Ка́рма, Ка́мма (санскр. कर्म, палі kamma — «Причина-наслідок, відплата», від санскр. कर्मन्, karman IAST, карман — «справа, дія, праця») , МФА[ˈkarmə] ( прослухати)) — універсальний закон зв'язку причин і наслідків у дгармічних релігіях. Одне з центральних понять в індуїстській релігії та філософії, всесвітній закон, згідно з яким характер дій людини визначає її подальшу долю. Карма лежить в основі взаємоперетворень матерії — Самсари. У різних дхармічних релігіях даються дещо відмінні один від одного філософські тлумачення поняття карми. Виникнувши в стародавній Індії, карма є частиною філософії індуїзму, джайнізму, буддизму та сикхізму.

Бачення і розумінняРедагувати

ІндуїзмРедагувати

Докладніше: Карма в індуїзмі

«Карма» буквально означає «дія» або «вчинок». В індуїзмі під кармою розуміється сукупності дій і їхніх закономірних наслідків. Кожна дія має свій наслідок, який може бути як миттєвим, так і відкладеним у майбутнє, навіть у наступне життя після переродження. Часто карма трактується як рівна відплата: людина отримує те, що сама робить іншим. Карма діє автоматично, як закон природи, і її неможливо уникнути. Мудрість полягає в знанні того, які вчинки які наслідки спричиняють. Здійснені вчинки впливають на те, в якій формі людина переродиться у майбутньому житті; добрі вчиники зумовлюють краще майбутнє життя та в підсумку можуть вивести людину з циклу перероджень у стан мокші; погані вчинки спричиняють незалежні від людини страждання[1].

Добро і зло розрізняються на підставі внеску в загальний світовий порядок. Кожна річ або істота має властиві їй риси чи заняття. Наприклад, цукру властиво бути солодким, а воїну — воювати. Людина зазвичай сприймає події добрими чи поганими згідно власного досвіду, проте навіть та подія, що виглядає злом, зрештою може стати для неї та світу корисною[2].

БуддизмРедагувати

У буддійському вченні карму формують мотиви людських вчинків. Стани свідомості, через які проходить людський розум, формують санкари, які проявляються в майбутньому. У буддійській термінології до обсягу поняття карма не зараховуються наслідки дій, тобто, карма зумовлює наслідки. Мотив дії може бути відносно добрим чи поганим, тому й карма може бути гарною чи поганою відносно. Гарна карма (кусала) виробляє хороші наслідки, а погана карма (акусала) виробляє погані наслідки. Добро тут розуміється як те, що є корисним усім, а не тільки тій людині, що його здійснює. Людина може робити погані вчиники через свої бажання чи невігластво. Вчинки, що здійснюються за мотивами співчуття, неупередженості, мудрості тощо мають позитивні наслідки та зумовлюють стан людини в майбутніх життях, як і негативні. Особа, котра позбулася бажань, зокрема будда, більше не підлягає дії карми[3][4].

Гностицизм і християнствоРедагувати

Християнські конфесії та церкви, що мають Апостольське спадкоємство, заперечують існування карми, оскільки вона робила б безглуздим прощення та каяття. Їхнє віровчення тлумачить страждання як протиприродний наслідок недосконалості, зумовленої гріхом. І хоча людина самотужки не здатна відновити свою первісну досконалість, вона може звертатися за допомогою до Бога[5].

Вчення про переселення душ і карму історично приймали такі гностичні течії, як альбігойці (катари), павликіани і богомили[6]

Гностичні течії, а також сучасні течії, які не належать до традиційних християнських конфесій, трактують деякі уривки з Біблії як приклади кармічної відплати[7]. Як аргументи ними наводяться тлумачення епізодів Нового Заповіту про Іоанна Предтечу і слів Ісуса Христа про Іллю.

У навчаннях традиції езотеричного християнства карма знайшла своє відображення як «закон причини і наслідку».[8]

Новітні релігійні рухиРедагувати

ТеософіяРедагувати

Ідея карми була популяризована в Західному світі в кінці ХІХ ст. завдяки роботі Теософського товариства.

  Ми вважаємо карму законом виправлення, який завжди прагне до відновлення порушеної рівноваги в фізичному світі і втраченої гармонії в світі моральному.[9] … Не карма винагороджує чи карає, але самі ми винагороджуємо або караємо себе дотримуючись законів від яких ця гармонія залежить чи ж порушуючи їх.[10]  

Блаватська О. П., Ключ до теософії[ru]

Вчення Вознесених ВладикРедагувати

У Вченні Вознесених Владик[11] дано розуміння карми як енергії. Відповідно до нього, негативна карма — це початково чиста божественна енергія, вібрації якої були занижені людиною внаслідок її неправильних вчинків, почуттів, думок.[12][13]

  Кожен учинок, який ви робите не відповідно до Волі Бога, призводить до того, що Божественна Енергія, якою ви користуєтеся постійно та без якої ви просто не змогли б існувати, забарвлюється цією вашою недосконалою дією. І чим більше недосконалу дію ви вчиняєте, тим нижчих вібрацій набуває Божественна Енергія. Ця енергія нікуди не дівається, вона зберігається у вашій аурі, у ваших емоційному, ментальному та ефірному тілах.[14]

Помилково кваліфікована енергія, яка постійно супроводжує вас у житті, притягує до вас ті життєві ситуації, які вам необхідно пройти, щоб засвоїти урок і вчинити в цій ситуації не у відповідності з вашою волею, а відповідно до Волі Бога. …. ваша карма прямо пропорційна ступеню вашого егоїзму, ступеню вашого неприйняття Закону Бога.[15]

 

Індивідуальні тлумаченняРедагувати

Аліса Бейлі карму розглядає як один за найважливіших законів,[16] причини і основи якого закладені в самій будові матерії. Тому крім самого кармічного закону завжди необхідно брати до уваги і той план, ту субстанцію, матерію в якій цей закон діє, а також те «більше життя» якому цей план матерії підпорядкований.

Розрізняється карма різних типів і підтипів в залежності від рівня буття. Так людську карму (де субстанція — саме людство) розділяють на: індивідуальну карму, сімейну, національну, расову, світову.[16]

Відповідно тема звільнення від карми — це по суті лиш еволюційний вихід тієї чи іншої істоти з під-впливу кармічних обмежень субстанції більш низької і перехід під вплив більш високого плану буття. В підсумку для людини — це подолання карми її тваринної природи і перехід під вплив «карми волі Божої». Буквальне «звільнення від карми» неможливе в принципі.[16]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Karma and Reincarnation. Hinduism Today (амер.). 5 вересня 2019. Процитовано 21 червня 2022. 
  2. Author, Guest (8 травня 2017). Karma: Helping us live on good terms with life. Hindu American Foundation (амер.). Процитовано 21 червня 2022. 
  3. Two Meanings of Karma. thebuddhistcentre.com (англ.). Процитовано 21 червня 2022. 
  4. Basic Buddhism: The Theory of Karma. www.buddhanet.net. Процитовано 21 червня 2022. 
  5. Карма і гріх. Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ. Процитовано 21 червня 2022. 
  6. J. Лаврін «Богомили і богомилізм» слов'янський та східноєвропейський огляд (Лондон, 1929, Vol. VIII, с. 270)
  7. ~ air1/biblic.htm Аві Рабинович. Карма в Біблії: Яків, Йосип, Мойсей, єгиптяни, і десять заповідей [Архівовано 13 червня 2010 у Wayback Machine.][недоступне посилання з березень 2021]
  8. Max Heindel, The Rosicrucian Cosmo-Conception|The Rosicrucian Cosmo-Conception or Mystic Christianity (Part I, Chapter IV: Rebirth and the Law of Consequence [Архівовано 6 жовтня 2008 у Wayback Machine.]), ISBN 0911274340,1909.
    Heindel, Max (1910s), The Rosicrucian Philosophy in Questions and Answers (Volume II, Section 7, Question nº89: The Essence of Christianity [Архівовано 3 червня 2008 у Wayback Machine.]), ISBN 0-911274-90-1, www2
  9. Ключ к теософии, Блаватская Елена, стр. 46. booksonline.com.ua. Процитовано 25 квітня 2021. 
  10. Ключ к теософии, Блаватская Елена, стр. 47. booksonline.com.ua. Процитовано 25 квітня 2021. 
  11. СПІЛЬНОТА ВОЗНЕСЕНИХ ВОЛОДАРІВ // Історія релігії в Україні (в 10 томах) / під редакцією проф. А.Колодного. — Київ : Нові релігії України, 2010. — Т. 8. — С. С.786-797. — ISBN 966-531-201-4.
  12. George A. Mather, Larry A. Nichols, Alvin J. Schmidt. Church Universal and Triumphant (CUT); The “I AM” Ascended Masters / Encyclopedic Dictionary of Cults, Sects, and World Religions. — Zondervan, 2006. — С. 274-290. — ISBN 978-0-31023954-3.
  13. Olav Hammer, Mikael Rothstein. Handbook of the Theosophical Current. — Brill, 2013. — С. 163-165, 182-187. — ISBN 978-90-04-23597-7.
  14. Улюблений Іларіон, 10 квітня 2005 року. www.sirius2.net. Процитовано 6 березня 2021. 
  15. Улюблений Сурія, 19 березня 2005 року. www.sirius2.net. Процитовано 6 березня 2021. 
  16. а б в (рос.)Алиса А. Бейли. «Трактат о космическом огне». trita.net. с. 798. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 25 квітня 2021.  [недоступне посилання з червень 2022]

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати