Відкрити головне меню

Василь Васильович Каталєй (1818-1877) — російський генерал, учасник російсько-турецької війни 1877—1878 рр.

Василь Васильович Каталєй
Василий Каталей.jpg
Народження 1818(1818)
Плоске, Ніжинського повіту
Смерть 21 грудня 1877(1877-12-21)
Болгарія
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Приналежність Російська імператорська армія
Рід військ піхота
Освіта Ніжинська гімназія вищих наук
Звання Imperial Russian Army LtGen 1917 h.png Генерал-лейтенант
Командування Дніпровський 46-й піхотний полк
Війни / битви Російсько-турецька війна (1877—1878)
Нагороди
орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня

БіографіяРедагувати

Походив з обер-офіцерських дітей, народився в 1818 р. Виховувався в Ніжинському ліцеї князя Безбородька. 1836 року вступив до Якутського піхотного полку на військову службу, проведений в прапорщики 26 червня 1838 року. 1860 року проведений в полковники і призначений командиром Дніпровського піхотного полку. Потім командував полками: Кексгольмського гренадерський Імператора Австрійського і Лейб-гвардії Литовським.

1864 року Василь Каталєй підвищений до генерал-майора, 30 серпня 1869 року зарахований до Свити його величності і призначений виконуючим обов'язки начальника місцевих військ Казанського військового округу, а 1872 року переміщений на таку ж посаду до Петербурзького військового округу. 13 травня 1873 року Василь Каталєй підвищений в генерал-лейтенанти[1].

з квітня 1875 числився членом Головного комітету з улаштування та утворення військ.

При сформування наприкінці 1876 р. діючий армії призначений начальником її військових сполучень, а в березні наступного року переміщений на посаду начальника 3-ї гвардійської піхотної дивізії, на чолі якої взяв участь в облозі Плевни і відбитті прориву з неї турків 28 листопада. При переслідуванні турків, що відступали від Араб-Конакова, Шандорніка і Ташкісена, слідуючи 21 грудня 1877 року верхи зі своїм штабом на чолі роти, яка йшла в авангарді, Каталєй поблизу села Марківці потрапив під обстріл рушничним вогнем з дистанції 700 кроків і був убитий на місці. Разом з ним був убитий і їхав поруч командир бригади генерал-майор Філософів[2][3].

Похований у родовому маєтку у селі Плоске Ніжинського повіту[4].

Василю Каталєю належить ряд статей в «Військовому збірнику» і «Руському інваліду» з питань освіти і виховання військ.

Пам'ятьРедагувати

 
Пам'ятник Василю Каталєю та Дмитру Філософову

Гвардійський російський пам'ятник побудований 1885 року на добровільні пожертвування військовослужбовців третьої гвардійської піхотної дивізії. У Софії став відомий як «Пам'ятник російських генералів». 1942 року він був зруйнований, за наказом фашистського болгарського офіцера. 1978 року пам'ятник був повністю відновлений.

Після усунення від влади Болгарської комуністичної партії в 1989 жодна державна інстанція за монументом не доглядала. Були вкрадені частини металевих виробів, облицювання та інші. 2007-2008 років пам'ятник був повністю відреставрований. Необхідні кошти були надані Асоціацією болгарських медій у світі, Національним рухом «Руссофіли», Російський фонд для світу — Москви, «Руснефтехім Болканс» АД, сем. Мелік-Пашаєва і Стефан Шарлопов. Урочисте відкриття відбулося 19 лютого 2008 р.[5][6]

ПриміткиРедагувати

  1. Милорадович Г. А. Список лиц свиты их величеств с царствования императора Петра I по 1886 год. СПб., 1886.
  2. Военная энциклопедия / Под ред. В. Ф. Новицкого и др. — СПб.: т-во И. В. Сытина, 1911—1915. — Т. 1.
  3. Освободителната война 1877—1878, ДИ «П.Берон», София, 1986, с. 28, 126, 143—144
  4. Каталей Василий Васильевич
  5. Преди — сега: паметникът на руските генерали Василий Каталей и Дмитрий Философов
  6. София. Паметник на ген. Василий Каталей и ген. Дмитрий Философов. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 29 листопада 2011.