Відкрити головне меню

Лев Я́кович Ка́рпов (рос. Лев Яковлевич Карпов; * 18 (30) квітня 1879(18790430), Київ — † 6 січня 1921, Москва) — учений, революціонер, організатор хімічної промисловості.

Лев Якович Карпов
Карпов Лев Якович.jpg
Народився 18 (30) квітня 1879(1879-04-30)
Київ
Помер 6 січня 1921(1921-01-06) (41 рік)
Москва
Поховання Некрополь біля Кремлівської стіни
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність хімік
Alma mater Московське вище технічне училище
Сфера інтересів хімія

Карпов Лев Якович у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Лев Якович Карпов народився 18 квітня (30 квітня за новим стилем) 1879 року в Києві в сім'ї прикажчика.

1896 року вступив до Московського вищого технічного училища, але тільки 1910 року закінчив його. Навчання переривалося численними арештами за участь у революційному русі. За освітою — хімік.

Член московського «Союзу боротьби за визволення робітничого класу», один з організаторів і керівників «Північного союзу РСДРП».

У 1911—1915 роках займався організацією каніфольно-скипідарного виробництва в Росії; уперше налагодив виробництво в російській імперії хлороформу та рідкого хлору.

У 1915—1917 роках — директор Бондюзького хімічного заводу на Камі.

Від 1918 року перебував на радянській роботі. Один із засновників Центральної хімічної лабораторії Вищої ради народного господарства в Москві (згодом Фізико-хімічний інститут імені Льва Карпова).

Помер 6 січня 1921 року в Москві. Ілля Збарський, син Бориса Збарського, писав: «1921 рік. Узимку помер Лев Якович Карпов; він довго хворів, і московські знаменитості лікували його від малярії і всіх можливих хвороб, яких у нього насправді не було. Правильний, але вже запізнілий діагноз поставив знаменитий Дмитро Дмитрович Плетньов, який відразу визначив сепсис із фокусом в серце. Протягом усієї хвороби Карпова батько був при ньому та робив усе можливе, щоб урятувати його. Після смерті Карпова щойно відбудований Інститут фізичної хімії назвали його іменем. У флігелі, вцілілому при погромі, оселилася сім'я Лева Яковича — його вдова Ганна Самійлівна і сини, Володя і Юра» [1].

Поховали Карпова біля Кремлівської стіни.

Сім'яРедагувати

  • Дружина — Ганна Самійлівна Лувіщук (18831968) — революціонерка, директор Державного історичного музею в Москві (1940—1962).
  • Син Володимир Львович Карпов (19071986) — хімік-технолог, один із творців радянської радіаційної хімії полімерів, лауреат Державної премії СРСР (1969).
  • Син Юрій Львович Карпов (19121996) — фахівець у галузі експериментальної аеродинамікии та балістики, лауреат Сталінської премії (1951), Державної премії СРСР (1974).

Пам'ятьРедагувати

У 1930-і роки в Леніграді (нині Санкт-Петербург) встановлено мармурову дошку Льву Карпову (адреса — Ліговський проспект, 281).

У Татарстані є відкрите акціонерне товариство «Хімічний завод ім. Л. Я. Карпова».

ПриміткиРедагувати

  1. Збарский Илья. Объект № 1. — Москва: Вагриус, 2000. — С. 26.

ЛітератураРедагувати

  • Українська радянська енциклопедія : [в 12-ти т.] / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — Т. 5 : Кантата — Кулики. — К. : Голов. ред. УРЕ, 1980. — С. 47.
  • Большая советская энциклопедия. — 3-е издание.[недоступне посилання з липень 2019]
  • Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецова Г. И. Химики : Биографический справочник. — К. : Наукова думка, 1984. — С. 224.
  • Писаржевский О. Н. Страницы жизни большевика-ученого: О Л. Я. Карпове. — Москва: Госполитиздат, 1960. — 31 с.
  • Светом ленинских идей. — 2-ое издание. Москва, 1969.
  • Волков В. А., Карпов В. Л., Карпов Ю. Л., Сакодынский К. И. Лев Яковлевич Карпов. — Москва, 1984. — 92 с.

ПосиланняРедагувати