Карловацька патріархія

Ка́рловацький патріарха́т (сербохорв. Карловачка патријаршија, Karlovačka patrijaršija) — історична східно-православна де-факто автокефальна помісна церква, яка до 1920 існувала в Австро-Угорській імперії, коли вона була скасована внаслідок об'єднання з Белградською митрополією і Чорногорською митрополією в єдину Сербську православну церкву в Королівстві сербів, хорватів і словенців (згодом Королівство Югославія). Була знову заснована на початку XVIII століття як митрополія. Одна з трьох автономних (де-факто автокефальних) православних церковних областей на землях імперії (поряд з Германштадською митрополією і Буковинсько-Далматинською митрополією).

Карловацький патріархат
сербохорв. Карловачка патријаршија
Karlovačka patrijaršija

The Orthodox Cathedral of St. Nicholas.jpg
Свято-Миколаївський катедральний собор
Засновники Арсеній III (Черноєвич)
Дата заснування 1706-1708
Статус де-факто автокефальний
У складі Східної православної церкви
Дата ліквідації 1920
Причина ліквідації об'єднання Сербської православної церкви
Перший предстоятель Ісая Митрополит Крушедольський
Останній предстоятель Лукіан Архиєпископ Печський, Митрополит Белградський і Карловацький і Патріарх Сербійський
Центр Сремські Карловці, Військова границя, Австрійська імперія
Основна юрисдикція Flag of the Habsburg Monarchy.svg Габсбурзька монархія
Літургічна мова церковнослов'янська, сербохорватська (сербська), церковнорумунська
Музична традиція візантійська
Церковний календар юліанський
Єпархій 10 (7)

ІсторіяРедагувати

Після завоювання сербських земель Османською імперією сербська церква підпорядковувалась Патріарху у місті Печ (Косово). Але в 1690 році, під час Великої Турецької війни, коли яничари знову почали перемагати, патріарх Арсеній III (Черноєвич) з десятками тисяч сербів пішов на північ, й осів на австрійській території у Сремських Карловцях. Після його смерті, за підтримки Габсбургів перемогли прибічники визнання юрисдикції Печського патріарха, і у Карловці заснували митрополію.

Ка́рловацька митропо́лія (сербохорв. Карловачка митрополија, Karlovačka mitropolija) як незалежна, самоуправна православна церковна формація проіснувала протягом 1708-1848 р.р.

1848 року, під час революційних подій у Карловці відбулась Травнева скупщина, яка зокрема проголосила митрополита Йосифа (Раячича) патріархом. Фактично так виникла Карловацька патріархія, яка проіснувала до 1920 року, коли після утворення Югославії відбулося об'єднання всіх сербських православних церков у Сербській Православній Церкві.

ЄпархіїРедагувати

 
мапа єпархій митрополії

До складу митрополії входило десять єпархій:
1. Арадська

2. Бацька

3. Будимська

4. Буковинська

5. Вршацька

6. Горньокарловацька

7. Ердельська

8. Пакрацька

9. Сремська (архієрейська)

10. Тімішварська

Пізніше Арадська та Ердельська єпархії відійшли до Семигородської (Трансільванія) митрополії. А на базі Буковинської єпархії було утворено Буковинську митрополію.

Предстоятелі Карловацької церквиРедагувати

МитрополитиРедагувати

ПатріархиРедагувати

ГалереяРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Сима М.Чиркович. История сербов. — М.: Весь мир, 2009. ISBN 978-5-7777-0431-3