Карпачова Ніна Іванівна

Ні́на Іва́нівна Карпачо́ва (нар. 12 серпня 1957, Чадир-Лунга, Молдавська РСР, СРСР) — українська правниця, уповноважена Верховної Ради України з прав людини (19982012), кандидатка юридичних наук, доцент; колишня член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Ніна Іванівна Карпачова
Уповноважена Верховної Ради України з прав людини
14 квітня 1998 — 27 квітня 2012
Президент Леонід Кучма
Віктор Ющенко
Віктор Янукович
Наступник Лутковська Валерія Володимирівна
Народилася 12 серпня 1957(1957-08-12) (64 роки)
Чадир-Лунга, Молдавська РСР, СРСР
Відома як адвокатка, політична діячка
Місце роботи КНУ імені Тараса Шевченка
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Національність українка
Освіта Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Політична партія безпартійна
Професія правниця
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги перед Польщею» (Офіцерський Хрест)
Заслужений юрист України
first-ombudsman.org.ua

БіографіяРедагувати

Народилася 12 серпня 1957 (Чадир-Лунга, Молдавська РСР). Батько Іван Кузьмич (1932–1984) та мати Луїза Петрівна (1933–2002) — правники.

Закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка, юридичний факультет (1974–1979), правознавка; аспірантка Академії суспільних наук, Москва (1991).

Народна депутатка України 5-го скликання з квітня 2006 від Партії регіонів, № 2 в списку. На час виборів: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, безпартійна. Член Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (липень 2006 — лютий 2007), член фракції Партії регіонів (травень 2006 — лютий 2007).

З березня 1998 — кандидатка в народні депутати України, виборчий округ № 7, АР Крим. З'явилися 57.0 %, за 7.4 %, 3 місце з 14 претендентів. На час виборів: народний депутат України.

Народний депутат України 2 скликання з квітня 1994 (2-й тур), Алуштинський виборчий округ № 28, Республіка Крим, висунена трудовим колективом, член групи «Незалежні». На час виборів: Сімферопольський державний університет, доцент 1-й тур: з'явилося 65.7 %, за 48.24 %. 2-й тур: з'явилося 66.9 %, за 70.35 %. 5 суперників (осн. — Крисов Л. І., н. 1954; виконком Судакської міськради, заступник голови; 1-й тур — 8.60 %, 2-й тур — 15.05 %).

1975 — експедиторка, претензіоністка торгмортрансу, Керч.

1975-1977 — секретарка комітету комсомолу, Керченський судномеханічний технікум.

1977-1979 — студентка, 1979 — інструкторка комітету комсомолу, Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

1979-1981 — юрисконсультка рибоконсервної філії, ВО «Керчрибпром».

1981-1982 — 2-а секретарка, Керченський МК ЛКСМУ.

1982-1984 — слухачка, ВПШ при ЦК КПУ.

1984-1985 — консультантка, Кримський обласний будинок політосвіти, Сімферополь.

1985-1988 — секретар, Алуштинський МК КПУ.

1988-1991 — аспірант, Академія суспільних наук, Москва.

1991-1992 — радник з правових питань, Міжнародний центр Рерихів.

1992-1994 — доцент юридичного факультету, Сімферопольський державний університет.

1994-1998 — заступник голови Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, ВР України.

14 квітня 1998-17 листопада 2006 — Уповноважений ВР України з прав людини.

8 лютого 2007 знов призначена Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини[1].

27 квітня 2012 Верховна Рада України звільнила її з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у зв´язку із закінченням терміну повноважень[2].

Автор 4 законопроектів, прийнятих ВР України: «Усиновлення дітей-сиріт» (глава до Кодексу про шлюб та сім'ю України), глава 35-А до Цивільного процесуального кодексу України (судовий порядок усиновлення дітей-сиріт), Закону України «Про уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», Закону України щодо кримінальної відповідальності за торгівлю людьми (ст. «Торгівля людьми» Кримінального кодексу України). Голова оргкомітету Перших парламентських слухань щодо виконання Україною Конвенції ООН «Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок» (1995). Ініціатор і учасник створення Національного центру усиновлення дітей-сиріт при Міністерстві освіти України (1996). Очолювала урядові делегації України на міжнародних та європейських конференціях з проблем захисту прав людини. Віце-президент Всесвітнього конгресу українських юристів (1996-1998). З 1998 — член Європейського, з 2000 — Міжнародного інституту Омбудсмена. З 1999 — очолює Національну координаційну раду щодо запобігання торгівлі людьми в Україні.

Попередник:
 
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини
Карпачова Ніна Іванівна

 
Наступник:
Лутковська Валерія Володимирівна

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати