Відкрити головне меню

Кардіосклероз — наслідок ураження м'язу (міокардіосклероз) та клапанів серця внаслідок розвитку в них сполучної тканини у вигляді гнізд різного розміру (від мікроскопічних до великих рубцевих вогнищ) та поширеності, заміщуючих міокард та (або) деформуючих клапанів.

ЕтіологіяРедагувати

Може бути результатом ревматизму (ревматичного ендоміокардиту) та міокардитів іншої етіології (міокардитичний кардіосклероз), або атеросклерозу вінцевих артерій серця (коронарогенний атеросклеротичний кардіосклероз), що розвивається внаслідок прогресування хронічної ішемічної хвороби серця з можливим переходом у інфаркт міокарда (постінфарктний міокардіосклероз).

ПеребігРедагувати

Проявляється стабільними аритміями, порушеннями внутрішньосерцевої провідності, хронічною серцевою недостатністю. Можуть виникати також клапанні вади серця майже виключно у вигляді недостатності мітральних (папілярна вада) або аортальних клапанів, а також напади стенокардії, аневризми серця (в хворих, які перенесли інфаркт міокарда, іноді як наслідок ревматизму, сифілісу).

ЛікуванняРедагувати

Терапія основної хвороби. Патогенетична терапія окремих синдромів: аритмій, атриовентрикулярної блокади — ефедрин, ізадрин та ін., хронічної серцевої недостатності — серцеві глікозиди.

ПосиланняРедагувати

Див. такожРедагувати