Кардіосклероз — наслідок ураження м'яза (міокардіосклероз) та клапанів серця внаслідок розвитку в них сполучної тканини у вигляді гнізд різного розміру (від мікроскопічних до великих рубцевих вогнищ) та поширеності, що заміщають міокард та (або) деформують клапани.

Етіологія ред.

Може бути результатом ревматизму (ревматичного ендоміокардиту) та міокардитів іншої етіології (міокардитичний кардіосклероз), або атеросклерозу вінцевих артерій серця (коронарогенний атеросклеротичний кардіосклероз), що розвивається внаслідок прогресування хронічної ішемічної хвороби серця з можливим переходом у інфаркт міокарда (постінфарктний міокардіосклероз).

Перебіг ред.

Проявляється стабільними аритміями, порушеннями внутрішньосерцевої провідності, хронічною серцевою недостатністю. Можуть виникати також клапанні вади серця майже виключно у вигляді недостатності мітральних (папілярна вада) або аортальних клапанів, а також напади стенокардії, аневризми серця (в хворих, які перенесли інфаркт міокарда, іноді як наслідок ревматизму, сифілісу).

Лікування ред.

Терапія основної хвороби. Патогенетична терапія окремих синдромів: аритмій, атриовентрикулярної блокади — ефедрин, ізадрин та ін., хронічної серцевої недостатності — серцеві глікозиди.

Посилання ред.

Див. також ред.