Відкрити головне меню

Карл Шварцшильд

німецький фізик та астроном, член Берлінської АН (1912)

Карл Шварцшильд
нім. Karl Schwarzschild
Schwarzschild.jpg
Народився 9 жовтня 1873(1873-10-09)
Франкфурт-на-Майні
Помер 11 травня 1916(1916-05-11) (42 роки)
Потсдам, Королівство Пруссія, Німецька імперія[1]
·пемфігус[2]
Поховання Ґеттінґенське міське кладовище[d]
Громадянство Німеччина Німеччина
Національність єврей
Діяльність фізик, астроном, астрофізик, викладач університету, математик
Alma mater Мюнхенський університет
Страсбурзький університет
Сфера інтересів астрофізика
Заклад Геттінгенський університет
Берлінський університет,
Вчене звання професор
Науковий керівник Гуґо фон Зелігер
Аспіранти, докторанти Ейнар Герцшпрунг[3], Arnold Kohlschütter[d][4], Albert von Brunn[d][4] і Emanuel von der Pahlen[d][4]
Член Прусська академія наук і Леопольдина
Відомий завдяки: радіус Шварцшильда
Діти Мартін Шварцшильд

CMNS: Карл Шварцшильд на Вікісховищі

Карл Шварцшильд (нім. Karl Schwarzschild; 9 жовтня 1873(18731009) — 11 травня 1916) — німецький фізик та астроном, член Берлінської АН (1912). Батько астрофізика Мартіна Шварцшильда.

Наукова біографіяРедагувати

Народився у Франкфурті-на-Майні. Освіту здобув у Страсбурзькому і Мюнхенському університетах. Працював у Віденській (1896–1899) і Мюнхенській (1899–1900) обсерваторіях. У 1901–1909 — професор Геттінгенського університету, в 1909–1916 — директор Потсдамської астрофізичної обсерваторії, з 1912 — професор Берлінського університету.

Шварцшильд є одним з основоположників теоретичної астрофізики, ним виконані фундаментальні піонерські дослідження з теорії зоряних атмосфер і теорії внутрішньої будови зір; не менш важливі його роботи в галузі практичної астрофізики, зоряної динаміки, а також з теорії відносності. У період перебування в Геттінгенському університеті заклав основи точної фотографічної фотометрії — розробив ряд методів і пристосувань, що дозволяло робити точні оцінки блиску зір за фотографіями, емпірично встановив закон, що пов'язує почорніння на фотопластинці з часом експозиції (закон Шварцшильда). У 1910–1912 склав точний каталог фотографічних зоряних величин 3500 зір («Геттінгенська актинометрія»), який у поєднанні з візуальними фотометричними каталогами послужив основою для найважливіших зоряно-статистичних робіт з оцінки температури зір і відстані до них. Вперше встановив нуль-пункт шкали фотографічних зоряних величин, пов'язав цю шкалу з візуальною. 1907 року запропонував закон еліпсоїдального розподілу швидкості зір у Галактиці для пояснення їхніх спостережуваних систематичних рухів. Теорія Шварцшильда, що стала альтернативою теорії двох потоків Я. К. Каптейна, отримала підтвердження в межах теорії обертання Галактики. У 1910–1912 сформулював загальні інтегральні рівняння зоряної статистики, що пов'язують абсолютні й видимі характеристики зір з просторовою щільністю зір; дав загальне повне рішення цих рівнянь. 1906 року запровадив концепцію променистої рівноваги зоряної атмосфери, згідно з якою перенесення енергії в атмосфері здійснюється в основному випромінюванням, при цьому конвективний перенос зневажливо малий. Створив математичну теорію променистої рівноваги й розробив відповідну модель будови зоряної атмосфери. Кілька важливих результатів отримано Шварцшильдом і при вирішенні окремих астрофізичних питань. 1899 року він виявив, що зміни блиску цефеїд супроводжуються змінами ефективної температури, 1911 року пояснив розподіл яскравості в хвості комети Галлея механізмом флуоресцентного світіння молекул. Розглянув рух частинок і світла в сильному полі тяжіння. Вперше (1916) знайшов один з точних розв'язків рівнянь загальної теорії відносності — для статичної сферично симетричної чорної діри. Знайшов вираз для критичного, так званого гравітаційного, радіуса тіла (шварцшильдівський радіус).

ПублікаціїРедагувати

Теорія відносності
Інші роботи
Англійські переклади

Відзнаки і пам'ятьРедагувати

На честь Карла Шварцшильда були названі

Німецьке астрономічне товариство (Astronomische Gesellschaft) з 1959 щорічно присуджує медаль Карла Шварцшильда, першим лауреатом якої став його син Мартин.

ПриміткиРедагувати

  1. Шварцшильд Карл // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Архів історії математики Мактьютор
  3. Математична генеалогія — 1997.
  4. а б в Математична генеалогія — 1997.

ДжерелаРедагувати