Кароліна Ройсс цу Ґряйц
Каролі́на Єлизаве́та І́да Ройсс цу Гряйц (нім. Caroline Reuß zu Greiz, 13 липня 1884 — 17 січня 1905) — принцеса Ройсс цу Гряйц, донька князя Генріха XXII та принцеси Іди цу Шаумбург-Ліппе, дружина великого герцога Саксен-Веймар-Ейзенаху Вільгельма Ернста. Благодійниця.
| Кароліна Ройсс цу Ґряйц | |
|---|---|
| нім. Caroline Reuß zu Greiz | |
 Фото Кароліни | |
| 4-а велика герцогиня Саксен-Веймар-Ейзенаху | |
| Початок правління: | 30 квітня 1903 |
| Кінець правління: | 17 січня 1905 |
|
| |
| Попередник: | Софія Нідерландська |
| Наступник: | Феодора Саксен-Мейнінгенська |
|
| |
| Дата народження: | 13 липня 1884 |
| Місце народження: | Ґряйц |
| Дата смерті: | 17 січня 1905 (20 років) |
| Місце смерті: | Веймар |
| Поховання | Веймарська герцогська усипальняd |
| Дружина: | Вільгельм Ернст Саксен-Веймар-Эйзенахський |
| Діти: | не було |
| Династія: | Ройсс |
| Батько: | Генріха XXII Ройсс цу Ґряйц |
| Мати: | Іда цу Шаумбург-Ліппе |
Біографія ред.
Кароліна народилась 13 липня 1884 року у Ґряйці четвертою дитиною та третьою донькою в родині князя Ройсс старшої лінії Генріха XXII Непоступливого та його дружини Іди цу Шаумбург-Ліппе. Дівчинка мала старших сестер Емму та Марію й брата Генріха. Згодом народились молодші сестри: Ерміна та Іда.
За кілька тижнів після народження Іди матір померла. Кароліні на той час було 7 років.
Князівство Ґряйц було найменшим у складі Німецької імперії: його площа становила всього 316,3 км2. Більша частина земель були приватною власністю Генріха XXII.[1] Родина була дуже заможною, але правитель надавав перевагу збереженню грошей, тож сімейство жило дуже економно, однак князівство позбавилось боргів.[2]
Діти отримували приватну освіту у замку, але дівчата брали уроки і за його стінами, разом із доньками місцевих фабрикантів. Там вони вперше спробували хліб із білого борошна, оскільки вдома їли тільки з непросіяного, через те, що він був дешевшим.[2]
Батько помер у квітні 1902 через хворе серце. Офіційним правителем князівства став старший брат Кароліни Генріх XXIV, однак внаслідок дитячої травми він не міг виконувати фактичні обов'язки правителя. Регентом Ройсс-Ґряйцу був призначений Генріх XIV молодшої лінії.
Родичі з материнського боку організували весільний союз Кароліни з великим герцогом Саксен-Веймар-Ейзенаху Вільгельмом Ернстом, який був найбагатшим правителем того часу, а також першим у черзі престолонаслідування Нідерландів.[3]
Сучасники свідчили, що принц виглядав непривабливо, був маленьким та досить товстим. Інші зауважували, що він мав складний характер: шалений та запальний, а також був галасливим, тупуватим та неосвіченим.
Про заручини було оголошено 10 грудня 1902 року.[4] Кароліна всіляко виступала проти цього шлюбу. На дівич-вечорі вона висловлювалася щодо свого нареченого так кепсько, що й пішла до імператора, який як весільний гість прибув до замку, з проханням відмінити цей шлюб. Але Вільгельм II відмовив їй і в наказовій формі звелів наступного дня одружитися.
Весілля відбулося 30 квітня 1903 року у Бюкебурзькому замку — резиденції її дядька Георга. На церемонію Кароліна вдягла атласну білу сукню, оздоблену мереживом. Серед гостей, окрім імператорського подружжя, були присутніми Генріх XIV Ройсс, княгиня-вдова Пауліна, королева Нідерландів Вільгельміна з чоловіком та інші.[5]
Шлюб був нещасливим та бездітним. Кароліна знайшла жорсткий етикет веймарського двору нестерпним і майже відразу втекла до Швейцарії, але чоловік невдовзі її повернув.
У шлюбі були сцени насильства. Велика герцогиня намагалася залишити Веймар таємно, однак план викрили і її довірені особи — фрейліна Анна фон Бернсдорф та камергер граф Медем — були віддалені від неї. Здоров'я великої герцогині почало гіршати, вона впала в меланхолію, з якої вже не вийшла.
Через свою соціальну та благодійну діяльність в народі вона була відома як «зірка Веймара». За її підтримки Макс Ліберман, Макс Клінгер та Гаррі Кесслер заснували Веймарську асоціацію художників. Кароліна вважалася покровителькою Генрі Клеменса ван де Вельде.
Вона померла 17 січня 1905 року за загадкових обставин. Офіційною версією стала пневмонія, однак багато хто вважав, що Кароліна вчинила самогубство.[6] Рохована у князівській усипальниці в Веймарі.
За п'ять років Вільгельм Ернст одружився вдруге.
Вшанування пам'яті ред.
На честь Кароліни названі:
Титули ред.
- 13 липня 1884 —30 квітня 1903 — Її Найясніша Високість Принцеса Кароліна Ройсс цу Ґряйц;
- 30 квітня 1903 —17 січня 1905 — Її Королівська Високість Велика Герцогиня Саксен-Веймар-Ейзенаху
Генеалогія ред.
.jpg)
Примітки ред.
- ↑ Martin, Frederick. The Statesman's Year Book, 1889. London: Macmillan and Co.
- ↑ а б Скромний князь [1] [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ До народження принцеси Юліани.
- ↑ "Ruler of Saxe-Weimar to Wed", The New York Times (Berlin), 10 December 1902
- ↑ "Ruler of Saxe-Weimar Weds To-day", The New York Times (Bueckeburg), 30 April 1903
- ↑ "Sad Fate of Two Grand Duchesses", The Washington Post, 29 September 1913 [2] (англ.)
- ↑ Вежа Кароліни у Кьочі [3] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (нім.)
Література ред.
- Bernhard Post, Dietrich Werner: Herrscher in der Zeitenwende: Wilhelm Ernst von Sachsen-Weimar-Eisenach, 1876–1923. Jena: Glaux, 2006; ISBN 3-931743-94-2
- Erika von Watzdorf-Bachoff: Im Wandel und in der Verwandlung der Zeit: ein Leben von 1878 bis 1963; aus dem Nachlass hrsg. von Reinhard R. Doerries. Steiner, Stuttgart, 1997; ISBN 3-515-07062-1; стор. 120 [4]
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кароліна Ройсс цу Ґряйц |
- Ройсс-Ґряйц (англ.)
- Профіль на Geneall.net (нім.)
- Профіль на Thepeerage.com [Архівовано 8 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- Генеалогія Кароліни Ройсс цу Ґряйц [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- Генеалогія Вільгельма Ернста Саксен-Веймар-Ейзенахського [Архівовано 11 лютого 2021 у Wayback Machine.] (англ.)