Карпенко Юрій Олександрович

Карпе́нко Ю́рій Олекса́ндрович (29 вересня 1929(19290929), м. Малин, тепер Житомирська область — 10 грудня 2009, Одеса) — український мовознавець, доктор філологічних наук, професор , академік АН ВШ України, член-кореспондент НАН України.

Карпенко Юрій Олександрович
Юрій Олександрович Карпенко під час навчання в університеті
Народився	29 вересня 1929(1929-09-29) м. Малин, тепер Житомирська область, УРСР
Помер	10 грудня 2009(2009-12-10) (80 років) Одеса,  Україна
Національність	українець
Діяльність	мовознавець
Відомий завдяки	ономастика, діалектологія
Alma mater	Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Науковий ступінь	доктор філологічних наук
Заклад	Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Членство	НАН України
Звання	професор

Зміст

БіографіяРедагувати

Ю. О. Карпенко народився 29 вересня 1929 року на Житомирщині. У 1953 році з відзнакою закінчив філологічний факультете Львівського університету. В 1953 - 1956 роках навчався в аспірантурі в Чернівецькому університеті. Згодом працював викладачем кафедр української мови, загального мовознавства, а з 1958 року — завідувачем кафедри загального мовознавства, з 1965 року — деканом філологічного факультету Чернівецького університету. З 1968 року працював в Одеському університеті завідувачем кафедри загального і слов'янського мовознавства, з 1978 року  — завідувачем кафедри російської мови, з 1991 року — завідувачем кафедри української мови, з 2001 року — професором кафедри української мови.

Помер 10 грудня 2009 року в м. Одеса.

Наукова діяльністьРедагувати

В 1956 році захистив дивертацію "Історія форм кількісних численників в українській мові" на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук. В 1967 році захистив докторську дисертацію "Топонімія Буковини". В 1968 році присвоєно вчене звання професора.

Академік АН вищої школи України (1996 р.), член-кореспондент НАН України (2006 р.).

«Вступ до мовознавства». Перевидання 2009 року

Докладно вивчив топонімію Буковини та Одещини, розробив концепції топонімічної системи, взаємовідношення власних і загальних назв, принципів ономастичної етимології, функціонування власних назв у художньому тексті.

Підготував 62 кандидати наук і 5 докторів наук.

Був членом редколегії республіканського журналу "Мовознавство", відповідальним редакотором періодичного видання "Записки з ономастики".

ПублікаціїРедагувати

Написав 485 наукових праць.

Найвидатніші праці:

• Топонімія Буковини. - К.: Наукова думка, 1973. - 238 с.
• Названия звездного неба. - М.: Наука, 1981. - 184 с.
• Вступ до мовознавства: Підручник...- К.: Вища школа, 1983. - 190 с.
• Фонетика і фонологія сучасної української літературної мови: Учб. посібник. - Одеса: Чорномор'я, 1996. - 148 с.
• Українська гіпотеза// Мовознавство. - 1993. - № 5. - С. 3 - 8.

та багато інших.

Очолював укладання і є співавтором семи топонімічних словників:

• «Топонімія південно-східної Одещини» (1975);
• «Гідронімія Нижнього Подністров'я» (1981)

та інших.

Сім'яРедагувати

Дружина - Карпенко Муза Вікторівна, кандидат філологічних наук, доцент, працювала на кафедрі російської мови Одеського університету.

Дочка - Карпенко Олена Юрійовна, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри граматики англійської мови Одеського національного університету.

Син - Карпенко Олексій Юрійович, кандидат наук, працював в Одеському політехнічному інституті.

ЛітератураРедагувати

• Українська мова. Енциклопедія. Під ред. Русанівського В. М. та ін. — К.: Українська енциклопедія, 2007 (Третє видання)
• Професори Одеського (Новоросійського) університету: Біографічний словник. – Т. 3: К – П. – 2-у вид., доп./ Відп. ред. В. А. Сминтина. – Одеса: Астропринт, 2005. – С. 36 - 38.
• Біографія мовознавця
• Домашня сторінка з текстами публікацій