Карл-Густав Зауберцвайг
Карл-Густав Зауберцвайг (нім. Karl-Gustav Sauberzweig; 1899–1946) — німецький офіцер, группенфюрер СС і генерал-лейтенант військ СС.
| Карл-Густав Зауберцвайг | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Karl-Gustav Sauberzweig | ||||||||||||||||
| Народився |
1 вересня 1899 Висока, Пільський повіт, Великопольське воєводство, Республіка Польща | |||||||||||||||
| Помер |
20 жовтня 1946 (47 років) Ноєнгамме, Бергедорф, Гамбург, Британська зона окупації Німеччини ·інтоксикація[d] | |||||||||||||||
| Країна |
.svg){kind=small} Німеччина | |||||||||||||||
| Діяльність | офіцер | |||||||||||||||
| Знання мов | німецька | |||||||||||||||
| Учасник | Перша світова війна і Друга світова війна | |||||||||||||||
| Військове звання | ||||||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||||
Біографія ред.
Службу в армії почав 28 вересня 1916 року фанен-юнкером 12-го гренадерського полку «Принц Карл Прусський» (2-го Бранденбурзького). У Першу світову війну воював у Галичині та Італії; обіймав посади командира взводу, командира роти, ординарця, ад'ютанта. 25 серпня 1917 році за хоробрість отримав звання лейтенанта. Внаслідок поранення втратив око, у віці 18 років був нагороджений Залізним хрестом.
У 1918—1919 боровся проти червоних у Берліні. Член фрайкора «Abteilung Küntzel». У 1919—1920 роках ординарець-офіцер у 54-му гредполку; деякий час служив у 8-му (прусському) кавалерійському полку і 2 (прусському) артилерійському полку. 1 квітня 1925 році йому присвоєно звання обер-лейтенанта. З 1930 року служить у 8-му (прусському) піхотному полку (Франкфурт-на-Одері, Лігніц, Глогау, Герліц). 1 жовтня 1930 року спрямований на курси перепідготовки для штабних офіцерів.
Третій рейх ред.
З 1 жовтня 1936 року — майор Генштабу. З 3 січня 1939-го по квітень 1940 року — офіцер генерального штабу в 17-му армійському корпусі (Лінц). 1 березня 1939 року підвищений у званні до підполковника. З квітня 1940 по 5 червня 1941 року виконував функції 1A в 11-му армійському корпусі. З 5 червня по серпень 1941 — командир 466-го піхотного полку; з жовтня 1941 — командир 306-го піхотного полку; 1 лютого 1942 отримав звання полковника. З 1 травня по 1 листопада 1942 — командир 131-го запасного піхотного полку. З 1 грудня 1942 по 1 серпня 1943 — начальник штабу інспекції військово-навчальних закладів.
З 1 серпня 1943 року вступив до лав СС (СС-№ 467434) в ранзі оберфюрер СС. З 9 серпня 1943 по 19 червня 1944 роки командувач 13-ї гірськострілецької дивізії СС «Ханжар», воював на Західному фронті і в Югославії проти місцевих партизанів. З 21 червня 1944 — группенфюрер СС і генерал-лейтенант Ваффен-СС. З 21 червня до початку грудня 1944 — командир 9-го (хорватської) корпусу СС[1].
В січні 1945 року повернувся до армії в званні генерал-лейтенанта. З березня по травень 1945 — генерал для особливих доручень при групі армій «H». Потрапив у полон до британців. Перебуваючи в таборі для військовополонених, вчинив самогубство, щоб уникнути видачі Югославії.
Нагороди ред.
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу класу
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
- Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
- Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
- Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
- Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами
- Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
- Кільце «Мертва голова»
- Орден «За військові заслуги» (Болгарія) 4-го ступеня
Примітки ред.
- ↑ Залесский К. А. Д. // СС. Охранные отряды НСДАП: орг., структура, униформа, знаки отличия, боевые награды, оружие. — М.: ЭКСМО: Яуза, 2004. — 648 с. — (III Рейх. Уникальная энциклопедия). — 6000 экз. — BookSources/5699069445 ISBN 5-699-06944-5.
Посилання ред.
- Фотографія і біографія — Залеський К. А. З. [Архівовано 31 жовтня 2012 у Wayback Machine.] // СС. Охоронні загони НСДАП : орг., структура, уніформа, знаки відмінності, бойові нагороди, зброя. — М: ЕКСМО : Яуза, 2004. — 648 с. — (III Рейх. Унікальна енциклопедія). — 6000 примірників — ISBN 5-699-06944-5.