Карл Бергман (диригент)

Карл Бергман (нім. Carl Bergmann; 12 квітня 1821, Еберсбах — 10 серпня 1876, Нью-Йорк) — німецько-американський диригент і віолончеліст.

Карл Бергман
Carl Bergmann.jpg
Основна інформація
Дата народження 12 квітня 1821(1821-04-12)
Місце народження Еберсбах, Еберсбах-Нойгерсдорф, Герліц, Саксонія[1][2]
Дата смерті 10 серпня 1876(1876-08-10)[1][2] (55 років)
Місце смерті Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США[1][2]
Роки активності з 1850
Громадянство США
Професії диригент, віолончеліст

БіографіяРедагувати

У 1827 році він почав навчання у Адольфа Циммермана в Ціттау, а потім навчався у органіста-композитора Адольфа Хессе в Бреслау. З 1842 року він диригував і грав на віолончелі в Бреслау. У 1848 році Бергман залишив Німеччину (за деякими відомостями, через свою участь в революції[3]) і відправився в США як концертмейстер віолончельної групи Оркестру Німеччина (англ. Germania Musical Society), повністю сформованого з німецьких музикантів; пізніше в тому ж році він зайняв місце диригента. Разом з оркестром Бергман влаштувався в Бостоні, звідки колектив постійно відлучався на гастролі всією країною, ведучи при цьому жваву концертну діяльність і в самому місті: так, 2 квітня 1853 року оркестр під керуванням Бергмана вперше в Бостоні виконав Дев'яту симфонію Людвіга ван Бетовена, викликавши захоплені відгуки місцевої критики[4].

У 1854 році Оркестр Німеччина припинив своє існування, і Бергман відправився в Чикаго, але не вжився з місцевими оркестрантами і перебрався в Нью-Йорк, щоб очолити Чоловіче хорове товариство «Аріон» (нім. Männergesangverein Arion), яке складалося з американців німецького походження. Навесні наступного року він отримав можливість замінити хворого Теодора Ейсфельда на подіумі Нью-Йоркського філармонічного оркестру, виконавши увертюру Ріхарда Вагнера до опери «Тангойзер». Наступні десять років Бергман поділяв керівництво оркестром з Ейсфельдом (який вже одужав), а в 18651876 очолював його одноосібно. Крім того, Бергман деякий час грав на віолончелі в складі фортепіанного квінтету, піаністом якого був Теодор Томас, незабаром після цього очолив власний оркестр і конкурував з Бергманом настільки вдало, що в 1877 року був запрошений зайняти його місце.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Г. Риман Бергман // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. ЭнгельМосква: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 1. — С. 108.
  2. а б в Bergmann, Carl // Appletons' Cyclopaedia of American Biography / J. G. Wilson, J. FiskeNew-York: Appleton & Co., 1900.
  3. Bergmann, Carl // Appletons' Cyclopædia of American Biography / Edited by James Grant Wilson and John Fiske. — New York City: D. Appleton and Company, 1887. — Volume I. Aaron-Crandall.(англ.)
  4. H. Earle Johnson. Hallelujah, amen!: The Story of the Handel and Haydn Society of Boston. — Boston: Bruce Humphries, 1965. — P. 75.(англ.)