Катаріна Зринська

Графиня Ана Катаріна Зринська (хорв. Ana Katarina Zrinska, угор. Frangepán Anna Katalin; бл. 1625, Босильєво, Хорватія[4] — 16 листопада 1673, Ґрац, Австрія[5]) — представниця знатного хорватського роду Франкопанів. Вона вийшла заміж за графа Петра Зринського з впливового хорватського роду Зринських в 1641 році і згодом увійшла в історію як Катаріна Зринська.[6] У сучасній Хорватії вона шанується як меценат, письменниця і патріот. Вона померла в невідомості в монастирі в Граці після провалу змови Зринських-Франкопанів у 1671 році і наступної страти її чоловіка Петра Зринського.

Катаріна Зринська
Bista Katarine Zrinske u Čakovcu.JPG
Народилася 1625[1][2][…]
Босилєво, Карловацька жупанія, Хорватія
Померла 16 листопада 1673(1673-11-16)[3]
Ґрац, Австрія
Країна Хорватія
Діяльність поетеса, письменниця
Галузь поезія
Рід Франкопани
Батько Vuk Krsto Frankopand
Брати, сестри  • Фран Крсто Франкопан
У шлюбі з Петар Зринський
Діти Ілона Зріні і Іван Антун Зринськийd

Катаріна Зринська і змова були забуті до 1860-х років, коли хорватський політик Анте Старчевич почав кампанію з реабілітації родів Зринських та Франкопанів. Історія життя Катаріни та її трагічної загибелі стала широко відомою після публікації історичного роману Євгена Кумичича «Змова Зринських-Франкопана» (хорв. Urota Zrinsko-Frankopanska) у 1893 році. На початку XX століття, і особливо після Першої світової війни, стали виникати численні хорватські жіночі асоціації, що носили її ім'я.

У 1999 році Хорватський народний банк випустив в обіг срібну пам'ятну монету із зображенням Катаріни Зринської, в серії Знамениті хорватки (хорв. Znamenite Hrvatice), разом з монетами на честь дитячої письменниці Іванни Брлич-Мажуранич і художниці Слави Рашкай.

БіографіяРедагувати

Катаріна народилася в Босильєво, неподалік від сучасного хорватського міста Карловаць, в родині Вуки Крсто Франкопан, представника знатного хорватського роду Франкопанів, і його другої дружини Уршули Інхофер. Вука Крсто був одним з воєначальників у Хорватському військовому кордоні. Зведеним братом Катаріни, від третього шлюбу Вуки Крсто, був Фран Крсто Франкопан, майбутній політик, громадський діяч і поет.

Катаріна отримала домашню освіту, вивчивши німецьку мову, яка була рідною для її матері, а також латину, угорську та італійську мови, якими вона згодом навчала. У 1641 році вона вийшла заміж за знатного хорватського дворянина Петра Зринського в Карловаці, який згодом унаслудував титул бана Хорватії після смерті свого брата Миколи Зринського в 1664 році. Після одруження подружжя більшу частину свого часу проводили в Озальському замку, родовій резиденції Зринських.

Треба зазначити, що Катаріна була дуже добре освічена й ерудована, багато в чому завдяки багатим приватним бібліотекам в обох будинках батька і чоловіка. В 1660 році вона написала молитовник під назвою Putni tovaruš, який був надрукований у 1661 році у Венеціанській республіці, перш ніж був представлений як подарунок хорватському лексикографу XVII століття Івану Белостенецу (книга була пізніше перевидана в 1687 і 1715 роках в Любляні, а потім і в 2005 році в Чаковеці).

ДітиРедагувати

 
Портрет Єлени Зринської

У Катаріни і Петра було четверо дітей, народжених у період з 1643 по 1658 роки:

  • Єлена (1643 — 18 лютого 1703)

Відома як Єлена Зринська в Хорватії та Ілона Зріні в Угорщині, вона вийшла заміж за трансільванського князя Ференца I Ракоці в 1666 році. Після його смерті в 1676 році Єлена стала дружиною Імре Текелі, угорського політичного діяча, в 1682 році. Її сином від першого шлюбу був Ференц II Ракоці, керівник антигабсбурзької національно-визвольної війни угорського народу 1703—1711 років. Наприкінці свого життя вона провела 7 років, заточеною в монастирі урсулинок в Австрії, після чого була заслана до Туреччини в 1699 році, де вона і померла через 4 роки. В нинішній час Єлена Зринська шанується як національна героїня Угорщини і Хорватії.

  • Юдіта Петронела (1652—1699)

Провела велику частину свого життя в монастирях, померла будучи черницею в монастирі кларисинок в Загребі.

  • Іван IV Антун Балтазар (26 серпня 1654 — 11 листопада 1703)

Іван Антун Зринський був єдиним сином Катаріни. Після нетривалої військової кар'єри він був звинувачений австрійською владою у державній зраді і поміщений до в'язниці. Спочатку він утримувався в Раттенберзі (Тіроль), а потім перебував в ув'язненні у замку Шлоссберг (Грац), де і провів останні 20 років свого життя. Зрештою Іван Антун збожеволів і помер у 1703 році.

  • Аврора Вероніка (1658 — 19 січня 1735)

Наймолодша дитина пари й останній представник колись впливового роду Зринських. Після краху Зринських-Франкопана, вона пробула більшу частину свого життя черницею. Померла Аврора Вероніка в монастирі урсулинок в Клагенфурті.

Змова Зринських-ФранкопанаРедагувати

Після вкрай непопулярного Вашварского миру, підписаного у 1664 році австрійськими Габсбургами й Османською імперією, згідно з яким Австрія повертала туркам частину хорватських та угорських територій, захоплених у них під час австро-турецької війни 1663—1664 років, було організовано змову за участю хорватської та угорської знаті проти Габсбургів. Лідерами змовників були чоловік Катаріни Петро Зринський, її зведений брат Фран Крсто Франкопан і угорський граф Ференц Вешшеленьї. Змова не здобула необхідної підтримки, а в березні 1670 року всі троє його лідерів були кинуті до в'язниці. 30 квітня 1671 року Петро і Фран Крсто були страчені у Вінер-Нойштадті. Напередодні своєї страти Петро написав прощального листа дружині Катаріні, в якому просив прощення і благословення у Бога для своїх близьких.

Крах змови прийшов до фактичного знищення роду Зринських, а їхні володіння і майно або були конфісковані, або розграбовані. Катаріна була заарештована і ув'язнена в місті Брукк-ан-дер-Мур, а потім засуджена до ув'язнення віденським судом. Решту свого життя Катаріна провела в домініканському монастирі в Граці разом зі своєю дочкою Авророю Веронікою, де і померла 16 листопада 1673 року.

ГенеалогіяРедагувати

Спадщина та визнанняРедагувати

Хорватський політик Анте Старчевич вважається першим, хто почав кампанію з політичної реабілітації керівників змови Зринських-Франкопана у своїй промові 26 липня 1861 року в хорватському парламенті. Його промова стимулювала відродження інтересу до цієї історії й особистостей Петра Зринськи та Франа Крсто Франкопана. Ці імена стали звучати публічно і використовувалися в закликах хорватських політиків до ще більшої хорватської незалежності від Австро-Угорщини. У 1880 році був навіть створений комітет для перенесення останків змовників з Вінер-Нойштадт до Хорватії. У 1893 році письменник і політик Євген Кумичич опублікував історичний роман під назвою «Змова Зринських-Франкопана» (хорв. Urota Zrinsko-Frankopanska), що сприяло подальшому зростанню слави цих героїв як хорватських патріотів і мучеників за свободу.

У підсумку останки змовників були передані в Хорватії в 1919 році і були зустрінуті натовпами людей в Загребі. До цього часу Катаріна Зринська також шанувалася як велика хорватська жінка минулого і символ патріотизму. У роки, що передували Першій світовій війні, по всій Хорватії і серед діаспор хорватів в інших країнах виникали жіночі товариства, що носили ім'я Катаріни Зринської. Найстарішою організацією була «Хорватська жінка» (хорв. Hrvatska žena), заснована в 1914 році в чилійському Пунта-Аренасе.

У 1919 році в Карловаці була утворена Katarina Zrinjska, перша така жіноча організація в Хорватії. До товариства входили жінки середнього класу і католицького віросповідання, метою яких було заохочення своїх членів, щоб вони були добрими католичками, чесними громадянам, зразковими матерями тощо. Досягалося це шляхом проведення пікніків, концертів, лекцій та інших подібних заходів.[7]. Подібні товариства були активні до початку 1940-х років, поки не були розпущені в травні 1943 року указом маріонеткового уряду Незалежної держави Хорватія.

Після розпаду Югославії на початку 1990-х років ці жіночі організації почали відроджуватися.

Багато площ і вулиць у Хорватії носять ім'я Катаріни Зринської, включаючи і Площу Катаріни (хорв. Katarinin trg) в центральній частині Загреба.

У 1999 році Хорватський народний банк випустив в обіг срібну пам'ятну монету з Катаріною Зринськи в серії «Знамениті жінки Хорватії», номіналом у 200 кун.[8]

ПриміткиРедагувати

  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118945432 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Faceted Application of Subject Terminology
  3. а б FemBio: Банк данных о выдающихся женщинах, Frauerdatenbank
  4. Faceted Application of Subject Terminology. (Hozzáférés: 2017. 9 жовтня.)
  5. FemBio. (Hozzáférés: 2017. 9 жовтня.)
  6. Integrált katalógustár. (Hozzáférés: 2015. 15 жовтня.)
  7. Hrvatska revija Društvo Katarina grofica Zrinski
  8. Katarina Zrinska. Хорватский народный банк. Архів оригіналу за 2011-05-22. Процитовано 1 мая 2015. 

ПосиланняРедагувати