Відкрити головне меню

Карпенко Олександр Григорович

Олекса́ндр Григо́рович Карпе́нко (10 травня 1977(19770510) —28 серпня 2014) — молодший сержант Збройних сил України.

Карпенко Олександр Григорович
UA-OR4-CPL-GSB-H(2015).png Молодший сержант
Карпенко Олександр Григорович.jpg
Загальна інформація
Народження 10 травня 1977(1977-05-10)
Радалівка
Смерть 28 серпня 2014(2014-08-28) (37 років)
Новозар'ївка
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ Емблема механізованих військ (2007).png Механізовані війська
Формування
92 ОМБр.png
 92 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Короткий життєписРедагувати

Був старшою дитиною, ріс із двома молодшими братами, закінчив школу в Запсіллі, де й познайомився із майбутньою дружиною. Пройшов строкову службу в Національній гвардії України. Після демобілізації працював водієм у Запсіллі. 1997 року одружився, подружжя переїхало до Кременчука. 2003 року повернувся в село; майстер на всі руки, сам побудував будинок для сім'ї, любив землю та захоплювався технікою, разом з меншими братами створив власне маленьке фермерське господарство. Працював у Кременчуці на тютюновій фабриці.

Доброволець, призваний за мобілізацією 2 серпня. Молодший сержант, старший стрілець — водій БТР 92-ї окремої механізованої бригади.

Ротно-тактична група рухалась у район Старобешевого з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. У 5 км на схід від міста Комсомольське (Донецька область) о 4-й ранку колона потрапила під масований обстріл російських військ із РСЗВ «Град», мінометів і танків та ДРГ терористів. Тоді ж полягли Руслан Батраченко, Юрій Безщотний, Сергій Бризгайло, Антон Бутирін, Андрій Деребченко, Олександр Карасик, Василь Лепетюха, Ігор Романцов, Сергій Чорний.

16 вересня пошуковцями вивезено 8 тіл загиблих із братської могили неподалік села Новозар'ївка.

Упізнаний за експертизою ДНК, 18 березня 2015 року похований у селі Запсілля (Кременчуцький район).

Залишилися дружина Людмила, вчителька Омельницької школи, син Богдан та донька Анастасія (16 і 12 років).

Нагороди та вшануванняРедагувати

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений:

  • 17 липня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).[1]

ПриміткиРедагувати

  1. Указ Президента України від 17 липня 2015 року № 436/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

ДжерелаРедагувати