Кароліна Луїза Гессен-Дармштадтська

Кароліна Луїза Гессен-Дармштадтська (нім. Karoline Luise von Hessen-Darmstadt; 11 липня 1723 — 8 квітня 1783) — принцеса Гессен-Дармштадтська, донька ландграфа Гессен-Дармштадту Людвіга VIII та Шарлотти Ганау-Ліхтенберзької, дружина маркграфа Баденського Карла Фрідріха. Меценат, колекціонер і ботанік. Її «Кабінет живопису» поклав початок кунстхалле у Карлсруе, а колекція мінералів — стала основою природничого музею.

Кароліна Луїза Гессен-Дармштадтська
нім. Karoline Luise von Hessen-Darmstadt
Кароліна Луїза Гессен-Дармштадтська
Кароліна Луїза Гессен-Дармштадтська
1-а маркграфиня Бадену
Початок правління: 1771
Кінець правління: 1783
Інші титули: маркграфиня Баден-Дурлахська (17511771)

Попередник: не було
Наступник: не було

Дата народження: 11 липня 1723(1723-07-11)
Місце народження: Дармштадт
Дата смерті: 8 квітня 1783(1783-04-08) (59 років)
Місце смерті: Париж
Дружина: Карл Фрідріх Баденський
Діти: Карл Людвіг, Фрідріх, Людвіг, Луїза
Династія: Гессенський дім, Церінгени
Батько: Людвіг VIII
Мати: Шарлотта Ганау-Ліхтенберзька

Біографія ред.

Кароліна Луїза народилась 11 липня 1723 року в Дармштадтському палаці. Вона була четвертою дитиною і другою донькою в родині спадкоємця престолу Гессен-Дармштадта Людвіга та його дружини Шарлотти Ганау-Ліхтенберзької . Дівчинка мала старших братів Людвіга та Георга, сестра Шарлотта померла немовлям до її народження. Згодом у Кароліни Луїзи з'явились ще молодший брат Йоганн Фрідріх та сестра Луїза Августа.

 
Кароліна Луїза у 22 роки на портреті пензля Ліотара, 1745

Мати померла, коли їй було близько 3 років. Діти виховувались дідусем Йоганном Рейнхардом та бабусею у Буксвіллері, де й була закладена їхня ґрунтовна освіта. Скромні умови, в яких росла дівчинка, навчили її мудрому та економному веденню господарства вже у молоді роки. Вчителька пишалася раннім розвитком незалежного мислення Кароліни та багатогранним талантом.

У 1739 році, коли їй було 16 років, батько успадкував престол Гессен-Дармштадту.

Існував проект щодо шлюбу принцеси із її кузеном Вільямом Августом Кумберлендським, що не був здійснений.[1] Спадкоємцю ж імперського князівства Шварцбург-Рудольштадт Йоганну Фрідріху вона відмовила сама.

Одружилася Кароліна Луїза у 27-річному віці із 22-річним маркграфом Баден-Дурлахським Карлом Фрідріхом. Весілля відбулося 28 січня 1751 року у Дармштадті. Цей союз був державною угодою щодо миру між двома будинками, однак скоро між подружжям виникла справжня взаємна прихильність. Карл Фрідріх і Кароліна Луїза гармонійно доповнювали один одного, і щасливий шлюб поєднав їх на довгі роки, що стало справжнім благословенням для країни.[2]

З дев'яти народжених дітей пари вижило четверо, а дорослого віку досягли троє синів:

  • Карл Людвіг (1755—1801) — спадкоємець баденського престолу, помер за життя батька, був одружений із Амалією Гессен-Дармштадтською, мав восьмеро дітей;
     
    Кароліна Луїза із старшими синами, 1757
  • Фрідріх (1756—1817) — був одружений з Крістіаною Луїзою Нассау-Узінґенською, нащадків не залишив;
  • Людвіг (1763—1830) — великий герцог Баденський у 1818—1830 роках, був двічі морганатично одружений, мав четверо дітей від обох шлюбів, які не могли наслідувати престол;
  • Луїза (8—11 січня 1767) — померла невдовзі після народження.

Освітою хлопців мати керувала сама. Часто сама виступала в ролі вчительки.

Маркграфиня була освіченою жінкою. Володіла французькою, англійською, італійською мовами та латиною, що дозволяло читати їй римських класиків мовою оригінала, а грецьких — у перекладах. Чудово розбиралася у французькій літературі XVII—XVIII століть.

Талановито малювала. Виконувала переважно портрети сангіною та пастеллю. Була дійсним членом Данської королівської академії мистецтв. Їздила із освітніми мандрівками до Італії та Парижа.

Мала хист і до музики. У придворному оркестрі Кароліна Луїза грала на клавесині. Керівниками капели в той час послідовно були Йоганн Мельхіор Мольтер, Джачинто Ш'ятьтті та Йозеф Алоїс Шміттбаур.

Особливою прихильністю у неї користувалися природничі науки. Маркграфиня цікавилася зоологією, ботанікою, хімією, фізикою, медициною, мінералогією та геологією. В покоях її палацу, окрім майстерні, знаходилася лабораторія, де вона ставила власні експерименти. Ботанік Вільгельм фон Лейссер роками збирав колекцію мінералів за дорученням маркграфині. Також вона планувала створити ботанічну колекцію з ілюстраціями кожної рослини, згідно класифікації Карла Ліннея, однак, через брак коштів, цей задум реалізувати не вдалося.

 
Палац у Карлсруе

Власною участю у культурному та науковому житті Кароліна Луїза значно впливала на придворне життя столиці. Її резиденція стала духовним та культурним осередком південного заходу Німеччини. При її дворі бували Вольтер, з яким Кароліна Луїза тривалий час листувалася, Йоганн-Готфрід Гердер, Йоганн Каспар Лафатер, Йоганн Вольфганг фон Ґете, Фрідріх Ґотліб Клопшток, Крістоф Віллібальд Глюк, Крістоф Мартін Віланд та інші визначні люди свого часу.

Освіта і патронаж науки і мистецтв були не єдиними справами маркграфині. 1771 року Карл Фрідріх успадкував сусіднє маркграфство Баден-Баден, і об'єднав його із Баден-Дурлахським у єдине Баденське маркграфство. Кароліна Луїза у своїх володіннях на правому березі Рейну володарювала сама. Цікавилася сільським господарством, зокрема, доглядом за худобою. Сприяла поширенню культури марени красильної, мала мануфактуру з виробництва мила та свічок. Економічна діяльність маркграфині виявилася успішною.

1779 року Кароліна Луїза впала на сходах, що завдало шкоди її здоров'ю. 1783 року маркграфиня у супроводі сина Фрідріха відбула до Парижа, де хотіла зустрітися із старими друзями та побачити улюблені колекції. У французькій столиці у неї трапився удар і за кілька днів вона померла.

Карл Фрідріх був дуже вражений і засмучений смертю дружини. За чотири роки він узяв морганатичний шлюб із 19-річною фрейліною своєї невістки, Луїзою Кароліною фон Ґейєр, якій дарував титул баронеси Гогберг. Оскільки, його з Кароліною сини не залишили нащадків чоловічої статі, правління у Бадені продовжили діти від другого шлюбу.

Нагороди ред.

Цікаві факти ред.

  • Карл Лінней назвав на честь маркграфині пахіру водяну Carolinea prinzeps, що стала кімнатною рослиною.

Генеалогія ред.

Людвіг VI
 
 
Єлизавета Альтенбурзька
 
 
Альбрехт II
 
 
Софія Маргарита Еттінген-Еттінгенська
 
 
Йоганн Рейнхард II
 
 
Анна Магдалена Біркенфельд-Бішвайлер
 
Йоганн Фрідріх Бранденбург-Ансбахський
 
 
Йоганна Єлизавета Баден-Дурлахська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ернест Людвіг
 
 
 
 
 
 
Доротея Бранденбург-Ансбахська
 
 
 
 
 
 
Йоганн Рейнхард III
 
 
 
 
 
 
Доротея Фредеріка Бранденбург-Ансбахська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Людвіг VIII
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Шарлотта Ганау-Ліхтенберзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Кароліна Луїза
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки ред.

  1. Вільям Август так і помер неодруженим.
  2. Karl Obser: Karoline Luise (Markgräfin von Baden). In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 55, Duncker & Humblot, Leipzig 1910, стор. 510—513 [1] [Архівовано 16 червня 2022 у Wayback Machine.] (нім.)

Література ред.

  • Karl Obser: Karoline Luise (Markgräfin von Baden). In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 55, Duncker & Humblot, Leipzig 1910, стор. 510—513.[2] [Архівовано 16 червня 2022 у Wayback Machine.]
  • Claudia Kollbach: Karoline Luise von Baden-Durlach als Mutter ihrer kranken Kinder. Medizinische Praktiken als Teil der Prinzenerziehung in der zweiten Hälfte des 18. Jahrhunderts. In: zeitenblicke 4 (2005), Nr. 3 [3] [Архівовано 17 грудня 2015 у Wayback Machine.]
  • Jan Lauts: Der Monogrammist FR von 1760 : Johann Friedrich Reiffenstein und seine Schülerin Markgräfin Karoline Luise von Baden. 1982
  • Jan Lauts: Karoline Luise von Baden: ein Lebensbild aus der Zeit der Aufklärung, Müller, 1980
  • Annelis Schwarzmann, Badisches Landesmuseum Karlsruhe: Caroline Luise, Markgräfin von Baden, 1723—1783: Ausstellung anlässlich der 200. Wiederkehr ihres Todesjahres, K. Theiss, 1983

Посилання ред.