Карл Ціглер
Ка́рл Ва́льдемар Ці́глер (нім. Karl Waldemar Ziegler; 26 листопада 1898, Гельза, поблизу Касселя — 11 серпня 1973, Мюльгайм-на-Рурі) — німецький хімік.
| Карл Вальдемар Циглер | |
|---|---|
| Karl Waldemar Ziegler | |
 | |
| Народився |
26 листопада 1898 Хельза, Німеччина |
| Помер |
11 серпня 1973 (74 роки) Мюльгайм-на-Рурі, Німеччина |
| Поховання | |
| Країна |
 ФРН |
| Діяльність | хімік, інженер, викладач університету |
| Alma mater | Марбурзький університет (1920) |
| Галузь | Органічна хімія |
| Заклад | Марбурзький університет, Гейдельберзький університет |
| Науковий ступінь | доктор філософії[1] (1920) |
| Науковий керівник | Karl von Auwersd |
| Членство |
Лондонське королівське товариство Леопольдина[2] Баварська академія наук North Rhine-Westphalia Academy for Sciences and Artsd Королівське товариство Единбурга |
| Нагороди |
 Нобелівська премія з хімії (1963)Медаль Лібіха (1935) |
 Карл Ціглер у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Закінчив Марбурзький університет (1920), викладав там же (1923 — 26). Професор (1928 — 36) Гейдельберзького університету. Директор хімічного інституту при університеті в Галле (1936 — 43); директор Інституту дослідження вугілля імені Макса Планка в Мюльгаймі (1943 — 69), одночасно завідувач кафедрою в Вищій технічній школі Ахена (з 1947).
Основні роботи ред.
Основні праці з органічної хімії та хімії високомолекулярних сполук. Відкрив (1953) каталізатор на основі триетилалюмінію і галогенідів титану, на якому при низьких температурі і тиску вперше здійснив полімеризацію етилену в лінійний поліетилен. Це відкриття лягло в основу створення ряду змішаних каталізаторів (каталізаторів Ціглера — Натта) для синтезу стереорегулярних полімерів. Розробив промислові способи отримання бутадієну, вищих α-олефінів, вищих спиртів і карбонових кислот.
Нобелівська премія ред.
Нобелівська премія з хімії (1963, спільно з Джуліо Натта).
Література ред.
- Павлова Л. Б., Карл Циглер, «Журнал Всесоюзного химического общества им. Д. И. Менделеева», 1975, т. 20, № 6 (рос.)