Карлашов Микола Кирилович
Карлашов (Карлаш, Карлашів, Чорноморець) Микола Кирилович (нар. 4 травня 1881, Одеса — 17 січня 1948, Нью-Йорк) — український актор і співак (баритон, бас), режисер, диригент. Відомий за виступами в Київській і Тифліській операх, в Театрі Миколи Садовського. З 1918 року — в еміграції.
| Карлашов Микола | |
|---|---|
| Псевдо | Карлаш, Карлашів, Чорноморець, Nicholas Karlash |
| Народився |
4 травня 1881 Одеса |
| Помер |
17 січня 1948 (66 років) Нью-Йорк |
| Країна |
 Російська імперія.svg){kind=small} СРСР.svg){kind=small} США |
| Діяльність | оперний співак (бас-баритон), режисер, диригент |
| Відомий завдяки | за виступами в Київській і Тифліській операх, в Театрі Садовського |
| Alma mater | Київський політехнічний інститут |
| Знання мов | англійська |
| У шлюбі з | Машир Марія Іванівна |
По батькові: в одних джерелах «Олександрович»[1], в інших — «Кирилович»[2].
Життєпис ред.
Микола Карлашов (Карлаш) народився 4 травня 1881 року в Одесі.[3]
Закінчив інженерний факультет Київського політехнічного інституту, але за спеціальністю так і не почав працювати, оскільки ще в студентські роки захопився співом. Після закінчення інституту був запроошений в 1907 році до Тифліської опери, де виступав до 1908 року.[3] 1908–1910 — виступав в Росії.
З 1910 — в Театрі Миколи Садовського у Києві. Виступав там під сценічним псевдонімом Чорноморець. Ймовірно, це було пов'язано з тим, що особливо йому вдалась там партія Чорноморця в опері «Бранка Роксоляна» Д. Січинського, а також його одеське походження. В ці роки він також часто виступав з концерними програмами — виконував народні пісні й твори українських композиторів.
1913–1917 — соліст Київської опери.
1918 року у Владивостоці разом з Марією Машир організував український театр. Грали також у Хабаровську, Усурійську, Харбіні. «Катерину» Аркаса ставили «15 разів підряд. Зелений Клин цінив українську оперу.»[4]
1922-го у складі оперної трупи Федорова поїхав на гастролі до США. З 1924 — в Чикаго, де разом з Дмитром Атаманцем 3 квітня 1924 він поставив «Запорожця за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського. Сам він виконував партію Карася.
Наприкінці 1924-го Микола оселився в Нью-Йорку, де виступав у трупі російського театру Давида Медова. «Чудовий голос і артистична гра артиста сприяють його популярності серед шанувальників опери», — відзначалось в газеті "Свобода щодо його дебюту в цьому колективі.[5]
Згодом він пов'язав свою діяльність з Українським театром, заснованим Юлією Шустакевич і Мироном Корикорою при Українському народному домі в Нью-Йорку, де виконував партії в українських операх і драматичних виставах. 12 грудня 1925 року він виступив у комедії «Пошилися у дурні» М. Кропивницького, 13 грудня — у побутово-історичній драмі «Маруся Богуславка» М. Старицького, 20 грудня — у драмі «Гандзя», 27 грудня — в «Бурлаці» І. Карпенка-Карого, 14 лютого 1926 — в «Ой, не ходи, Грицю» М. Старицького, де був одночасно режисером і диригентом. Про нього як диригента є інформація з об'яви: «Український народний дім закликає всіх своїх членів, головно національних товариств, батьків і матерів допомогти своїм впливом у створенні в Нью-Йорку національного хору, щоби дати йому художній напрямок. На керівника хору дирекція запросила славного артиста, оперного співака й диригента Миколу Карлаша».[3]
В 1927–1928 році Микола Карлаш певний час очолював театр при Українському народному домі.[6]
Як режисер з товариством «Дніпро» Микола Карлаш поставив оперу «Чорноморці» М. Лисенка. 15 березня 1931 в залі Українського народного дому з великим успіхом Микола Карлаш поставив «Запорожця за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського. «Такого підбору виконавців, як було цим разом, не лише Нью-Йорк, а й ціла Америка ще не бачила. Та правду кажучи, і вдома, в Україні, не доводилося стрічати такого прекрасного підбору вокальних сил», — писала про цю виставу газета «Свобода» від 23 березня 1931.[7]
«Починаючи з 1925 року М. Карлаш був постійним учасником Шевченківських концертів у різних містах і їх околицях. Залишається тільки дивуватися діяльності та можливостям співака. Це був просто універсальний мистець. Де б не бував Микола Карлаш, у нього, як у істинного одесита, було повно друзів та приятелів — і не тільки серед музикантів, але й поміж майстрів спорту. Одним із найближчих був славетний український борець Іван Піддубний, із яким вони часто зустрічалися в Нью-Йорку. У неділю 26 квітня 1926 року на честь свого друга співак організував великий концерт у Тавн-холі… Як гість на цьому концерті був присутній Федір Шаляпін».[3]
Микола Карлаш часто виступав в українському соборі Св. Юрія в Нью-Йорку. У 1936 він виконав партію Кочубея в опері «Мазепа» П. Чайковського, яку поставив Дмитро Чутро, балетмейстер Філадельфійської опери. 19 грудня 1937 в Українському народному домі відбулася вистава «Назар Стодоля» Т. Шевченка, де Микола Карлаш зіграв Хому.[3]
1941-го Микола отримав громадянство США. Його останні роки життя пройшли у Нью-Йорку. Там Микола Карлаш відкрив музичну студію й займався приватною практикою. Там же і помер 17 січня 1948.[3]
Партії і ролі ред.
- В театрі Садовського
- Карась («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського)
- Зевс («Енеїда» М. Лисенка, 1910) — перший виконавець
- Виборний («Наталка Полтавка» М. Лисенка)
- Пан Голова («Черевички» П. Чайковського)
- Батько («Катерина» М.Аркаса)
- Чорноморець («Бранка Роксоляна» Д. Січинського, 1912)
- В київській опері
- Цар Єгипту («Аїда» Дж. Верді)
- Граф де Гріє («Манон» Ж. Массне)
- Кецал («Продана наречена» Б. Сметани).
- В США
- Кочубей («Мазепа» П. Чайковського, 1936)
- Хома («Назар Стодоля» Т. Шевченка, 1937)
Записи пісень ред.
1912 року він записав на київській студії «Екстрафон» пісні «Несе мужик у ночовках», «Ой, важу я, важу», «Понад полем іде» та славетну пісню «Ой, Дніпре мій, Дніпре» М. Лисенка.
1922 року в США здійснив записи на студії «Victor»: «Ой, важу я, важу», «Порося печене» та ін.[8]
Примітки ред.
- ↑ Карлашов Микола Олександрович // Максим Рильський. Зібрання творів у двадцяти томах. — Т. 15. — К.: Наукова думка, 1983. — с. 518. Архів оригіналу за 11 квітня 2015. Процитовано 11 квітня 2015.
- ↑ Черноморец Николай Кириллович[недоступне посилання]
- ↑ а б в г д е Анатолій Житкевич. Улюбленець української публіки (про Миколу Карлаша) [Архівовано 26 січня 2016 у Wayback Machine.] Meest-Online.com
- ↑ Пам'яті Марії Машир // Календар провидіння. Стоваришення Українців Католиків в Америці. — З друкарні «Америки», 1946. — С. 67.
- ↑ Микола Карлаш в трупі Д. Медова // Свобода, 27 грудня 1924 (з фото) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 квітня 2015. Процитовано 11 квітня 2015.
- ↑ Ювілений альманах (1894–1944) за ред. Луки Мишуги — с. 237 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 квітня 2015. Процитовано 11 квітня 2015.
- ↑ «В. К.» (автор) про оперу «Запорожець за Дунаєм» [Архівовано 16 квітня 2015 у Wayback Machine.] Свобода від 23 березня 1931
- ↑ Discography of American Historical Recordings: Nicholas Karlash (vocalist: bass vocal). Архів оригіналу за 11 квітня 2015. Процитовано 11 квітня 2015.
Посилання ред.
- Карлашов Микола Кирилович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 332.
- Лисенко Іван. Словник співаків України. — Київ. 1997. — С. 127—28.
- Карлашов Микола Кирилович [Архівовано 30 вересня 2020 у Wayback Machine.] esu.com.ua
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |