Відкрити головне меню

Карлсон Карл Мартинович

Карл Мартинович Карлсон (справжнє ім'я Едуард Іванович ; 10 жовтня 1888, Рига — 22 квітня 1938, Москва, Російська РФСР) — співробітник ЧК-ОГПУ-НКВД, комісар державної безпеки 2-го рангу. Один з організаторів Голодомору в Україні, працював заступником В. Балицького. Репресований. Посмертно реабілітований.

Карлсон Карл Мартинович
Народився 10 жовтня 1888(1888-10-10)
Рига, Російська імперія
Помер 22 квітня 1938(1938-04-22) (49 років)
Москва, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Військове звання комісар державної безпеки 2-го рангу
Нагороди
Орден Червоного Прапора  — 1923
Почесний ювілейний знак «ВЧК-ГПУ» (V)— 1923Почесний працівник ВЧК-ГПУ (XV)— 1932

БіографіяРедагувати

Народився в сім'ї латиського коваля. У 1903 році закінчив 4-класне елементарне міське училище в Ризі. Навчався у Ризькогму німецькому ремісницькому училищі.

Працював учнем складальника у друкарні Калнинь і Дейчмана у Ризі.

Член РСДРП з 21 травня 1905 р., працював в Ризькій організації РСДРП , партійне прізвисько "Огрієтіс", яке часто помилково називають його справжнім прізвищем..

У Петербурзі працював складальником у друкарні Бреденфельда. Працював в нелегальній друкарні Петербурзького комітету РСДРП. У 1907 році був заарештований, сидів у в'язниці «Хрести».

У 1908—1917 роках — в еміграції в Німеччині та Бельгії, працював у закордонній групі ЛСДРП.

У червні-листопаді 1917 завідувач друкарнею «Пролетарська циня» в Петрограді, потім член колегії з управління друкарнею ВЦВК газети «Известия».

Завідувач розвідкою, помічник завідуючого Відділом по боротьбі з контрреволюцією ВЧК (з 7 липня 1918).

З 1 серпня 1918 — уповноважений ВЧК на Волзі. Після взяття Червоною армією Казані в листопаді 1918 Карлсон був призначений головою Казанської ГУБЧК і займав цей пост до червня 1919. Влітку 1919 за звинуваченням у хабарництві, здирництві, злочинах за посадою губернським ревтрибуналом були засуджені деякі співробітники ГУБЧК, в тому числі завідувач секретним відділом Е. Д. Лапінлауск і його заступниця М. Кангер — цивільна дружина Карлсона. Внаслідок цього головою Казанської ГУБЧК замість Карлсона був призначений Ж. Ф. Девінгталь.

Карлсон був призначений начальником школи ВЧК з підготовки слідчих, комісарів і розвідників (з 16 липня по 29 серпня 1919). Потім — член колегії ОВ (особливий відділ) ВЧК, завідувач відділенням районних політбюро Секретно-оперативного відділу і член колегії МЧК (кінець серпня — грудень 1919). Придушував селянське повстання у м Юр'єв-Польський Володимирської губернії.

В УкраїніРедагувати

Заступник начальника управління ЧК Всеукраїнського ревкому (1920), помічник начальника ЦУПЧРЕЗкому (17.03.1920 - 20.10.1920),організовував ЧК в Катеринославі, Полтаві, Таганрозі, Маріуполі, Луганську, під час наступу врагелівських військ був уповноваженим ЦУПЧРЕЗКОМу по Азовському узбережжю голова Донецької ГУБЧК (20.10.1920—01.04.1922), начальник Донецького губвідділу ГПУ (01.04.1922—24.05.1924).

Заступник голови ГПУ УСРР (24.05.1924—25.05.1934), начальник СОУ ГПУ УСРР (19.05.1925 – 09.12.1929). У 1930 році був членом комісії «для вироблення заходів щодо куркульства» під головуванням Молотова. Політбюро після доопрацювання проекту комісії прийняло постанову «Про заходи щодо ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації» . 20 березня 1933 постановою Політбюро ЦК ВКП (б) трійці у складі В. А. Балицького, К. М. Карлсона та І. М. Леплевського було надано право розгляду справ по повстанству і контрреволюції в Україні із застосуванням вищої міри покарання.

Начальник Харківського обласного відділу ДПУ (20.06.1934 - 10.07.1934), начальник УНКВД Харківської області (11.07.1934—17.10.1936). Заступник наркома внутрішніх справ УРСР (17.10.1936—20.07.1937).

Начальник Томсько-Асіновського ВТТ НКВС (16.08.1937—11.1938).

Звільнений з НКВС 11 січня 1938. Заарештовано 22 січня 1938. Включено в розстрільний список «Москва-центр» від 19 квітня 1938 року підписаний Сталіним, Молотовим, Кагановичем і Ждановим. 22 квітня 1938 засуджений до ВМН. Розстріляний.

Включений СБУ в список організаторів Голодомору.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати