Кататонічна шизофренія

Кататонічна шизофренія (від дав.-гр. κατατείνω — напружувати) — форма шизофренії, котра характеризується психомоторними розладами. Рідкісна форма, зустрічається у 1—3 % хворих на шизофренію.

Кататонічна шизофренія
Спеціальність психіатрія
Симптоми waxy flexibilityd, каталепсія, Негативізм, Pavlov's symptomd, psychological pillowd, Мутизм і catatonic excitementd
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 F20.2
MeSH D012560

Клінічні проявиРедагувати

Типповими проявами цього захворювання є кататонічний ступор і кататонічне збудження. При кататонічному ступорі хворі можуть перебувати в одному положенні тіла годинами, днями або навіть тижнями, не реагуючи на зовнішній світ, навіть перебуваючи у фізично незручному положенні. Під час кататонічного ступору хворі можуть переживати бачення фантастичного змісту (онейроїдний синдром), у котрих являються головними героями. Спілкування з хворими під час ступору майже завжди неможливе.

Воскова гнучкість може проявлятися у так званому синдромі «повітряної подушки» («симптом психічної подушки» за Дюпре): якщо підняти голову лежачого хворого, він залишається у тому ж положенні, як би лежачи на подушці.

Зустрічається негативізм — немотивований спротив будь-яким зовнішнім діям, будь то слова або дії іншої людини. Існує три види негативізму: пасивний, активний і парадоксальний. При пасивному негативізмі хворий ігнорує звернення до нього, а при спробі переодягнути або нагодувати проявляє супротив. При активному негативізмі при проханні що-небудь зробити виконує інші дії, а при парадоксальному — протилежні.

Хворий може не проявляти спротив будь-яким змінам його тіла ззовні — це симптом пасивної підпорядкованості; іншою ознакою підпорядкованості може бути каталепсія.

Також зустрічається мутизм, відсутність мовлення при повному фізичному збереженні мовного апарату. Симптом Павлова — коли хворий відповідає тільки на звернення до нього пошепки. Звернення у повний голос при цьому повністю ігнорується.

ТерапіяРедагувати

При кататонічному ступорі використовують транквілізатори (внутрішньовенно в зростаючих дозах), дроперидол, оксибутират натрію й ноотропні препарати, а при кататонічному збудженні нейролептики (аміназин, галоперидол, левомепромазин):.

Кататонічний синдромРедагувати

Кататонічний синдром — психопатологічний синдром (група синдромів), основним клінічним проявом якого є рухові розлади. Вперше кататонія описана Кальбаумом (1874) як самостійне психічне захворювання, згодом Крепеліном і Блейлером віднесена до шизофренії[1]. У структурі кататонічного синдрому виділяють кататонічне збудження й кататонічний ступор.

В даний час стає все дедалі очевидним, що шизофренія представляє собою тільки одну, далеко не саму часту причину кататонічного синдрому. До інших причин кататонії відносять афективні і деякі інші психічні розлади, соматичні і неврологічні захворювання, прийом деяких ліків і деяких наркотиків.[1][2]

Значно понад частішою причиною, ніж шизофренія, є афективні розлади (депресія і мания).[1]

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Fink M, Shorter E, Tailor MA. Помилка: не задано параметр |назва= в шаблоні {{публікація}}. — Schizophrenia Bulletin. — 2009.
  2. Northoff G. Помилка: не задано параметр |назва= в шаблоні {{публікація}}. — J Psychiatry Neurosci. — 2010. — Vol. 35, no. 4. — P. E5-6.