Ка́стор[8] (α Gem / α Близнят) — друга за яскравістю зоря сузір'я Близнят, одна з найяскравіших зір неба. Хоча Баєр позначив її як «α», найяскравішою зорею сузір'я є Поллукс: він має меншу екліптичну широту, і тому Баєр позначив його як β Близнят. Неозброєному оку Кастор здається одиночною зорею, але насправді це шестикратна зоряна система, яка складається з трьох пар подвійних зір.

Кастор
Зображення
Маса 4,2770484E+30 кг
Названо на честь Кастор
Каталожний код 2MASS J07343598+3153184[1], HIP 36850[1], IRAS 07314+3159[1], SAO 60198[1], GJ 278.0[1], α Gem, PLX 1785[1], CCDM J07346+3153AB[1], ADS 6175 AB[1], FK5 287[1], HIC 36850[1], IRC +30188[1], LTT 12038[1], NLTT 18087[1], PLX 1785.00[1], PMC 90-93 208[1], PPM 72938[1], RAFGL 1144[1], SRS 30287[1], TD1 10405[1], UBV 7277[1], WDS J07346+3153AB[1], AG+31 789[1], BD+32 1581[1], 66 Gem, TIC 239187687[1] і GC 10120[1]
Персонаж твору Birth of the Federationd
Сузір'я Близнята
Відстань від Землі 49,8 світловий рік
Швидкість обертання зорі 20 км/с[2]
Паралакс 64,12 ± 3,75 кутова мілісекунда[3]
Власний рух за схиленням −145,19 ± 2,95 кутова мілісекунда на рік[3]
Власний рух за прямим піднесенням −191,45 ± 3,95 кутова мілісекунда на рік[3]
Радіальна швидкість 5,4 ± 0,5 км/с[4]
Спектральний клас A1.5 IV+[5]
Видима зоряна величина 1,58[6][7]
Світність 1,1537592E+30 ват
Абсолютна зоряна величина 1,332
Металічність 0,1[2]
Радіус 2,31 сонячний радіус
Епоха J2000.0[3][1]
Пряме піднесення 1,9835575 радіан[3]
Схилення 0,5565555 радіан[3]
Ефективна температура 9900 K[2]
Поверхнева гравітація 10 000 сантиметр на секунду в квадраті[2]
CMNS: Кастор у Вікісховищі
Кастор у сузір'ї Близнюків
Кастор A і B

Характеристики

ред.

Оптичну подвійність Кастора помітив Джованні Кассіні ще в 1678 році. Кутова відстань між компонентами із блиском 1,96m (Кастор А) і 2,91m (Кастор B) становить 4″ (станом на 2004 р.), період обертання — приблизно 467 років (сукупна видима зоряна величина — 1,58m). Кожний із компонентів є спектрально-подвійною зорею.

Кастор уперше зареєстрував як подвійну зорю Джеймс Паунд[en] у 1718 році. Відстань між бінарними системами Кастор A і Кастор B збільшилася з приблизно 2″ (кутових секунди) у 1970 році до приблизно 6″ у 2017 році[9][10] Ці пари мають зоряні величини 1,9 і 3,0, відповідно.

Було з'ясовано, що тьмяна змінна зоря 9-ї зоряної величини YY Близнят фізично пов'язана з Кастором. Вона розташована на кутовій відстані 73″ (1010 а. о.) від чотирьох компонентів, їй присвоєна умовна позначка Кастор C. Кастор C обертається навколо загального центра мас системи за час щонайменше кілька десятків тисяч років і теж є спектрально-подвійною зорею. Крім того, Кастор C є змінною типу BY Дракона.

Отже, Кастор — багатократна зоря, що складається із шести компонентів:

Параметр Компонент
Aa Ab Ba Bb Ca Cb
Спектральний клас A1 V Невідомий (найвірогідніше M5 V) A2 Vm M2 V M0.5 Ve M0.5 Ve
Маса (M) 2,15 0,4—0,6 1,7 0,4—0,6 0,62 0,57
Радіус (R) 2,3 ? 1,6 ? 0,76 0,68

Кастор — перша подвійна зоря, у якої ще Вільям Гершель в 1804 році виявив явний орбітальний рух.

Кастор названо на честь одного з міфічних близнюків Діоскурів, матір'ю яких була красуня Леда; батьком Кастора був Тіндарей.

Рух у просторі

ред.

Досліджуючи інші зірки, які схожі за віком і властивостями на Кастор і рухаються подібним із ним чином, астрономи виокремили рухому групу зір Кастора. Ця невелика група містить близько 16 зір.

Найближче оточення зорі

ред.

Перелічені нижче зоряні системи розташовані на відстані в межах 20 світлових років від системи Кастора:

Зоря Спектральний клас Відстань (св. років)
GJ 1096 M V 5,2
V376 Близнят K2-8 V 5,8
HD 65583 G8 V 6,5
GJ 3491 K V 8,3
Росс 987 M0,5 V 8,3
ρ Близнят F0 V / ? / ? 8,9
GJ 3478 M0 V 9,0
37 Близнят G0 V 11
δ Близнят F0-2 V-IV / K3-6 V / ? 12
HD 52711 G4 V 13
χ Рака F6 V 13
DX Рисі G5 V 14
ψ5 Візничого G0 V 14
HD 55575 G0 V 15
55 Рака G8 V / M3,5-4 V 17
HIP 35389 A0 V 18
10 Великої Ведмедиці F5 V / G5 V / ? 18
β Близнят K0 IIIb 18
HD 257498 G0 V 19

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб SIMBAD Astronomical Database
  2. а б в г Gebran, M., Paletou, F. A new method for the inversion of atmospheric parameters of A/Am stars // Astron. Astrophys. / T. ForveilleEDP Sciences, 2016. — Vol. 589. — 10 p. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846doi:10.1051/0004-6361/201528052arXiv:1603.01146
  3. а б в г д е Leeuwen F. v. Validation of the new Hipparcos reduction // Astron. Astrophys. / T. ForveilleEDP Sciences, 2007. — Vol. 474, Iss. 2. — P. 653–664. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846doi:10.1051/0004-6361:20078357arXiv:0708.1752
  4. Gontcharov G. A. Pulkovo Compilation of Radial Velocities for 35 495 Hipparcos stars in a common system // Ast. Lett. / R. SunyaevNauka, Springer Science+Business Media, 2006. — Vol. 32, Iss. 11. — P. 759–771. — ISSN 1063-7737; 1562-6873; 0320-0108; 0360-0327doi:10.1134/S1063773706110065arXiv:1606.08053
  5. Corbally C. J. Contributions to the Nearby Stars (NStars) Project: Spectroscopy of Stars Earlier than M0 within 40 Parsecs: The Northern Sample. I // Astron. J. / J. G. III, E. VishniacNYC: IOP Publishing, AAS, University of Chicago Press, AIP, 2003. — Vol. 126, Iss. 4. — P. 2048–2059. — ISSN 0004-6256; 1538-3881doi:10.1086/378365arXiv:astro-ph/0308182
  6. Ducati, J. R. Catalogue of Stellar Photometry in Johnson's 11-color system — 2002. — Vol. 2237.
  7. Mallama A. Sloan magnitudes for the brightest stars // Journal of the American Association of Variable Star Observers — 2014. — Т. 42. — С. 443. — ISSN 0271-9053; 2380-3606
  8. Астрономический календарь. Постоянная часть. 7-е изд., переработанное. Под ред. В. К. Абалакина. — М.: Наука, 1981
  9. Heintz, W. D. (1 жовтня 1980). Micrometer observations of double stars and new pairs. X. The Astrophysical Journal Supplement Series. Т. 44. с. 111—136. doi:10.1086/190686. ISSN 0067-0049. Процитовано 15 травня 2023.
  10. Tokovinin, A. A. (1 липня 1997). MSC - a catalogue of physical multiple stars. Astronomy and Astrophysics Supplement Series (англ.). Т. 124, № 1. с. 75—84. doi:10.1051/aas:1997181. ISSN 0365-0138. Процитовано 15 травня 2023.

Література

ред.
  • Зигель Ф. Ю. Сокровища звёздного неба: Путеводитель по созвездиям и Луне. — М: Наука, 1986. — 296 с.

Посилання

ред.
  • Castor 6. SolStation (англ.). Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 2 січня 2007.