Відкрити головне меню

Карл Гаусгофер (нім. Karl Haushofer 27 серпня 1869, Мюнхен — 13 березня 1946 Пель, поблизу Вейльхейма) — німецький географ і офіцер, один з засновників німецької школи геополітики; «ідейний батько» ідеології націонал-соціалізму[6].

Карл Гаусгофер
нім. Karl Haushofer
KarlHaushofer.jpg
Народився 27 серпня 1869(1869-08-27)[1][2][3]
Мюнхен, Баварія
Помер 10 березня 1946(1946-03-10)[4][1][3] (76 років)
Пель, Вайльгайм-Шонгау, Верхня Баварія, Баварія, Американська зона окупації Німеччини
·отруєння[d]
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany (1935–1945).svg Німеччина
Діяльність геополітик, політолог, педагог, офіцер, викладач університету, нехудожній письменник, політик, географ
Alma mater War Academy[d] і Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Науковий ступінь докторський ступінь[d]
Володіє мовами німецька[1]
Заклад Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Учасник Перша світова війна
Членство Товариство Тулє
Військове звання генерал
Діти Heinz Haushofer[d][5]

БіографіяРедагувати

Випускник Баварської військової академії, Гаусгофер до кінця Першої світової війни перебував на військовій службі і викладав військові науки. У 1908 році служив військовим радником при японському командуванні. Відвідавши Індію, Корею, Маньчжурію і Росію, виклав свої погляди на Японію в докторській дисертації.

Чутки про те, що під час поїздки на схід Гаусгофер нібито увійшов у контакт з тибетськими ламами містичного ордена Зелений дракон, став учнем Гурджиєва, заснував Товариство Туле (центр окультизму Третього рейху) … — сумнівні, бо засновані або на думках сучасних езотеричних фантастів, або на перекладах нацистської документації сумнівною автентичності. Він настільки захопився геополітикою, що став викладати географію в Мюнхенському університеті. Після приходу до влади свого учня Рудольфа Гесса в 1933 р. призначений професором.

Хоча Гаусгофер брав участь у переговорах, які привели до укладення союзу між Третім рейхом і Японією, в цілому він волів дистанціюватися від нацистського керівництва. Гітлера він вважав неуком, і в спотворенні своїх геополітичних побудов більше інших звинувачував Ріббентропа. Після змови 20 липня його син Альбрехт був страчений, а сім'я зазнала переслідувань. Сам літній професор провів вісім місяців у концентраційному таборі Дахау. Після звільнення в 1945 Гаусгофер повернувся до Мюнхена, де 13 березня 1946 здійснив разом з дружиною самогубство прийнявши отруту[7][8].

ПоглядиРедагувати

 
Генерал Карл Гаусгофер і Рудольф Гесс, світлина 1920 року

Гаусгофер — засновник Німецького інституту геополітики (1922), засновник і головний редактор журналу «Geopolitik», що виходив у 1924—1944 роках (пізніше перейменований в «Zeitschift fur Geopolitik»). Його погляди складалися під впливом соціального дарвінізму і теоретиків американського імперіалізму.

Фундаментом поглядів Гаусгофера було поняття мальтузіанського «життєвого простору», причому задачу кожної держави він бачив у розширенні цього простору. Звідси виводилися необхідність економічної самодостатності (автаркія), культурної експансії і поглинання невеликих держав, які, будучи нездатними проводити самостійну зовнішню політику, лише дестабілізують міжнародні відносини. Ряд цих понять був прийнятий теоретиками нацизму. Хоча Гаусгофер забезпечував літературою Гесса і Гітлера під час їх тюремного ув'язнення після провалу Пивного путчу, учений заперечував свою участь у написанні «Майн кампф».

Гаусгофер розробив особливий варіант євразійства — військово-геополітичну доктрину «Континентального блоку (союзу)» («Вісь Берлін — Москва — Токіо»), який мав об'єднати держави Євразії, такі як: Іспанія, Італія, Франція, Німеччина, Росія та Японія — будучи східною противагою й альтернативою Західному англо-саксонському світові: Британської імперії і США.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. а б SNAC — 2010.
  4. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118547119 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. Heinz Haushofer
  6. Bruno Hipler: Hitlers Lehrmeister. Karl Haushofer als Vater der NS-Ideologie, St. Ottilien 1996
  7. Ернст Гайгер: Художня література, факти та підробки. "Відкриття" Петра і Мартіна Аллена про історію Другої світової війни. / Журнал історії розвідки. Том 6, вип. 1, літо 2006 року, С. 105-117 (англ.)
  8. Едмунд А. Уолш, С. Дж .: Містерія Гаусгофера. Журнал LIFE, 16 вересня 1946 р., С. 107-120 (англ.)