Карпенко Юрій Олександрович

|Посада=

Карпенко Юрій Олександрович
Юрій Олександрович Карпенко під час навчання в університеті
Народився	29 вересня 1929(1929-09-29) м. Малин, тепер Житомирська область, УРСР,  СРСР
Помер	10 грудня 2009(2009-12-10) (80 років) Одеса,  Україна
Національність	українець
Діяльність	мовознавець
Alma mater	Львівський національний університет імені Івана Франка
Галузь	ономастика, діалектологія
Заклад	Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Посада	завідувач кафедри
Звання	професор
Ступінь	доктор філологічних наук
Членство	НАН України

Карпе́нко Ю́рій Олекса́ндрович (29 вересня 1929(19290929), м. Малин, тепер Житомирська область — 10 грудня 2009, Одеса) — український мовознавець, доктор філологічних наук, професор , академік АН ВШ України, член-кореспондент НАН України.

Біографія

Ю. О. Карпенко народився 29 вересня 1929 року на Житомирщині. У 1953 році з відзнакою закінчив філологічний факультете Львівського університету. В 1953—1956 роках навчався в аспірантурі в Чернівецькому університеті. Згодом працював викладачем кафедр української мови, загального мовознавства, а з 1958 року — завідувачем кафедри загального мовознавства, з 1965 року — деканом філологічного факультету Чернівецького університету. З 1968 року працював в Одеському університеті завідувачем кафедри загального і слов'янського мовознавства, з 1978 року  — завідувачем кафедри російської мови, з 1991 року — завідувачем кафедри української мови, з 2001 року — професором кафедри української мови.

Помер 10 грудня 2009 року в м. Одеса.

Наукова діяльність

В 1956 році захистив дисертацію «Історія форм кількісних численників в українській мові» на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук. В 1967 році захистив докторську дисертацію «Топонімія Буковини». В 1968 році присвоєно вчене звання професора.

Академік АН вищої школи України (1996 р.), член-кореспондент НАН України (2006 р.).

«Вступ до мовознавства». Перевидання 2009 року

Докладно вивчив топонімію Буковини та Одещини, розробив концепції топонімічної системи, взаємовідношення власних і загальних назв, принципів ономастичної етимології, функціонування власних назв у художньому тексті. Очолював укладання і є співавтором семи топонімічних словників (наприклад, «Топонімія південно-східної Одещини» (1975 р.), «Гідронімія Нижнього Подністров'я» (1981 р.))

Підготував 62 кандидати наук і 5 докторів наук.

Був членом редколегії республіканського журналу «Мовознавство», відповідальним редакотором періодичного видання «Записки з ономастики». Опублікував 485 наукових праць.

Деякі праці

• Топонімія Буковини. — К.: Наукова думка, 1973. — 238 с.
• Названия звездного неба. — М.: Наука, 1981. — 184 с.
• Вступ до мовознавства: Підручник…- К.: Вища школа, 1983. — 190 с.
• Фонетика і фонологія сучасної української літературної мови: Учб. посібник. — Одеса: Чорномор'я, 1996. — 148 с.
• Українська гіпотеза// Мовознавство. — 1993. — № 5. — С. 3 — 8.

Родина

Дружина — Карпенко Муза Вікторівна, кандидат філологічних наук, доцент, працювала на кафедрі російської мови Одеського державного університету.

Дочка — Карпенко Олена Юрійовна, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри граматики англійської мови Одеського національного університету.

Син — Карпенко Олексій Юрійович, кандидат наук, працював в Одеському політехнічному інституті.

Література

• Українська мова. Енциклопедія / Під ред. Русанівського В. М. та ін. — Вид 3. — К.: Українська енциклопедія, 2007.
• Професори Одеського (Новоросійського) університету: Біографічний словник. — Т. 3: К — П. — 2-е вид., доп./ Відп. ред. В. А. Сминтина. — Одеса: Астропринт, 2005. — С. 36 — 38.

Посилання

• Домашня сторінка з текстами публікацій
• Енциклопедія сучасної України//http://esu.com.ua/search_articles.php?id=10049