Петра і Павла у Вікісховищі?

Архітектурний ансамбль Костелу святих Апостолів Петра і Павла включає в себе: власне костел, дзвіницю, тріумфальну арку та мінарет. Містить риси архітектури ренесансу, бароко, неоготики.

Зміст

ОписРедагувати

Станом на 2010 рік складовими ансамблю Кам'янецького кафедрального костелу святих Апостолів Петра і Павла є:

  • Костел — базилікального типу, тринавовий. Стіни — муровані на вапняковому розчині;
  • Дзвіниця (164648) — розташована з північно-східної сторони на відстані кількох метрів від Петропавлівського кафедрального костьолу. Спочатку кам'яна, триярусна, перекрита високим чотирискатним шатровим дахом з люкарнами, з 4 пірамідальними вежами на кутах, з високими світловими прорізами 4 верхньому ярусі. У середині XVIII століття фасади дзвіниці декорують в бароковому стилі, надто третій ярус: з'являються кутові лопатки, пілястри з капітелями композитного ордеру, переробляються світлові прорізи (тепер їх по два — прямокутний з «вухатою» лиштвою і круглий отвір над ним). Наприкінці XIX століття (після 1862 року) гонтова покрівля на даху дзвіниці замінена залізною. Дзвіниця — кам'яна, чотириярусна, квадратна в плані, потинькована. Перший ярус перекритий напівциркульним склепінням, решта перекриття — пласкі по кроквах;
  • Вежа-мінарет зі скульптурою Богородиці — побудований турецькими будівничими на підмурках каплиці доби Відродження. Стіни з каменю, заокруглений за формою, всередині 136 сходинок до вехнього майданчика, віконні отвори малі, щілинні, слугують для освітлення сходинок. Мінарет заввишки 40 метрів. Скульптура Мадонни, встановлена на верхівку мінарета після вигнання турків у 1756 році (ремонт у 1784 та 182023 роках), у стилі бароко, заввишки 4,5 метри, створена виколоткою, порожня задля полегшення ваги, виготовлена зі сплаву міді та срібла;
  • Тріумфальна арка (1781 рік) — майже квадратна в плані, нагадує пишну браму, проїзд має напівциркульне склепіння. Фасади прикрашені пілястрами іонійського ордеру та розкрепованим антаблементом. Подвоєні пілястри поверх антаблементу подовжені стовпчиками з волютами, прикрашеними скульптурами-янголами (частково оздоби було втрачено). Споруду вінчає архітектурний ліхтар барокової форми з волютами, один з найкращих серед збережених на території України.

З історії храмуРедагувати

Від заснування до кінця XVIII ст.Редагувати

Дата заснування костелу достеменно не відома. Відомим є факт, що Кам'янець-Подільське єпископство і дієцезію, на прохання польського короля Людвіка Угорського, заснував у місті папа Григорій XI у 1375 році. Імовірно, тоді ж був заснований і перший кафедральний костел. З описів відомо, що був він дерев'яний, і звів його перший кам'янецький єпископ — домініканець Вільгельм.

 
Кафедральний костел святих Апостолів Петра і Павла у Кам'янеці-Подільському. Літографія Наполеона Орди

У 14281430 роках був побудований корпус первинного кафедрального костьолу з вівтарем на тому місці, де міститься храм у теперішній час — власне там, де зараз знаходиться головний вхід і хори. Можливо також, що власне кам'яний собор було побудовано за сприяння єпископа Якуба Бучацького (1502—1517).

Каплицю Вірменської Божої Матері і каплицю Пресвятого Таїнства збудовано в 154763 роках зусиллями єпископа Леонарда Слоньчевського. Каплицю Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії збудовано вже після пожежі у 1616 році. У зв'язку з тією відбудовою і розбудовою, що тривали до 1621 року, ґрунтовно змінено дах, що кардинально змінило зовнішній вигляд костелу з готичного на ренесансний, згідно з проектом Яна де Вітте. Каплицю збудовано в стилі бароко, стіни вкриті копіями ікон італійських художників XVI століття (пензля італійця Рамп'єґо).

У часи кам'янецького єпископа Міхала Дзялинського, протягом 164648 років, добудовано теперішній презбітерій, що змінило внутрішній устрій храму, облаштовано скарбницю.

У 16721699 роках (роки підпадіння під владу османів) Кам'янецький кафедральний костел був перетворений на мусульманську мечеть — католицьку сакральну атрибутику з храму прибрано, ренесансну каплицю в цей період на західному фасаді забито камінням і перетворено на підмурки мінарета. Таким чином, біля входу до храму турки звели мінарет.

1699 року за новою мирною угодою Туреччина повернула Кам'янець Речі Посполитій, а турецьке населення повернулося на батьківщину. Костел ремонтують, але мінарет залишають на місці.

Згодом єпископ Миколай Дембовський сприяв встановленню на мінареті статуї Божої Матері (тип Непорочного Зачаття або Знесення) заввишки 3,5 м, яка стоїть на Земній Кулі та Півмісяці і благословляє місто та край.

У 17371755 роки здійснено ремонт і оздоблення інтер'єрів костелу в стилі пізнього бароко.

 
Тріумфальна арка костелу (1781)

1768 року єпископ Вацлав Геронім Сераковський фундував новий вівтар для храму, який, за даними Ельжбети Бурди, виконав львівський скульптор Матвій Полейовський.[1] Однак Анджей Бетлей вважає, що атрибуцію про авторство Матвія Полейовського, поширену в давнішій літературі, варто відкинути.[2]

У 1781 році у ансамблі Петропавлівського костелу на честь візиту польського короля Станіслава Августа зведено тріумфальну арку.

Від кінця XVIII — у XIX століттяхРедагувати

Після анексії Кам'янеччини (як і Правобережжя) Російською імперією після другого поділу Польщі (1793) костел деякий час продовжував діяти як кафедральний. Але невдовзі згідно з указом царя Aлександра ІІ від 5 червня 1866 року Кам'янецька дієцезія скасовувалась та приєднувалась до Луцько-Житомирської. Відтак статус кафедрального було змінено на статус парафіяльного костелу.

У 185355 роки підлогу костелу викладають плитками з теребовлянського пісковику, в пресвітерії — з каррарського мармуру Каррари, вікна в вівтарній частині оздобили вітражами. Стінописи у південній каплиці створив художник Д. Сампіні.

У 1862 році гонтовий дах костелу згорів, його зняли і вкрили дах бляхою.

Костел у XX ст. і в наші дніРедагувати

У 1918 році (за УНР) Папа Бенедикт XV відновив Кам'янецьку дієцезію, а її єпископом призначив пробоща катедри о. Пйотра Маньковського.
Вже за СРСР, у 1935 році кафедральний собор св. Петра і Павла у Кам'янці закрили й перетворили на ідеологічний музейний заклад — Музей історії релігії й атеїзму.

Проте у часи ІІ Світової війни у храмі правили служби.

Від 1978 року випадково збережений костельний орган став приводом для подальшого використання храму як концертного (органного) залу.

Із демократизацією життя наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років та завдяки тривалим зусиллям парафіян та тодішнього настоятеля отця Юзефа Будрявічуса13 червня 1990 року радянська влада передала кафедральний костел общині римсько-католицькій парафії, 29 червня відбулась перша служба та поновне освячення храму за участю єпископа Вільна Julijonas Steponavičius. Vilniaus arkivyskupija http://www.vilnensis.lt/o-archidiecezji/historia/?lang=pl 16 січня 1991 року Папа Іван Павло ІІ відновив Кам'янець-Подільську дієцезію і призначив її єпископом ординарієм отця Яна Ольшанського ОМІ. Після повернення собору релігійній громаді зусиллями отця Юзефа Будрявічуса в ньому були розпочаті ремонтні роботи. Покрівля була перекрита мідною бляхою, були замінені знищені елементи дерев'яної конструкції, здійснено також внутрішній ремонт. Після від'їзду отця Юзефа Будрявічуса новим настоятелем призначений отець Роман Тваруґ1992, який на далі займався відновленням святині. У 1993 році на бічній дзвіниці встановлені нові дзвони.

У рамках регіональної культурницької акції Сім чудес Кам'янця-Подільського, що тривала у 2007 — на початку 2008 років Кафедральний костел святих Апостолів Петра і Павла увійшов до числа 7 фіналістів-чудес краю.

Нині (2000-ні) Кафедральний костел святих Апостолів Петра і Павла у Кам'янці-Подільському — один з найкраще збережених на теренах України, не лише великий духовний осередок, а й популярна туристична атракція міста.

УсипальницяРедагувати

Були поховані:

Орган костелуРедагувати

Журнал „Ruch Muzyczny” за 1859 рік у статті „Nove Organy w Kamencu Podolskim” д-ра Олександра Кремера, синдика кам’янець-подільського кафедрального костьолу, даючи диспозицію та опис нового органа, писала: „В цілому дуд і пищалок є 970, з яких 160 дерев’яних, решта — з англійського цинку. Столик для гри знаходиться спереду по середині ширини органа, який у вищій своїй частині розділений на дві половини (для вікна), а граючий має весь орган за плечима, обличчям він обернений до вівтаря, що є зручним для нього, так як з правої і з лівої сторони розміщується оркестр і хор, а сам [органіст] ними може диригувати. Поверхня органа гарна і зі смаком виконана, він лакований білим, з золотим оздобленням. Внутрішня побудова міцно і з найбільшою досконалістю виконана, досконало обмислена для зручності граючого і з ощадливістю місця. Сила тону в звучанні organo pleno чудовий. Голос педалі потужний і завершений; поодинці регістри, такі як флейти, бурдон, саліціонал, віола, — звучать дуже лагідно і приємно з властивим тільки для них характером і поодинці, і в різних комбінаціях; дуже мила гармонія утворює цілісне звучання. Ціна органа дуже поміркована: на місці 2500 рублів сріблом. З доставкою, митом і встановленням, яке сам п Хессе з двома помічниками за три тижні сумлінно виконав, цілий орган 3000 рублів коштує”. Орган мав 20 регістрів, дві клавіатури і педаль. Порівняно з наведеною у статті диспозицією, сучасний орган має деякі відмінності. Далі замітка повідомляла про очікування іншого нового органа від того ж органобудівника:

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Burda E. Sierakowski Wacław Hieronim z Bogusławic Jan Andrzej h. Ogończyk (1700—1780) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków: Polskа Akademja Nauk, 1996. — T. XXXVII/2. — Zeszyt 153. — S. 312. (пол.)
  2. Betlej A. Polejowski Maciej // Słownik Artystów Polskich. — T. 7. — Warszawa, 2003. — S. 376. (пол.)
  3. E. Janas, W. Kłaczewski, J. Kurtyka, A. Sochacka (opracowali). Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków. — Kórnik, 1998. — 243 s. — S. 170. — ISBN 83-85213-00-7 całość, ISBN 83-85213-22-8. (пол.)
  4. Н. Білоус. Павел Пачинський — київський намісник… // Альманах соціальної історії 2010. Випуск 9. — С. 251—252.

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати