Карпенко Юрій Олександрович
Карпенко Юрій Олександрович | |
---|---|
Юрій Олександрович Карпенко під час навчання в університеті | |
Народився |
29 вересня 1929 м. Малин, тепер Житомирська область, ![]() ![]() |
Помер |
10 грудня 2009 (80 років) Одеса, ![]() |
Національність | українець |
Діяльність | мовознавець |
Alma mater | Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича |
Сфера інтересів | ономастика, діалектологія |
Заклад | Одеський національний університет імені І. І. Мечникова |
Посада | завідувач кафедри |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор філологічних наук |
Член | НАН України |
Карпе́нко Ю́рій Олекса́ндрович (29 вересня 1929, м. Малин, тепер Житомирська область — 10 грудня 2009, Одеса) — український мовознавець, доктор філологічних наук, професор , академік АН ВШ України, член-кореспондент НАН України.
БіографіяРедагувати
Ю. О. Карпенко народився 29 вересня 1929 року на Житомирщині. У 1953 році з відзнакою закінчив філологічний факультете Львівського університету. В 1953 - 1956 роках навчався в аспірантурі в Чернівецькому університеті. Згодом працював викладачем кафедр української мови, загального мовознавства, а з 1958 року — завідувачем кафедри загального мовознавства, з 1965 року — деканом філологічного факультету Чернівецького університету. З 1968 року працював в Одеському університеті завідувачем кафедри загального і слов'янського мовознавства, з 1978 року — завідувачем кафедри російської мови, з 1991 року — завідувачем кафедри української мови, з 2001 року — професором кафедри української мови.
Помер 10 грудня 2009 року в м. Одеса.
Наукова діяльністьРедагувати
В 1956 році захистив дисертацію "Історія форм кількісних численників в українській мові" на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук. В 1967 році захистив докторську дисертацію "Топонімія Буковини". В 1968 році присвоєно вчене звання професора.
Академік АН вищої школи України (1996 р.), член-кореспондент НАН України (2006 р.).
Докладно вивчив топонімію Буковини та Одещини, розробив концепції топонімічної системи, взаємовідношення власних і загальних назв, принципів ономастичної етимології, функціонування власних назв у художньому тексті. Очолював укладання і є співавтором семи топонімічних словників (наприклад, «Топонімія південно-східної Одещини» (1975 р.), «Гідронімія Нижнього Подністров'я» (1981 р.))
Підготував 62 кандидати наук і 5 докторів наук.
Був членом редколегії республіканського журналу "Мовознавство", відповідальним редакотором періодичного видання "Записки з ономастики". Опублікував 485 наукових праць.
Деякі праціРедагувати
- Топонімія Буковини. - К.: Наукова думка, 1973. - 238 с.
- Названия звездного неба. - М.: Наука, 1981. - 184 с.
- Вступ до мовознавства: Підручник...- К.: Вища школа, 1983. - 190 с.
- Фонетика і фонологія сучасної української літературної мови: Учб. посібник. - Одеса: Чорномор'я, 1996. - 148 с.
- Українська гіпотеза// Мовознавство. - 1993. - № 5. - С. 3 - 8.
РодинаРедагувати
Дружина - Карпенко Муза Вікторівна, кандидат філологічних наук, доцент, працювала на кафедрі російської мови Одеського державного університету.
Дочка - Карпенко Олена Юрійовна, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри граматики англійської мови Одеського національного університету.
Син - Карпенко Олексій Юрійович, кандидат наук, працював в Одеському політехнічному інституті.
ЛітератураРедагувати
- Українська мова. Енциклопедія / Під ред. Русанівського В. М. та ін. — Вид 3. — К.: Українська енциклопедія, 2007.
- Професори Одеського (Новоросійського) університету: Біографічний словник. – Т. 3: К – П. – 2-е вид., доп./ Відп. ред. В. А. Сминтина. – Одеса: Астропринт, 2005. – С. 36 - 38.
ПосиланняРедагувати
- Домашня сторінка з текстами публікацій
- Енциклопедія сучасної України//http://esu.com.ua/search_articles.php?id=10049