Відкрити головне меню

Карлос Павон (ісп. Carlos Pavón, нар. 9 жовтня 1973, Ель-Прогресо) — гондураський футболіст, що грав на позиції нападника.

Ф
Карлос Павон
Carlos Pavon Plummer 02.JPG
Особові дані
Повне ім'я Карлос Альберто Павон
Пламмер
Народження 9 жовтня 1973(1973-10-09) (45 років)
  Ель-Прогресо, Гондурас
Зріст 182 см
Вага 79 кг
Громадянство Flag of Honduras.svg Гондурас
Позиція нападник
Юнацькі клуби
Гондурас «Реал Еспанья»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1992–1994 Гондурас «Реал Еспанья»  ? (?)
1994–1995 Мексика «Толука» 17 (7)
1995 Мексика «Сан-Луїс» 11 (4)
1996 Іспанія «Реал Вальядолід» 9 (0)
1996–1997 Мексика «Коррекамінос» 20 (14)
1997–1998 Мексика «Некакса» 29 (7)
1998–2000 Мексика «Атлетіко Селая» 57 (34)
2000–2001 Мексика «Монаркас» 28 (13)
2001–2002 Італія «Удінезе» 7 (1)
2002–2003 Італія «Наполі» 13 (0)
2003 Гондурас «Реал Еспанья»  ? (?)
2004 Мексика «Монаркас» 16 (6)
2004 Колумбія «Депортіво Калі» 14 (3)
2005 Мексика «Крус Асуль» 13 (3)
2005 Гватемала «Коммунікасьйонес» 34 (19)
2006 Гондурас «Реал Еспанья» 20 (15)
2007 США «Лос-Анджелес Гелаксі» 18 (3)
2008–2009 Гондурас «Реал Еспанья» 21 (11)
2009 Мексика «Некакса» 9 (0)
2009–2013 Гондурас «Реал Еспанья»  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1993–2010 Гондурас Гондурас 101 (57)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Рекордсмен збірної Гондурасу за кількістю забитих голів (57)[1]. Двічі визнавався Футболістом року в Гондурасі (2000, 2007). У 2001 році номінувався на звання «Гравець року ФІФА», набравши один голос.

У ЗМІ його іноді називають «живою легендою футболу Гондурасу»[2].

Зміст

Клубна кар'єраРедагувати

Народився 9 жовтня 1973 року в місті Ель-Прогресо. Вихованець футбольної школи клубу «Реал Еспанья». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1992 року в основній команді того ж клубу, в якій провів два сезони, вигравши з командою чемпіонат та національний кубок.

1994 року Карлос переїхав до Мексики, де грав за «Толуку», створивши дует форвардів з Хосе Мануелем Абундісом. Після року виступів відправився в «Сан-Луїс», де провів півроку і перейшов до іспанського клубу «Реал Вальядолід». У новій команді Павно програв конкуренцію хорватському форварду Алену Петернацу і до кінця сезону так і не забив жодного гола.

У 1996 році повернувся в Мексику, де він підписав контракт з «Коррекаміносом», після чого грав за інші мексиканські клуби «Некакса», «Атлетіко Селая» та «Монаркас», але за жоден з них не грав занадто довго. У сезоні 1998/99 виступаючи за «Атлетіко Селая» Карлос забив 26 голів в 31 зустрічах, в той час як під час сезону 2000/01 забив 13 голів в 28 матчах за «Монаркас».

Хороша ефективність нападника дозволила йому влітку 2001 року знову відправитись до Європи і стати гравцем італійського «Удінезе». Там гондуресець служив у резерві, поступаючись місцем на полі Давіду Ді Мікеле, Вінченцо Яквінті і Сіябонга Номвете, через що до кінця року зіграв лише 7 матчів в лізі і забив 1 гол 26 серпня в грі з «Торіно». У січні 2002 року Павон переїхав до «Наполі» з Серії В, але і тут закріпитись не зумів, так і не забивши жодного гола, а на початку 2003 року він повернувся в Гондурас і підписав контракт зі своїм першим клубом кар'єрі «Реал Еспанья».

У подальшому захищав кольори клубів «Монаркас», «Депортіво Калі», «Крус Асуль», «Коммунікасьйонес» та знову «Реал Еспанья».

19 червня 2007 року Павон рушив до США, ставши гравцем «Лос-Анджелес Гелаксі»[3]. 19 серпня забив два голи у матчі МЛС «Нью-Йорк Ред Буллз» (4:5) з передач Девіда Бекхема. Проте після закінчення сезону Карлос знову повернувся до «Реала Еспанья», в 2009 році, провів кілька місяців у мексиканській «Некаксі»[4].

Завершив професійну ігрову кар'єру в рідному клубі «Реал Еспанья» після Клаусури 2012, щоб стати помічником головного тренера в клубі, а також футбольним коментатором[5].

Виступи за збірнуРедагувати

1993 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Гондурасу. У її складі він вигравав медалі тільки з Кубків націй Центральної Америки: два «золота» (1993, 1995) і дві «бронзи» (1999, 2009). Коли команда досягала успіхів на Золотих кубках КОНКАКАФ і Кубку Америки 2001 року, Павона в складі з різних причин не було. Натомість на Золотих кубках КОНКАКАФ 1993, 1998, 2000 і 2007 років, коли Павон брав участь у турнірах, гондурасці не спромоглися виграти медаль, хоча Павон і зміг на останньому турнірі з п'ятьма голами стати найкращим бомбардиром турніру.

Як один з трьох «джокерів» (гравців, яким понад 23 роки) Павон брав участь у Олімпійських іграх 2008 року, де гондурасці, не забивши жодного голу, програли всі матчі в групі.

В рамках відбору до чемпіонату світу 2010 року у ПАР Павон брав участь лише у фінальному раунді зони КОНКАКАФ, де в 9 матчах він відзначився 7 разів, зігравши важливу роль в попаданні команди на світову першість[2]. На самому чемпіонаті світу Карлос провів на полі лише перші 60 хвилин у грі з Чилі, що стало його останнім появою у футболці національної команди.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 18 років, провів у формі головної команди країни 101 матч, забивши 57 голів.

ДосягненняРедагувати

Особисті досягненняРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати