Карл Август Нергер

Карл Август Теодор Юліус Нергер (нім. Karl August Theodor Julius Nerger; 25 лютого 1875, Росток12 грудня 1947, Спеціальний табір № 7 «Заксенгаузен», Оранієнбург) — німецький офіцер, контрадмірал крігсмаріне. Кавалер ордена Pour le Mérite.

Карл Август Нергер
нім. Karl August Theodor Julius Nerger
Karl-August Nerger, Nicola Perscheid, Sanke 633.jpg
Народився 25 лютого 1875(1875-02-25)[1]
Росток, Велике герцогство Мекленбург-Шверін, Німецька імперія[1]
Помер 12 січня 1947(1947-01-12)[1] (71 рік)
NKVD special camp Nr. 7d, Оранієнбурґ, Бранденбург, Німеччина
Країна Flag of Germany (1935–1945).svg Німеччина
Діяльність офіцер ВМФ Німеччини
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна
Військове звання Kriegsmarine epaulette Konteradmiral.svg Контр-адмірал запасу
Батько Karl Nergerd
Нагороди
PRU Order of Crown ribbon.svg
Столітня медаль
Китайська медаль
Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін)
Орден Меджида 4 ступеня
Орден Червоного орла 4-го ступеня
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург)
Ганзейський Хрест (Любек)
Ганзейський Хрест (Бремен)
Ганзейський Хрест (Гамбург)
Лицарський хрест ордена «За військові заслуги» (Вюртемберг)
Лицарський хрест ордена Військових заслуг Карла Фрідріха
Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Лицарський хрест Військового ордена Святого Генріха
Військовий орден Максиміліана Йозефа
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)

БіографіяРедагувати

Старший з трьох синів лінгвіста Карла Фрідріха Людвіга Нергера (1841 — 1913) і його дружини Клари, уродженої Гагемайстер. У 1893 році вступив в Імператорські військово-морські сили; в 1900 році, як офіцер канонерського човна SMS Iltis, взяв участь в придушення Боксерського повстання в Китаї. У 1914 році став командиром малого крейсера SMS «Stettin» і взяв участь в битві в Гельголандській бухті.

У 1916 році Нергер командував допоміжним крейсером SMS Wolf, побудованим в 1913 році, з яким протягом 451 дня вів успішні операції проти торгового флоту в Атлантиці, Індійському і Тихому океані: потопив 35 комерційних судів і 2 кораблі загальною водотоннажністю в 110 000 тонн. У лютому 1918 року Wolf повторно прорвав британську блокаду і повернувся в порт Кіл.

В 1920 році став співробітником «Siemens-Schuckert-Werke», де з 1929 року був членом правління в Берліні. Свідчень про його роль у Другій світовій війні немає. 15 серпня 1945 року заарештований радянською окупаційною владою (офіційна причина арешту згідно з протоколом — «службовець абверу») і був інтернований в спеціальний табір НКВС № 7, створений на базі колишнього концентраційного табору Заксенгаузен, де і помер.

Сім'яРедагувати

Одружився з Марі Ганною Катаріною Фрідріхсен (1886—1945); в сім'ї народились 3 синів і 2 дочки. Дружина померла через 4 тижні після його арешту.

ЗванняРедагувати

НагородиРедагувати

БібліографіяРедагувати

  • SMS Wolf, Scherl-Verlag, 1918

ЛітератураРедагувати

  • Peter Hohnen & Richard Guilliatt, THE WOLF — The true story of an epic voyage of destruction in World War One, 2009, Bantam Press, ISBN 059306075X.
  • Gerhard Beckmann, Klaus-Ulrich Keubke, Ralf Mumm: Marineoffiziere aus Mecklenburg-Vorpommern 1849—1990. Schwerin 2006 ISBN 3-00-019944-6.
  • Richard Guilliatt & Peter Hohnen: The Wolf. William Heinemann Publ., Australia.
  • Edwin P. Hoyt, Raider Wolf, The Voyage of Captain Nerger, 1916—1918, New York 1974, ISBN 0-8397-7067-7.
  • Karl August Nerger, S.M.S. Wolf, Scherl Verlag Berlin, 1916.
  • Fritz Witschetzky: Das schwarze Schiff, Union Deutsche Verlagsgesellschaft, Stuttgart/Berlin/Leipzig 1920.
  • Roy Alexander: The Cruise of the Raider Wolf, Yale University Press, 1939.
  • Theodor Plievier: Des Kaisers Kulis, Malik-Verlag: Berlin 1930.
  • Eintrag: Hilfskreuzer «Wolf», in: Kapitän zur See a. D. Hugo von Waldeyer-Hartz: Der Kreuzerkrieg 1914—1918. Das Kreuzergeschwader. Emden, Königsberg, Karlsruhe. Die Hilfskreuzer, Oldenburg i. O. 1931, S. 205f.
  • Der Königlich Sächsische Militär-St. Heinrichs-Orden 1736-1918, Ein Ehrenblatt der Sächsischen Armee, Wilhelm und Bertha von Baensch-Stiftung, Dresden 1937, S.485

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #116911247 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.